Рішення № 35598843, 20.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17546/13 20.11.13

За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради

до Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів"

про стягнення заборгованості в розмірі 61 094,33 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Бунякін М.М., за довіреністю.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 61 094,33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17546/13 р., розгляд справи призначено на 09.10.2013 р.

08.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.

09.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.

09.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

У судове засідання 09.10.2013 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17546/13 позивач виконав частково.

У судове засідання 09.10.2013 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17546/13 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 09.10.2013 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем та частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. про порушення провадження у справі № 910/17546/13 розгляд справи було відкладено на 23.10.2013 р.

17.10.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

23.10.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 23.10.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відрядженні, справу № 910/17546/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2013 р. справу 910/17546/13 було прийнято суддею Гавриловською І.О. до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.11.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 28.10.2013 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відрядження, справу № 910/17546/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 р. справу № 910/17546/13 було прийнято суддею Нечаєм О.В. до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.11.2013 р.

У судове засідання 20.11.2013 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.11.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством Державна акціонерна компанія «Національна мережа аукціонних центрів» (далі - відповідач, споживач) та Комунальним підприємством «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (далі - позивач, постачальник) було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 191 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення, пар, гарячу воду (далі - теплову енергію) споживачу, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватись передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію теплоспоживального обладнання, що ним використовується (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з Додатком № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору, на такі потреби: опалення - в опалювальний період, гаряче водопостачання - протягом року.

Згідно з п. п. 3.2.1. та 3.2.2. Договору споживач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах і в терміни, які визначені в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору, не допускаючи їх перевищення та виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах, які передбачені цим Договором.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині сплати за теплову енергію, відпущену позивачем відповідачу.

На підтвердження розміру заборгованості відповідача в розмірі 53 107,70 грн. позивачем надані суду відомості обліку теплової енергії та розрахунок ціни позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування тверджень позивача щодо наявності у відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що позивачем було виконано умови Договору належним чином, а саме відпущено відповідачу теплову енергію в обсягах, передбачених умовами Договору, проте відповідачем не були оплачені спожиті послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. N 1198 (далі - Правила) користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до п. 23 Правил розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію, та встановлено, що зазначена заборгованість складає 56 107,70 грн.

Щодо строку дії Договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір було укладено 17.01.2013 р. на строк з 01.11.2011 р. по 17.01.2014 р.

Таким чином, дата укладення Договору (17.01.2013 р.) є пізнішою, ніж початок строку його дії, зазначеного у п. 10.1. Договору (01.11.2011 р.).

Згідно з ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Таким чином, сторони поширили дію умов Договору на відносини, що виникли до моменту його укладення, що не суперечить ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не було надано суду жодних заперечень щодо дати укладення та строку дії Договору, що свідчить про те, що відповідачем фактично визнано факт поширення дії умов Договору на відносини, що виникли між позивачем та відповідачем до укладення Договору.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором в розмірі 56 107,70 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 2 716,93 грн. та 3% річних в розмірі 2 269,70 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем вірно розрахований розмір пені.

З огляду на вищезазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 716,93 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру 3 % річних та встановлено, що зазначений показник було вірно розраховано позивачем.

З огляду на вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 2 269,70 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 56 107,70 грн., пені в розмірі 2 716,93 грн. та 3 % річних в розмірі 2 269,70 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Національна мережа аукціонних центрів" (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15; ідентифікаційний код: 20064284) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, будинок 62; ідентифікаційний код: 02082522) заборгованість за спожиті послуги в розмірі 56 107 (п'ятдесят шість тисяч сто сім) грн. 70 коп., пеню в розмірі 2 716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) грн. 93 коп., 3 % річних в розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн. 70 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 25.11.2013 р.

Суддя О.В. Нечай