Рішення № 35597606, 28.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7438/13-ц

Провадження № 2/344/3764/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.

секретаря Басюк С.Р., Сивухіної Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись в суд з наведеним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 01.01.2009 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено Договір № ІФМ 2432 «На централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділами ДСО при Міністерстві внутрішніх справ». Предметом договору є охорона майна, що знаходиться у житловому будинку № 40 по вулиці Тополиній в с. Угорники Івано-Франківської міської ради. 03.09.2012 року слідчим СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення майна ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України. Крадіжка в помешканні ОСОБА_1 трапилась через неналежне виконання працівниками ДСО при УМВС України в Івано-Франківській області обов'язків передбачених в укладеному між нами Договорі. Вина працівників відповідача встановлюється листом від 25.12.2012 року в якому йдеться про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДСО при УМВС у зв'язку із неналежним виконанням ними своїх службових обов'язків. Згідно пункту 1 укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем Договору № ІФМ 2432 від 01.01.2009 року останній прийняв під охорону житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1. За згаданим Договором відповідач зобов'язується забезпечити недоторканість майна, яке ним охороняється. за втрату (нестачу) або пошкодження майна, прийнятого на зберігання, відповідач відповідає на загальних підставах. Оскільки відповідач є професійним зберігачем, то на нього поширюється презумпція винуватості (ч.2 ст.950 ЦК України). Із врахуванням норм ст. 951 ЦК України, а також із врахуванням пунктів 6.2, 6.3 Договору № ІФМ 2432 від 01.01.2009 року відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані ОСОБА_1 збитки у розмірі вартості втраченого майна. Матеріальна шкода розрахована виходячи з діючих роздрібних цін. Згідно Постанови про порушення кримінальної справи загальна вага викраденого в будинку позивача виробів із золота 585 проби становить 45 грам. Відповідно загальний розмір заподіяних позивачу з вини відповідача майнової шкоди складає 21600 грн. Окрім золотих виробів за фактом вчинення крадіжки з житла позивача було викрадено грошову суму в розмірі 1500, 00 грн. Таким чином заподіяна позивачу внаслідок бездіяльності відповідача матеріальна шкода складає 23100, 00 грн. Сума матеріальної шкоди становить вартість викраденого майна з розрахунку діючих цін на викрадені цінності. Перелік (опис, кількість) викраденого в житлі позивача майна міститься у матеріалах кримінальної справи.

Згідно ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну громадянина, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розмір заподіяних позивачу збитків, що підлягають відшкодуванню, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна (ч.2 ст. 1192 ЦК України).

Також позивач ваажає, що діями відповідача йому заподіяно фізичні та моральні страждання, що виразились в загостренні психологічного стану та душевних стражданнях. Укладаючи з відповідачем Договір охорони, позивач довірив йому не тільки належне позивачу на праві приватної власності майно, але і безпеку членів його родини. В зв'язку із халатним відношенням до виконання договірних зобов'язань відбувся злочин саме в приватному житловому будинку позивача. Останнє позбавило позивача впевненості в безпеці його родини. Це призводить до постійного психологічного напруження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник вимоги позову підтримали з мотивів наведених в ньому. Просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечення обґрунтовує тим, що Згідно ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідно до п. 2.1. п.2.2. Договору на охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ № 1ФМ-2432 укладеного 01.01.2009 року з ОСОБА_1 передбачено, що «Клієнт» (ОСОБА_1) передає, а «Охорона» (УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області) приймає під охорону майно, що знаходиться на «Об'єкті» «Клієнта» за адресою АДРЕСА_1. «Охорона» здійснює охорону майна шляхом спостереження за станом встановленої на «Об'єкті» сигналізації, яка контролює цілісність його будівельних конструкцій в період охорони та забезпечує виїзд до «Об'єкту» НМО (наряд міліції охорони) у випадку спрацювання сигналізації «Об'єкта». П. 5.1. пп. 5.1.3 Договору визначено, що «Клієнт» зобов'язаний здати «Охороні» для зберігання дублікати ключів від «Об'єкта». Однак зі сторони ОСОБА_1 не виконано зобов'язання покладені умовами Договору в частині надання «Охороні» дублікатів ключів від «Об'єкта». Таким чином, перешкодило наряду міліції охорони, який прибув на місце спрацювання сигналу «Тривога», своєчасно вжити заходів щодо виявлення причин спрацювання сигналізації та затриманню злочинців на місці події, так як вхідні ворота до будинку були зачинені на замок, а сама огорожа кам'яна, висотою до двох метрів із гострими металевими піками, що не дало змоги наряду міліції пройти на подвір'я. Однак з метою встановлення причини спрацювання засобів охоронної сигналізації за адресою АДРЕСА_1, один із працівників наряду спеціального підрозділу груп затримання №13 з тильної сторони будинку забравшись на огорожу, виявив відчинене вікно на першому поверсі будинку з правої сторони та залишився на огорожі стежити за даним вікном до прибуття власника будинку, тоді як інший міліціонер-водій стежив за фасадною стороною будинку. Недотримання умов Договору ОСОБА_1 вбачається, також в частині одностороннього визначення матеріального розміру збитків. Пунктом 8.3. Договору чітко передбачено, що «Охорона» звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено «Клієнтом» самостійно, без участі уповноважених представників «Охорони», через відсутність письмового повідомлення останнього про дату і час проведення інвентаризації майна на «Об'єкті» та визначення розміру збитків. В позовній заяві позивачі вказують, що з будинку викрадено золоті вироби на суму 21600,00 грн. та грошові кошти в сумі 1500.00 грн. при цьому виключно посилаючись тільки на Постанову про порушення кримінальної справи. Пунктом 6.5. Договору визначено, що розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами, складеними за участю представників «Охорони». Таким чином ОСОБА_1 всупереч умовам Договору усунув Управління ДСО в Івано-Франківській області від участі у встановленні розміру збитків. Заявлений позивачами факт заподіяння збитків та його розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з діями УДСО, а можуть бути наслідком дій інших осіб. З урахуванням вищенаведеного просила в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

01 січня 2009 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір на централізовану охорону майна в житлових приміщеннях громадян підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ № ІФМ 2432 (надалі Договір) (а.с.58-61).

Відповідно до п. 2.1. п.2.2. Договору, «Клієнт» (ОСОБА_1) передає, а «Охорона» (УДСО при УМВС України в Івано-Франківській області) приймає під охорону майно, що знаходиться на «Об'єкті» «Клієнта» за адресою АДРЕСА_1. «Охорона» здійснює охорону майна шляхом спостереження за станом встановленої на «Об'єкті» сигналізації, яка контролює цілісність його будівельних конструкцій в період охорони та забезпечує виїзд до «Об'єкту» НМО (наряд міліції охорони) у випадку спрацювання сигналізації «Об'єкта».

21 липня 2012 року позивачу зателефонували із диспетчерської служби відповідача і повідомили про те, що в його житловому будинку спрацював один із датчиків сигналізації на розбій вікна та рух. Вказаний факт сторонами визнається, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

03 вересня 2012 року слідчим СВ Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення майна ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (а.с.27).

Як вбачається із вказаної вище постанови слідчого, загальна вартість викрадених золотих виробів з будинку позивача ОСОБА_1 становить 19000 грн., власником золотих виробів була позивачка ОСОБА_2 Окрім золотих виробів було викрадено також грошові кошти в сумі 1500 грн., які також належали позивачці ОСОБА_2, загальна сума збитків ОСОБА_2 становить 20 500 грн.

Факт крадіжки саме такої кількості золотих виробів та грошових коштів як і факт того, що вони належали позивачці ОСОБА_2, позивачі доводять тільки постановою про порушення кримінальної справи. Будь-яких належних та допустимих доказів доказів на підтвердження кількості та вартості викраденого позивачі не надали.

Копія довідки приватного підприємця ОСОБА_5 про те, що станом на 22.03.2013 року вартість одного грама золота 585 проби становила 480 грн. не є належним доказом.

Розділом 4 Договору передбачені обов'язки відповідача, зокрема, відповідно до п. 4.1.3 «Охорона» зобов'язана при виявлені нарядом НМО ознак проникнення сторонніх осіб на «Об'єкт» вживати заходів до їх затримання, а також здійснювати охорону місця події до прибуття слідчо-оперативної групи територіального органу внутрішніх справ, викликати на «Об'єкт» «Клієнта» або його довірених осіб, а у випадку їх відсутності - перекривати «Об'єкт» у відповідності до п. 4.1.4 цього Договору. Відповідно до п. 4.1.4 у разі спрацювання сигналізації відкривати і проводити внутрішній огляд «Об'єкта» виключно в присутності «Клієнта», його довірених осіб чи понятих, про що складати відповідний акт (а.с.59).

Розділом 5 Договору визначено зобов'язання «Клієнта».

Пунктом 5.1. пп. 5.1.3 Договору визначено, що «Клієнт» зобов'язаний здати «Охороні» для зберігання дублікати ключів від «Об'єкта» (а.с.61). Однак, позивач ОСОБА_1 не виконав зобов'язання покладені умовами Договору в частині надання «Охороні» дублікатів ключів від «Об'єкта».

Позивач в судовому засіданні визнав, що ключів від будинку та паркану він відповідачу не надав.

Вказаний факт, перешкодив наряду міліції охорони, який прибув на місце спрацювання сигналу «Тривога», своєчасно вжити заходів щодо виявлення причин спрацювання сигналізації та затриманню злочинців на місці події, так як вхідні ворота до будинку були зачинені на замок, а сама огорожа кам'яна, висотою до двох метрів, що не дало змоги наряду міліції пройти на подвір'я. Однак з метою встановлення причини спрацювання засобів охоронної сигналізації за адресою АДРЕСА_1, один із працівників наряду спеціального підрозділу груп затримання №13 з тильної сторони будинку забравшись на огорожу, виявив відчинене вікно на першому поверсі будинку з правої сторони та залишився на огорожі стежити за даним вікном до прибуття власника будинку, тоді як інший міліціонер-водій стежив за фасадною стороною будинку.

Як пояснив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 приїхавши до власного будинку він помітив автомобіль відповідача в якому знаходився один з його працівників, а на подвір'ї позивач побачив іншого працівника, який знаходився на огорожі і світив ліхтарем у відкрите вікно санвузла задньої сторони будинку

Інструкцією про порядок приймання/здавання/ об'єкта під охорону на ПІДО (пульт централізованої охорони) (додаток № 2 до Договору) встановлено правила користування сигналізацією відповідно до якої «Клієнт» зобов'язаний безпосередньо перед здаванням «Об'єкта» під охорону ПІДО закривати вікна, двері, люки, грати, інші конструкції на запори/защіпки та замки (п.4 пп. б Інструкції) (а.с.60 зв.). Обов'язок позивача виконувати визначені Інструкцією правила користування сигналізацією визначено п. 5.1 пп.5.1.2 Договору.

Недотримання умов Договору позивачем ОСОБА_1 вбачається, також в частині визначення матеріального розміру збитків.

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що «Охорона» звільняється від відповідальності за збитки, розмір яких визначено «Клієнтом» самостійно, без участі уповноважених представників «Охорони», через відсутність письмового повідомлення останнього про дату і час проведення інвентаризації майна на «Об'єкті» та визначення розміру збитків (а.с.61 зв.).

В позовній заяві позивачі вказують, що з будинку викрадено золоті вироби на суму 21600,00 грн. та грошові кошти в сумі 1500.00 грн. при цьому виключно посилаючись тільки на Постанову про порушення кримінальної справи.

Пунктом 6.5. Договору визначено, що розмір збитків повинен бути підтверджений відповідними документами, складеними за участю представників «Охорони».

Таким чином позивачі всупереч умовам Договору усунули Управління ДСО в Івано-Франківській області від участі у встановленні розміру збитків.

Не можна погодитися із визначеним розміром матеріальних збитків в сумі 23 100,00 грн., оскільки п.6.1 Договору встановлено, що «Охорона» несе майнову відповідальність за прямі дійсні збитки, завдані «Клієнту» внаслідок неналежного виконання «Охороною» договірних зобов'язань та наявності вини «Охорони» у їх спричинені, але на суму не більше 5000 гривень, за умов крадіжки, знищення, пошкодження майна «Клієнта» на «Об'єкті» у період його охорони сторонніми особами, які проникли на «Об'єкт» після його здавання під охорону.

Пунктом 8.1 Договору передбачено умови звільнення «Охорони» від майнової відповідальності по Договору перед «Клієнтом» якщо:

е) «Клієнтом» не передані «Охороні» у в належній кількості дубліката ключів від «Об'єкта» або здані «Клієнтом» ключі не підходять до замків, вхідних дверей «Об'єкта» (підїзду, холу, сходової площадки), що перешкодило своєчасному виявленню причин спрацювання сигналізації «Охороною» та затриманню злочинців на місці події; Позивачем не передано відповідачу дублікати ключів від будинку.

ї) якщо грошові кошти, цінні папери вироби із золота, платини, паладію та з коштовним камінням, годинники в золотих, платинових і срібних корпусах, зброя і боєприпаси, акцизні документи, отрута і наркотичні речовини зберігались не в сейфі або металевій шафі (ящику), прикріплених до підлоги.

Також, відповідно до п. 5.1. пп. 5.1.17. Договору позивач ОСОБА_1 зобов'язався зберігати грошові кошти, цінні папери, вироби із золота, платини, паладію та з коштовним камінням, годинники в золотих, платинових і срібних корпусах, зброя і боєприпаси, акцизи, документи, отрута і наркотичні речовини у сейфах або металевих інафах (ящиках), що прикріплені до підлоги, в окремому приміщенні.

Додатково Інструкцією про порядок приймання/здавання/ об'єкта під охорону на ПЦО покладено на позивача ОСОБА_1 обов'язок перед здавання «Об'єкта» під охорону ПІДО, розміщувати цінні вироби і матеріали в спеціальних сейфах (п. 4 пп. в).

Докази зберігання золотих виробів в місцях визначених в Договорі позивачем ОСОБА_1 не надано суду.

В позовній заяві позивачі обгрунтовуючи свої вимоги посилаються на листи УМВС в Івано-Франківській області (а.с.23, 24). Однак вказані листи не є належними та допустими доказами вини відповідача, оскільки пунктом 6.2. Договору встановлено, що факти вини «Охорони» у допущенні крадіжки, знищенні або пошкодженні майна «Клієнта» сторонніми особами, які проникли на «Об'єкт» після його здавання під охорону у разі виникнення спору між Сторонами встановлюється в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 978 ЦК України визначено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач належним чином не виконував передбачені договором умови.

Факт заподіяння позивачам збитків та їх розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з діями відповідача, а тому немає підстав стягувати з відповідача заподіяні збитки (майнову шкоду) в розмірі 23 100 грн. на користь позивачки ОСОБА_2

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи те, що доводи позивачів про порушення їх майнових прав не знайшли свого підтвердження, вимоги в частині відшкодування моральної шкоди також є безпідставними, вини відповідача у завданні такої шкоди не встановлено судом.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивачів є необгрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 15, 16, 526, 978, 1166 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2013 року.

Суддя Бабій О.М.