Рішення № 35597732, 27.11.2013, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №902/219/2012

36

2/339/5/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2013 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О.С.

секретаря судового засідання Галів І.Б.

з участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, Козаківської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтв про право власності за законом, про право власності на нерухоме майно, визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

Звернувшись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_6 обгрунтовує свої вимоги тим, що він разом із своїми батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживав в житловому будинку в АДРЕСА_1, який батьки збудували в період шлюбу та після їх смерті продовжує і надалі проживати в ньому.

Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на належну батькові 1/2 частину вказаного будинковолодіння. Однак його брати ОСОБА_3, ОСОБА_9 та сестра ОСОБА_3 не звернулися до нотаріальної контори та не прийняли спадщину. Так як на час смерті батька разом із ним проживала його дружина ОСОБА_8 та він , що підтверджується витягом з погосподарської книги за 1986рік, то вважає, що вони у відповідності до вимог ст. 549 ЦК ( в ред. 1963року) вступили у володіння спадковим майном, і , відповідно, він набув права власності на ? частину будинковолодіння, а його мати - стала власником ? частин.

Але в 2006році його мати ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Козаківської сільської ради від 20.01.2006року виготовила свідоцтво на право власності на вказане будинковолодіння в цілому, що є неправомірним. Посилаючись на те, що він успадкував ? частину будинковолодіння після смерті батька , просить скасувати вказане рішення Козаківської сільської ради та видане на його підставі - свідоцтво про право власності від 20.02.2006року на імя ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_3 після смерті матері ОСОБА_8 відкрилася спадщина на вказане будинковолодіння і через скасування заповіту її успадкували за законом він та його брат ОСОБА_3, хоча за усною домовленістю між ними брат вказував, що не буде мати претензій до будинковолодіння, збудоване батьками. 26 січня 2012року державним нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_8, згідно якого він та ОСОБА_3 стали власниками по ? частині цього будинковолодіння. Просить скасувати і це свідоцтво , оскільки його матері мало би належати ? частин, а тому він мав би успадкувати 5/8 частин , а не ?, як зазначив нотаріус у свідоцтві.

Ухвалою суду від 13 березня 2012року до участі в справі залучено як співвідповідачів ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ( а.с.55).

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково вказав, що після смерті батька між його дітьми була домовленість про те, що будинок, в якому батько проживав, належатиме йому. Брат ОСОБА_3 отримав гроші за свою частку і вказав, що ніяких претензій до будинковолодіння не буде мати. Мама заповіла все майно йому, але заповіт був скасований. Від самого народження проживає в цьому будинку, а в 1984році здійснив прибудову до нього. На час смерті батька в будинку проживав він та мати. Але для того, щоб отримати план та дозвіл на будівництво в м.Болехові виписався з сім'єю із будинку батька та зареєструвався на проживання в м. Болехові, хоч продовжував проживати в селі.

Відповідач ОСОБА_3 подав письмове заперечення, із змісту якого вбачається, що коли в суді оспорювався заповіт, складений ОСОБА_8 в користь сина позивача ОСОБА_12 , то позивач, який був стороною у справі, не ставив під сумнів належність спадкового майна ОСОБА_8 у відповідності до виданого свідоцтва від 20.02.2006року. Тому вважає, що позивач пропустив 3-х річний строк звернення до суду. (а.с.155).

А його представник заперечувала доводам позивача та стверджувала, що ніякої домовленості між позивачем та його братом ОСОБА_3 щодо порядку користування будинком їх батьків не було. На час смерті батька позивач із своєю сім'єю проживав в АДРЕСА_2 .

Представник відповідача ОСОБА_10 та відповідач ОСОБА_3 позовних вимог не визнали та пояснили, що позивач проживав з батьками у с.Сукільі за життя батько говорив, що будинок належатиме саме позивачу, який здійснив до будову в будинку та провів ремонтні роботи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи в їх сукупності вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували з лютого 1937року в зареєстрованому шлюбі (а.с.26), в якому народилося сини ОСОБА_6 (позивач), ОСОБА_3, ОСОБА_9 ( відповідачі) та дочка ОСОБА_3, яка померла і її спадкоємцем є ОСОБА_10 (відповідач).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8).

На підставі рішення виконавчого комітету Козаківської сільської ради від 20.01.2006року його дружина ОСОБА_8 набула право власності на будинковолодіння в АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.02.2006року. ( а.с.12).

Отримавши правовстановлюючий документ, 13.03.2006року ОСОБА_8 склала заповіт, за яким заповіла все своє майно внукові ОСОБА_12, синові позивача. Правомірність складання заповіту були предметом розгляду в судах на протязі 2010-2011р. і згідно судового рішення заповіт визнаний недійсним та скасований ( а.с.9,22-24 ).

Позивач, заявляючи вимоги про скасування як рішення сільської ради, так і вказаного свідоцтва, виходив із того, що його мати ОСОБА_8 повинна була набути право власності тільки на ? частин вказаного будинковолодіння. Вважаючи себе власником ? частини , покликався на те, що цю частину будинковолодіння він успадкував після смерті батька ОСОБА_7, оскільки проживав разом із ним на час його смерті і вступив в управління спадковим майном.

Проте суд не погоджується з такими доводами позивача, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач був ознайомлений із змістом свідоцтва про право власності на спірне будинковолодіння , виданого на ім'я матері в 2006році.

Так, беручи участь у справі про скасування заповіту у 2010році, він знав про його існування і після набрання рішення законної сили відмовився надавати свідоцтво своєму брату ОСОБА_3 для успадкування за законом після смерті матері.

Зокрема, 24.05.2011року позивач власноручно написав заяву секретарю Козаківської сільської ради про те, що свідоцтво про право власності знаходиться у нього, так як його мати заповіла майно йому (а.с.35). Вазані дії позивача з приводу відмови видати оспорюване свідоцтво стали причиною численних звернень ОСОБА_3 в сільську раду, міліцію та покуратуру (а.с.34, 37, 38, 40).

Окрім того, позивач, 26січня 2012року прийняв спадщину після смерті матері за законом, отримавши ? частину спірного будинковолодіння, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (а.с.6).

Таким чином, заслуговують на увагу заперечення відповідача ОСОБА_3 про те, що позивач пропустив трьохрічний строк звернення до суду із вимогами про скасування свідоцтва про про право власності від 20.02.2006року.

Не є обгрунтованим і доводи позивача про те, що він після смерті батька , яка настала в 1986році успадкував 1/4 частини будинковолодіння, оскільки проживав разом із ним і прийняв спадщину . У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963року. Спадкуванням, згідно зі ст. 524 ЦК УРСР у редакції 1963 року, є перехід майна, належного спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, у власність його спадкоємцям по закону або за заповітом. . Відповідно до вимог ст. 548 ЦК УРСР для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

У відповідності зі ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Пунктом 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої Наказом Мінюсту УРСР від 31.10.1975, № 45/5, розяснено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини. Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому оплатному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Встановлено, що свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він разом із мамою ОСОБА_8 прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_14 Діями, що свідчать про прийняття ним спадщини згідно ст. 549 ЦК УРСР( в редакції, що діяла на момент відкриття спадщини) за твердженням позивача є фактичний вступ в управління та володіння спадковим майном та проживання з батьком на час його смерті.

Однак на підтвердження цих своїх вимог позивач належних доказів не представив.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути серед інших документів і запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після смерті спадкодавця.

В той час, з оглянутої в судовому засіданні будинкової книги вбачається, що позивач на час смерті батька (1986рік) не проживав в спадковому будинку, оскільки був зареєстрований з 05.08.1985року по 12.03.1996року в АДРЕСА_2 і цього факту позивач сам не заперечував. (а.с.132-135).

Вказана обставина також стверджується довідкою Козаківської сільської ради, записами в погосподарських книгах №6 в с.Сукіль за 1983-1985роки ( а.с. 130-131) та поясненнями представника Козаківської сільської ради ОСОБА_15

Не підтвердили в судовому засіданні доводів позивача про факт прийняття ним спадщини і опитані за його клопотанням свідки . Так, з пояснень свідка ОСОБА_16 , ОСОБА_17, ОСОБА_13, вбачається, що позивач з народження проживав в селі з батьками та здійснив прибудову до будинку. Але ці пояснення суперечать письмовим доказам, згідно яких позивач був зареєстрований за іншою адресою на час смерті батька. Окрім того, опитані свідки не вказали конкретно які дії вчинив позивач для прийняття спадщини і чи були вони вчинені протягом шести місяців після смерті батька. Що стосується пояснень про здійснення прибудови до будинку батьків, то ці дії не свідчать про факт прийняття спадщини, оскільки як пояснював сам позивач прибудову здійснював у 1984році (за життя батька), а представник відповідача ОСОБА_1 пояснював, що позивач здійснював ремонт в будинку після складання заповіту в 1995роках.

Пояснення свідка ОСОБА_15 про те, що позивач після смерті батька все робив біля хати, обробляв город, суд не може взяти до уваги, оскільки, як ствердив сам свідок, на час відкриття спадщини (1986рік) він перебував в армії.

Таким чином, суд вважає недоведеним факт прийняття спадшини, оскільки свідчення свідків отримані більш ніж через 16 років після відкриття спадщини, і ці пояснення не можуть прийняти як безспірні докази по справі.

Відтак, позивачем не доведено, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини після смерті батька він здійснив будь-які активні дії, спрямовані на володіння, користування та розпорядження спадковим майном, на частку якого претендує, таких, як проживання, сплата податків, підтримання будинку в належному стані, тощо. Тобто факт прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті батька за правилами ст. 549 ЦК УРСР не доведений, отже, спадщина фактично ним не прийнята.

Відтак , заявлені інші вимоги позивача, які є похідними від вимог про встановлення факту прийняття спадщини, теж не підлягають до задоволення.

Доводи позивача про те, що його доля повинна бути значно збільшена за рахунок проведених ним перебудов та добудов у спірному домоволодінні правового значення при вирішенні спору про право власності в порядку спадкування немає, оскільки самостійних вимог з інших підстав він не заявляв.

За таких підстав , право позивача, за захистом якого він звернувся в суд не порушено, а тому заявлені ним вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтв про право власності від 26.01.2012року та 20.02.2006року, рішення виконкому Козаківської сільської ради та визнання за ним права власності на 5/8 частин є необґрунтованим і не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, ст. 524, 529, 549ЦК ( в редакції 1963р)., керуючись ст.ст. 214,215ЦПК України,суд,-

рішив:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3, Козаківської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини, скасування свідоцтва про право власності за законом від 26.01.2012 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.02.2006 року, визнання права власності на спадкове майно відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд.

Суддя Головенко О.С.