Рішення № 35598855, 25.11.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 листопада 2013 року Справа № 913/2519/13

Провадження №8/913/2519/13

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Книга", м. Луганськ, -

про стягнення 30491 грн. 39 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Айрапетян Д.Ю. - юрисконсульт юридичного відділу, - довіреність №43-д від 14.03.2013;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 27971,38 грн. за послуги з постачання теплової енергії, надані йому у період з березня 2012 року по липень 2013 року, 3% річних за період з грудня 2011 року по липень 2013 року у сумі 798,78 грн. та пені за період 11.11.2012 по 10.08.2013 у сумі 1721,23 грн., - нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №1112 на поставку теплової енергії, укладеного між сторонами 08.06.2006.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/2519/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 07.10.2013 до 21.10.2013 - у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ними вимог суду в частині надання витребуваних документів; з 21.10.2013 до 25.11.2013 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання, призначеного на 25.11.2013, від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;31;39-40;96-97; та ін.), у т.ч. - письмовими повідомленнями оператора поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам відповідача: 26.09.2013 - ухвали про порушення провадження у справі та призначення її до слухання; 23.10.2013 - ухвали про відкладення її розгляду.

За таких обставин у суду маються достатні підстави для висновку, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті у цьому с удовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

08.06.2006 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі був укладений договір №1112 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових об'ємах, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати її за встановленими тарифами у строки, визначені цим договором (п.1.1).

Теплова енергія надається споживачеві у об'ємах згідно додатку №1 до договору (п.2.1).

Споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати рахунки за спожиту теплову енергію у 5-денний термін від дня їх отримання (п.3.2.7).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п.5.1).

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у грошовій формі відповідно до затверджених тарифів, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються на його адресу поштою або вручаються під розписку (п.6.1), за обліковий період - календарний місяць (п.6.2), на умовах передплати у розмірі 50% планових нарахувань, здійснених постачальником, на розрахунковий рахунок останнього, до 25-го числа поточного місяця (п.6.3). Кінцевий розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.4).

У випадку несплати або несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію у строки, визначені пунктами 6.1 та 6.4 цього договору, споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення терміну кінцевого розрахунку за звітний період (п.7.2.6).

Договір набирає чинності з 08.06.2006 та діє до 08.06.2009 (п.10.1), з можливістю пролонгації його дії на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4) (а.с.14-18; 19-20).

З обставин справи вбачається, що даний договір є чинним на день розгляду спору по суті.

На обгрунтування своїх позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

акти на включення/відключення споживача до тепломереж позивача упродовж вищезгаданого опалювального періоду, а саме: з 27.10.2011 по 10.04.2012 та з 31.10.2012 по 15.04.2013;

рахунки №870 з теплопостачання за період з грудня 2011 року по липень 2013 року включно на загальну суму 40635,44 грн. (а.с.69-88);

реєстри видачі рахунків за той же період, кожен з яких містить підпис уповноваженої особи відповідача у їх (рахунків) отриманні (а.с.45-68).

Позивач стверджує, що відповідач частково сплатив вартість цих послуг, а саме: на суму 12664,06 грн. (40635,44 грн. - 27971,38 грн.) (розрахунок суми основного боргу, - а.с.22-23), - у зв'язку з чим станом на день звернення позивача до суду з цим позовом залишок суми основного боргу складає 27971,38 грн., на який він, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував:

3% річних за період з грудня 2011 року по липень 2013 року у сумі 798,78 грн.;

пеню за період 11.11.2012 по 10.08.2013 у сумі 1721,23 грн., - які просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.6.4 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це частково, - тобто припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №1112 від 08.06.2006 на суму 27971,38 грн., - тобто з його боку має місце неналежне виконання умов укладеного сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Позивач не у повній мірі дотримався перелічених вимог чинного законодавства при визначенні суми пені та невірно визначив її суму з огляду на таке.

Пунктом 7.2.6 договору сторони визначили підстави, порядок нарахування та розмір пені у випадку несплати або несвоєчасної сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

З наявних у справі доказів видно, що право на нарахування пені у позивача виникло з 11.11.2012 (а.с.24-25).

З урахуванням викладеного та приписів ч.6 ст. 232 ГК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня (з урахуванням періодів утворення основного боргу) з 11.11.2012 по 09.09.2013 (дата складення позовної заяви) (а.с.2-3) у сумі 1459,54 грн., - а не 1721,23 грн., як вважає позивач (а.с.24-25).

З вищевикладеного видно, що пеня ним частково нарахована за період, що перевищує 1 рік до його звернення з цим позовом до суду.

При вирішенні спору у цій частині суд керувався наступним.

Як визначено частиною 1 ст. 260 Цивільного кодексу, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.253 Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 23.09.2013 (а.с.2-3), - з огляду на що термін річної позовної давності для стягнення пені розпочався з 24.09.2012.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для стягнення пені встановлено скорочений - річний - термін позовної давності, який, як вбачається з обставин справи, на день розгляду цього спору добіг кінця.

Але частиною 2 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач не звернувся до суду з такою заявою, а тому у суду відсутні правові та фактичні підстави для застосування терміну позовної давності при вирішенні спору в частині стягнення пені у сумі 1459,54 грн.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково - на суму 1459,54 грн. з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевірка судом правильності розрахунку суми 3% річних показала, що фактично вона становить 799,50 грн., - хоча позивач визначив її у розмірі 798,78 грн.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що чинний ГПК України не надає господарському суду права самостійно виходити за межі позовних вимог, - позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню повністю у сумі, визначеній позивачем, - тобто 798,78 грн.

З урахуванням викладеного на користь позивача підлягають стягненню з відповідача:

основний борг у сумі 27971,38 грн.;

пеня у сумі 1459,54 грн.;

3% річних у сумі 798,78 грн., - а разом 30229,70 грн.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст.20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме: у сумі 1705,73 грн., - решта цих витрат у сумі 14,77 грн. (1720,50 грн. - 1705,73 грн.) покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст.11, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 529, 530, 549, 611, 612, 614, 623, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,47,32-34,43,44,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В :

1.Позов Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Книга" - про стягнення 30491 грн. 39 коп. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Книга", ідентифікаційний код 13399618, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Совєтская, 58, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за послуги з теплопостачання у сумі 27971 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 38 коп., 3% річних у сумі 798 (сімсот дев'яносто вісім) грн. 78 коп., пеню у сумі 1459 (одна тисяча чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 54 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1705 (одна тисяча сімсот п'ять) грн. 73 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Сплату решти судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 25.09.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 29 листопада 2013 року.

Суддя А.П.Середа