Рішення № 35594634, 26.11.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 листопада 2013 р. Справа № 903/1105/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Державного підприємства "Волиньвугілля"

про стягнення 31 679,64грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 26.11.2013 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення 31 679,64грн. збитків в порядку регресу, в т.ч. 31 132,32грн. збитків, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки вугілля №15-10/1-ЕН від 01.02.2010р., а саме поставки неякісного вугілля, 311,32грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, які відшкодовані Державним підприємством "Вугілля України" за результатами розгляду справи Господарського суду міста Києва №5/21 від 01.03.2011р.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем Державним підприємством "Волиньвугілля" зобов'язань за договором поставки вугілля №15-10/1-ЕН від 01.02.2010р. по поставці якісного вугілля, рішення Господарського суду міста Києва №5/21 від 01.03.2011р.

Ухвалою суду від 25.10.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.11.2013р. на 10:00год.

Крім того, сторін зобов'язано представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів; відповідача- обґрунтовані пояснення (доводи та заперечення) по суті позовних вимог.

Позивач в судове засідання 26.11.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується поштовим повідомленням провручення поштового відправлення №4301031976612 від 01.11.2013р.

Відповідач в судове засідання 26.11.2013р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що стверджується поштовим повідомленням провручення поштового відправлення №4301031976620 від 30.10.2013р.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, був повідомлений ухвалою суду від 25.10.2013р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, явку відповідача не було визнано обов'язковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

01.02.2010р. між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Волиньвугілля" (постачальник) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Волиньвуглезбудпостач" укладено договір поставки №15-10/1-ЕН, згідно з яким постачальник (відповідач) поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а позивач (покупець) приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором. (а.с.72-83)

Пунктами 2.1.-2.4. договору передбачено, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п.6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії. Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.

Сторони в пункті 3.1.5. договору обумовили, що в залежності від напрямків відвантаження вугілля постачальник зобов'язується забезпечити наявність в графі 4 "Особливі відмітки" залізничних відмітку: "постачання за Договором №___ у власність ___" згідно з договором №___ від ___, а також назву та місце знаходження постачальника".

В п.п. 3.4.1.-3.4.4. вказано, що покупець має право отримати на умовах договору вугілля, вартість якого оплачена відповідно до умов цього договору. Вимагати від постачальника належного порядку поставки вугілля. Перевірити кількість та якість вугілля, що постачається за цим договором. Відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, асортимент якого не відповідає вимогам договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначеному договором порядку, або прийняти із знижками, передбаченими умовами договору.

В пункті 6.1. договору поставки вказано, що для здійснення безперебійного та оперативного приймання вугілля на ТЕС, покупець та постачальник вугілля мають право спільно приймати вугілля за кількістю та якістю, у зв'язку з чим зобов'язані вчиняти всі необхідні дії та підписувати відповідні (документи) акти.

Згідно з пунктом 7.5. покупець забезпечить оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля.

Відповідно до п. 8.4. договору у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме-вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи та ін.

Договір підписано обома сторонами з протоколом розбіжностей №1 від 01.02.2010р. до договору поставки вугілля від 01.02.2010р. №15-10/1-ЕН (а.с. 84) та додатковою угодою №01-02-10/1 від 01.02.2010р. до вказаного договору (а.с. 86).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем-Державним підприємством "Вугілля України" та Відкритим акціонерним товариством "Західенерго" було укладено договір поставки вугілля №02-10/1-ЕН від 01.02.2010р., відповідно до якого позивач зобов'язався поставити, а покупець ВАТ "Західенерго" прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті. Пунктом 2.1. договору №02/10/1-ЕН від 01.02.2010р. сторони погодили, що вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. (а.с. 51-61).

В пункті 7.1. договору передбачено базову якість вугілля та граничні показники за марками та фракціями, зокрема, граничнодопустимі критерії якості вугілля по зольності та волозі.

На виконання умов договору у травні 2010 року на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом ВАТ "Західенерго", надійшло 11 вагонів вугілля марки ДГР, ДГ 0-200 мм в загальній кількості 761 000, 00 кг, що підтверджується накладними 36502747, 36502756, 36358399 (досилання до накладної 36502762) та 36502763.

При прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам договору, в звязку з тим, що фактична зольність палива у поставленому вугіллі становила від 40,0 % до 43,8 % замість гранично допустимого показника зольності для рядового вугілля 35 %.

Факсограмами від 09.05.2010р. № 371, від 13.05.2010р. № 378 та від 16.05.2010р. № 384 позивачем були запрошені представники ДП "Вугілля України" для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС (а.с. 24-26).

Результати приймання спірного вугілля оформлені актами приймання вугілля від 08.05.2010 № 2973, від 13.05.2010 № 3117, від 16.05.2010 №№ 3197, 3191, які складені та підписані уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС та представниками вантажовідправника (а.с. 16-23), що діяли на підставі довіреностей № 10 від 23.12.2009р. та № № 17, 20 від 31.12.2009р. (а.с. 41-43)

Умовами договору поставки вугілля № 02-10/1-ЕН, а саме: пунктом 3.4.5., передбачено право покупця відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимий рівень, встановлений цим договором.

В зв'язку з тим, що поставлене вугілля було непридатним для спалювання в котлах Бурштинської ТЕС, ВАТ "Західенерго" було прийнято рішення відмовитись від прийняття неякісної продукції.

Факсограмами від 11.05.2010р., від 13.05.2010р. та від 17.05.2010р., ДП "Вугілля України" та вантажовідправник повідомлялись про те, що у зв'язку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

Спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику 11.05.2010р., 13.05.2010р. та 17.05.2010 в залізничних вагонах без вивантаження-навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу №№ 36408710, 36408711, 36408712, виданих залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці. (а.с. 44-46)

Пунктом 8.4. договору встановлено, що у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді відшкодування його витрат пов'язаних з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме - вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи.

В матеріалах справи міститься рішення господарського суду м. Києва від 01.03.2011р. у справі №5/21 за позовом ВАТ "Західенерго" до ДП "Вугілля України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДП "Волиньвугілля" ВП "Волиньвуглезбудпостач" про стягнення 31 132,32грн. збитків, спричинених поставкою вугілля неналежної якості відповідачем за договором поставки вугілля №02-10/1-ЕН від 01.02.2010р. (а.с. 10-15).

Вказаним рішенням встановлено факт поставки неякісного вугілля за залізничними накладними №№36502747, 36502756, 36358399 (досилання до накладної 36502762) та 36502763, а також те, що внаслідок повернення неякісного вугілля, ВАТ "Західенерго" понесено збитки у розмірі 31 132,32грн. на повернення залізничних вагонів.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.03.2011р. у справі №5/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" 31 132,32грн. збитків, 311,32грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі "Совтрансавто проти України" зазначено, що одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, факти, встановлені господарським судом м. Києва в межах справи 5/21 в рішенні від 01.03.2011р. мають преюдиціальне значення при розгляді справи №903/1105/13.

З матеріалів справи вбачається, що суму збитків, а також судові витрати, стягнуті з Державного підприємства "Вугілля України" на користь Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" рішенням господарського суду м. Києва від 01.03.2011р. у справі №5/21 сплачено шляхом зарахування зустрічних вимог згідно заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог від 22.11.2011р. №2710/10 (а.с. 87).

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Укладений між відповідачем та позивачем договір №15-10/1-ЕН від 01.02.2010р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ст.712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до умов договору №15-10/1-ЕН від 01.02.2010р. постачальник зобов'язаний забезпечити наявність в графі 4 "Особливі відмітки" залізничних відмітку: "постачання за Договором №___ у власність ___" згідно з договором №___ від ___, а також назву та місце знаходження постачальника" (п. 3.1.5 договору). Вартість залізничного тарифу за перевезення вугілля залізницею оплачує покупець (п. 7.5. договору). Постачальник гарантує відповідність кількості та якості вугілля до умов договору; за постачання неякісного вугілля, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача по оплаті користування вагонами, витрат на подачу-прибирання вагонів, маневрових робіт та ін. (п. 8.3. договору).

З наявних у матеріалах справи залізничних накладних №№36502747, 36502756, 36358399 (досилання до накладної 36502762) та 36502763 вбачається, що вантажовідправником спірного вугілля є ВП "Волиньвуглезбудпостач" ДП "Волиньвугілля", який поставив спірне вугілля на Бурштинську ТЕС ВАТ "Західенерго" в рахунок договору у власність ДП "Вугілля України", про що свідчить відповідна відмітка на цих накладних. Наявність зазначеної відмітки була обумовлена між позивачем і відповідачем у п. 3.1.5 договору №15-10/1-ЕН від 01.02.2010р.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди)-є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Спір між сторонами у даній справі виник стосовно обов'язку відповідача відшкодувати позивачу збитки внаслідок поставки неякісного вугілля по договору поставки №15-10/1-ЕН від 01.02.2010р. Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, у тому числі у зв'язку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором передбачений обов'язок постачальника компенсувати всі витрати ТЕС, вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам, обумовленим сторонами у договорі №15-10/1-ЕН від 01.02.2010р., що також підтверджується рішенням господарського суду м. Києва у справі 5/21 від 01.03.2011р.; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати ВАТ "Західенерго" та витрат на повернення вантажу згідно залізничних накладних.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач був змушений сплатити ВАТ "Західенерго" 31 132,32грн. збитків, 311,32грн. державного мита 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості. Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам обумовленим сторонами, ДП "Вугілля України" зазнало збитків на загальну суму 31 679,64грн. збитків, сплачених позивачем на користь ВАТ "Західенерго" за рішенням господарського суду м.Києва у справі №5/21 та на повернення вантажу згідно залізничних накладних, тому вимоги позивача є обгрунтованими.

Позиція позивача в даній справі № 903/1105/13 підтверджується ст.225 ГК України, яка включає до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила порушення господарського зобов'язання, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, до яких слід віднести 311,32грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, який відшкодований Державним підприємством "Вугілля України" за результатами розгляду справи Господарського суду міста Києва №5/21.

З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що позов є нормативно та документально обґрунтований, а тому є всі правові підстави для його повного задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору сумі 1 720,50грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, ст.ст. 11, 16, 20, 22, 526, 610, 611, 623, 629, 712ЦК України, ст.ст. 22, 35, 44, 49, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля", Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд. 1, код ЄДРПОУ 32365965

на користь Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ, вул. Богдана-Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 32709929

31 679,64грн. збитків та 1 720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

28.11.2013р.

Суддя С. В. Бондарєв