Постанова № 35598016, 18.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 рокум. ПолтаваСправа №816/6093/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі судового засідання - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Васильченка К.В.,

представника відповідача - Тур Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "АМГ ПЛЮС" до митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Полтавської митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "АМГ ПЛЮС" (далі по тексту - позивач, ПП "АМГ ПЛЮС") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів (далі по тексту - Митний пост), Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (далі по тексту - ГУДКС України у Полтавській області) про визнання протиправними дій та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 27 вересня 2013 року №№806020000/2013/000046/2, 806020000/2013/000045/2, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №№806020000/2013/92113, 806020000/2013/92112, стягнення суми надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 54847 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Митним постом порушено права та інтереси ПП "АМГ ПЛЮС" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне коригування митної вартості товарів. Стверджував про те, що ним правомірно розраховано митну вартість товару (цибулі ріпчастої свіжої) на підставі основного методу - за ціною договору.

Полтавська митниця Міндоходів, залучена до участі у справі ухвалою суду від 24 жовтня 2013 року як належний відповідач (далі по тексту - Митниця), надала до суду письмові заперечення на позов, в яких посилалася на те, що Митним постом правомірно, із застосуванням резервного методу, визначено митну вартість товару, яка ґрунтується на раніше визнаній митній вартості такого самого товару, оформленого по митній декларації від 15 липня 2013 року №100270000/2013/225813.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник Митниці в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у письмовому запереченні, просив суд відмовити у задоволенні позову ПП "АМГ ПЛЮС" повністю.

Представник ГУДКС України у Полтавській області в судовому засіданні 12 листопада 2013 року проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на їх безпідставність.

У судове засідання 18 листопада 2013 року ГУДКС України у Полтавській області явку уповноваженого представника не забезпечило, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялося належним чином.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд визнав за можливе розглядати справу без участі представника ГУДКС України у Полтавській області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Між ПП "АМГ ПЛЮС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне підприємство 707" (далі по тексту - ТОВ "БМП 707") /Російська Федерація/ (продавець) 06 вересня 2013 року укладено зовнішньоекономічний контракт №СМП-2013-31 /а.с. 18-19/ (далі по тексту - Контракт), за умовами якого продавець зобов'язувався поставити покупцю, а покупець - прийняти у власність і оплатити товар (плодоовочеву продукцію) /пункт 1.1/.

Асортимент, кількість і ціна товару відносно кожної окремої партії поставки визначається у рахунках-фактурах /пункт 1.2/.

За умовами пункту 3.1 Контракту продавець зобов'язувався передати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс), товарно-транспортну накладну (CMR), сертифікат походження товару (СТ-1), фітосанітарний сертифікат, експортну митну декларацію.

На виконання умов зазначеного Контракту ТОВ "БМП 707" у вересні 2013 року двома партіями відвантажило позивачу товар (цибулю ріпчасту свіжу) кількістю 21000 кг та вартістю 94500 російських рублів (23476 грн. 64 коп.) відносно кожної партії.

Позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару "цибуля ріпчаста свіжа" кількістю 21000 кг (вага нетто), вартістю 4,5 рос. руб. за 1 кг, загальною вартістю 94500 рос. руб. (23476 грн. 64 коп.), відносно кожної з партій поставки до Митного поста подано митні декларації від 27 вересня 2013 року №№806020000/2013/009863, 806020000/2013/009867 /а.с. 67-70/.

Разом з митною декларацією від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/009863 ПП "АМГ ПЛЮС" подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України, а саме: міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 11 вересня 2013 року №785249 /а.с. 21/, товарна накладна від 09 вересня 2013 року №18 /а.с. 84/, рахунок-фактура від 10 вересня 2013 року №00000150 /а.с. 34/, Контракт /а.с. 18-19/, договір від 09 вересня 2013 року №09/09-13 /а.с. 88-89/, Сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 11 вересня 2013 року №RUUA3067014038, бланк №3076573 /а.с. 78/, акт експертизи №3067014038 /а.с. 86-87/, фітосанітарний сертифікат від 11 вересня 2013 року №804310120110913002 /а.с. 26/, карантинний дозвіл на імпорт від 12 вересня 2013 року №75/07383 /а.с. 23/, що не заперечується Митницею.

Разом з митною декларацією від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/009867 ПП "АМГ ПЛЮС" подано документи, перелік яких визначено статтею 53 Митного кодексу України, а саме: міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 11 вересня 2013 року №0608523 /а.с. 35/, товарна накладна від 09 вересня 2013 року №19 /а.с. 85/, рахунок-фактура від 10 вересня 2013 року №00000149 /а.с. 20/, Контракт /а.с. 18-19/, договір від 09 вересня 2013 року №09/09-13 /а.с. 88-89/, Сертифікат про походження товару форми СТ-1 від 11 вересня 2013 року №RUUA3067014038, бланк №3076573 /а.с. 79/, акт експертизи №3067014038 /а.с. 86-87/, фітосанітарний сертифікат від 11 вересня 2013 року №804310120110913001 /а.с. 36/, карантинний дозвіл на імпорт від 12 вересня 2013 року №75/07383, що не заперечується Митницею.

Митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни Контракту, тобто за основним методом, встановленим статтею 58 Митного кодексу України.

Однак, за наслідками проведення процедури митного оформлення товарів Митний пост дійшов висновку про неможливість визначення митної вартості товару "цибуля ріпчаста свіжа" за основними методом (ціна договору), про що Митним постом оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020000/2013/92112 /а.с. 29-30/, №806020000/2013/92113 /а.с. 13-14/.

Крім того, Митним постом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/000045/2, №806020000/2013/000046/2, відповідно до яких митну вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа, для продовольчих цілей, урожаю 2013 року" визначено із застосування резервного методу на рівні 31,21 рос. руб. (7,75 грн.) за 1 кг /а.с. 63-66/. При цьому, при коригуванні митної вартості товарів Митним постом враховано раніше визнану митну вартість товару, оформленого по митній декларації від 15 липня 2013 року №100270000/2013/225813 /а.с. 62/.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дані рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту оскаржених рішень судом встановлено, що фактичною підставою для коригування митної вартості товару стали доводи контролюючого органу про те, що подані позивачем документи містять розбіжності. Зокрема, відносно товарів по митній декларації від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/009863 зазначено, що до графи 44 експортної митної декларації від 11 вересня 2013 року №10101030/110913/0018050 внесено під кодом 02015 CMR від 15 серпня 2013 року №785249, а для митного оформлення позивачем надано CMR від 11 вересня 2013 року №785249. Стосовно товарів по митній декларації від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/009867 зазначено, що до графи 44 експортної митної декларації від 11 вересня 2013 року №10101030/110913/0018050 внесено CMR від 15 серпня 2013 року №0608523, а для митного оформлення позивачем надано CMR від 11 вересня 2013 року №0608523.

Крім того, як пояснила в судовому засіданні представник Митниці, наявна у органу доходів і зборів інформація про митну вартість імпортованих раніше товарів стала наслідком виникнення у контролюючого органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів за ціною контракту на рівні 4,5 рос. руб. за 1 кг.

Викладене стало підставою для застосування Митним постом резервного методу визначення митної вартості товарів з урахуванням раніше визнаної контролюючим органом ВМД від 15 липня 2013 року №100270000/2013/225813, за якою вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа" становила 0,97 дол. США за 1 кг.

Суд не погоджується із зазначеними доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, що набрав чинності з 01 червня 2012 року.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення /частина перша статті 53 Митного кодексу України/.

Вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість товарів, наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України, відповідно до якої документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування..

Представником Митниці не заперечувалось, що для митного оформлення товару "цибуля ріпчаста свіжа" позивачем було надано необхідний пакет документів, визначений частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що копію митної декларації країни відправлення (експортної митної декларації), в силу зазначених приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України, законодавцем не віднесено до документів, подання яких є обов'язковим при декларуванні митної вартості товарів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що наявні у експортній митній декларації від 11 вересня 2013 року №10101030/110913/0018050 неточності щодо дати складення CMR не можуть бути визнані достатньою підставою для коригування митної вартості товарів, адже такі неточності (розбіжності) жодним чином не впливають на ціну товару.

При цьому, суд також погоджується з доводами позивача про те, що помилки у зазначенні дати CMR допущено продавцем - ТОВ "БМП 707" /Російська Федерація/, а відтак, ПП "АМГ ПЛЮС" не може нести будь-яких негативних наслідків у зв'язку з такими неточностями.

Інших переконливих аргументів, що викликали б обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, відповідачем не наведено.

Ні спірні рішення про коригування митної вартості товарів, ані заперечення Митниці на позов не містять жодних інших відомостей про можливі розбіжності у поданих позивачем до Митного поста документах.

Стосовно доводів Митниці про наявність сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною контракту, що обґрунтовані відомостями про раніше визнану контролюючим органом митну вартість товарів, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначалося судом вище, підставою для виникнення даних сумнівів слугувала ВМД від 15 липня 2013 року №100270000/2013/225813, за якою вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа" визначено на рівні 0,97 дол. США за 1 кг.

Дослідивши в судовому засіданні витяг з бази даних оформлення ВМД стосовно вказаної декларації, судом встановлено, що по даній декларації в Україну ввезено товар "цибуля ріпчаста свіжа" країни-походження Єгипет /а.с. 62/. Натомість, у спірних відносинах зазначений товар завезено із Російської Федерації.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що даний товар є сезонним, його вартість є нестабільною та коливається в залежності від періоду вирощення та поставки. Завезена позивачем у вересні 2013 року з Російської Федерації цибуля ріпчаста загальною кількістю 42000 кг відноситься до урожаю 2013 року, а відтак, її вартість закономірно буде меншою.

Так само, суд зважає на твердження позивача про те, що визначена контролюючим органом митна вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа" на рівні 0,97 дол. США за 1 кг є значно вищою за середню по Україні станом на дату виконання спірних операцій.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статей 53-55, 64 Митного кодексу України законодавець допускає використання органом доходів і зборів при визначенні митної вартості товарів наявної у такого органу інформації про раніше визнані (визначені) митні вартості лише в тому випадку, коли подані декларантом обов'язкові документи містять істотні розбіжності, що унеможливлюють визначення митної вартості імпортованих товарів за основним методом (ціна договору).

У даному випадку, контролюючим органом не надано доказів існування таких розбіжностей.

Також, суд звертає увагу на те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

З огляду на вищенаведене, посилання Митниці на раніше визнану вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа" на рівні 0,97 дол. США за 1 кг є неправомірними.

Твердження представника Митниці про те, що уповноважений представник позивача, в ході проведення консультацій, фактично погодився на коригування митної вартості товарів, про що вчинив відповідний напис на повідомленнях /а.с. 71-74/ не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності спірних рішень про коригування митної вартості товарів. При цьому, суд виходить із наявності у декларанта права на оскарження рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, а також, зважає на пояснення позивача про те, що вказані дії підприємством вчинено задля недопущення псування імпортованих товарів.

Окрім того, необґрунтованими є доводи Митниці про ненадання позивачем додаткових документів для підтвердження ціни товарів, адже, як зазначено судом вище, у контролюючого органу були відсутні підстави для їх витребування.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Матеріалами справи підтверджено, що за поставлений ПП "АМГ ПЛЮС" товар "цибуля ріпчаста свіжа" загальною кількістю 42000 кг (вага нетто) позивач сплатив сукупно 189 000 рос. руб. (46 505 грн. 34 коп.) /а.с. 93/.

При цьому, як визначено пунктом 5.2 Контракту вартість тари входить у вартість товару /а.с. 18/.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що транспортування товарів здійснювалося на умовах CPT Полтава.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000, поставка товару на умовах CPT ("перевезення сплачене до") означає, що продавець сплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення.

Таким чином, витрати з оплати вартості доставки (фрахту) товарів до м. Полтави Полтавської області поніс продавець (ТОВ "БМП 707").

Оскільки в судовому засіданні належними доказами не спростовано твердження позивача, що надані в сукупності документи фактично підтверджують контрактну ціну імпортованого товару та правильність визначення за вказаною ціною його митної вартості, підстави для висновку суду про те, що заявлена позивачем митна вартість товару за ціною договору на рівні 4,50 рос. руб. за 1 кг є заниженою чи необ'єктивною, відсутні.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв рішення про коригування митної вартості товару, а тому такі рішення підлягають скасуванню.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірних рішень про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень,

Однак, Митницею таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржених рішень про коригування митної вартості товарів суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Зважаючи на те, що спірні рішення є правовими актами індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі їх неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/000045/2, №806020000/2013/000046/2.

Відтак, позов в даній частині належить задовольнити.

З приводу позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

У даній справі судом встановлено, що рішення про відмову у прийнятті митних декларацій є результатом неправомірної відмови контролюючого органу у визнанні задекларованої позивачем митної вартості товару за основним методом, а тому картки відмови у прийнятті митних декларацій також сформовано незаконно, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Отже, позов в даній частині необхідно задовольнити.

Що стосується позовних вимог ПП "АМГ ПЛЮС" про визнання протиправними дій контролюючого органу, суд зазначає, що юридично значимим для позивача наслідком таких дій є прийняття спірних рішень, що судом визнані протиправними та скасовані. Доказів вчинення контролюючим органом інших протиправних дій по відношенню до позивача останнім не надано. А відтак, у задоволенні позову в даній частині необхідно відмовити.

За вищевикладених фактичних обставин справи, позов необхідно задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Як визначено частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 548 грн. 50 коп. /а.с. 3/

Водночас, вказану суму судового збору ПП "АМГ ПЛЮС" повернуто ухвалою суду від 18 листопада 2013 року у зв'язку із закриттям провадження у даній справі щодо частини позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми надміру сплаченого податку на додану вартість в розмірі 54847 грн. 50 коп.

Інших доказів понесення позивачем судових витрат у вигляді сплати судового збору матеріали справи не містять, а відтак, підстави для їх розподілу - відсутні.

Стосовно відповідачів судові витрати відсутні.

З приводу клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Наданий позивачем договір про надання правової допомоги від 02 жовтня 2013 року №15-11/13 не містить відомостей про здійснення гр. ОСОБА_3 функцій представника ПП "АМГ ПЛЮС" в межах розгляду саме даної справи /а.с. 112-113/.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 01 січня 2012 року набрав чинності Закон України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20 грудня 2011 року №4191-VI, статтею 1 якого визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Зі змісту платіжного доручення від 15 листопада 2013 року №1 судом встановлено, що ПП "АМГ ПЛЮС" на розрахунковий рахунок ТОВ "Агенція "ІнфоСфера" перераховано кошти в розмірі 2800 грн. /а.с. 114/.

Разом з тим, позивачем не надано розрахунку погодинної вартості послуг та акта здачі-приймання виконаних робіт, внаслідок чого неможливо встановити дотримання розміру правової допомоги, встановленої Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Крім того, як вже зазначено судом вище, надані позивачем документи не містять відомостей про здійснення гр. ОСОБА_3 функцій представника ПП "АМГ ПЛЮС" в межах розгляду саме даної справи.

За таких обставин, витрати на оплату правової допомоги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "АМГ ПЛЮС" до митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Полтавської митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/000045/2, №806020000/2013/000046/2.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020000/2013/92112, №806020000/2013/92113.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба