Ухвала суду № 35596916, 26.11.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 739/1367/13-ц Провадження № 22-ц/795/2480/2013 Головуючий у I інстанції -Іващенко А. І. Доповідач - Литвиненко І. В.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.суддів:Харечко Л.К., Шарапової О.Л. при секретарі:Примачок Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новгород-Сіверського районного суду від 14 жовтня 2013 року по справі за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_5 про відшкодування витрат, пов'язаних з навчанням,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області,

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду через порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішенням суду позов задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_5 на користь державного бюджету витрати пов'язані з навчанням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ в розмірі 31862, 39 грн. та 315,46 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що відпрацювання вартості навчання, як форма повернення коштів за навчання та повернення коштів у грошовій формі у разі відмови відпрацювати, є порушенням конституційних прав. Апелянт також зазначає, що укладений договір про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті не тягне за собою зобов'язань, адже під час його підписання він не мав повної цивільної дієздатності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу в органах ВС України курсантом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з 06.08.2007 року по 17.06.2011 року.

Між Дніпропетровським ДУ ВС та ОСОБА_5 був укладений договір від 01.09.2007 року про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямом „Бакалавр" право, умовами якого ОСОБА_5 повинен був відпрацювати не менше трьох років після закінчення навчання у місці призначення, а у разі порушення цього договору він повинен буде відшкодувати витрати на навчання.

31.08.2010 року між Дніпропетровським ДУ ВС та ОСОБА_5 був укладений договір № 789 про підготовку фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямом „Спеціаліст", „Правознавство", згідно до умов якого випускник цього закладу повинен відпрацювати після закінчення у місці призначення не менше трьох років, а у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ до встановлення трирічного терміну перебування на службі, ОСОБА_5 зобов'язувався відшкодувати витрати на його підготовку.

Наказом начальника УМВС України в Чернігівській області № 121 о/с від 25.06.2011 року лейтенанта міліції ОСОБА_5 призначено слідчим слідчого відділення Новгород-Сіверського РВ УМВС, а наказом начальника УМВС в Чернігівській області № 58 о/с від 15.03.2013 року ОСОБА_5 звільнено у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за п.64 «ж» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням).

У зв'язку зі звільненням з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 31862,39 грн. фактичних витрат, пов'язаних з навчанням та судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач зобов'язання обов'язкового трирічного перебування на службі в органах внутрішніх справ, обумовлених угодою, не виконав, звільнився за власним бажанням, а тому зобов'язаний відшкодувати позивачеві витрати понесені останнім на його утримання за весь час навчання.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають матеріалам справи та положенням ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Посилання апелянта на те, що відпрацювання вартості навчання, як форма повернення коштів за навчання та повернення коштів у грошовій формі у разі відмови відпрацювати, є порушенням конституційних прав не можуть братись до уваги, оскільки, відповідно до ст.ст.6, 11, 509, 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання між сторонами можуть виникати з договорів і ці договори повинні виконуватись належним чином.

Між позивачем та відповідачем є договір від 0.09.2007 року про підготовку фахівця та договір № 789 про підготовку фахівця від 31.08.2010 року, в яких обумовлені права та обов'язки сторін, які не суперечать діючому законодавству та Конституції України.

Щодо посилань апелянта на те, що укладений договір про підготовку фахівця у Дніпропетровському державному університеті не тягне за собою зобов'язань, адже під час його підписання він був неповнолітнім, є безпідставними, так як ст. 33 ЦК України визначає, що неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону. Крім того, при підписанні договору 31.08.2010 року, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, був уже повнолітнім.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 14 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: