Постанова № 35594271, 25.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 р. Справа № 804/15097/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представник відповідача Малиш І.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області про визнання незаконними дії та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2013 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Начальника управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

- визнати незаконними дії начальника Управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області Бузякова P.M. при складанні постанови по справі про застосування адміністративно-господарського штрафу за №011144 від 22.08.2013 року;

- скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за №011144 від 22.08.2013 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2013 р. дану адміністративну справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 р. відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем неправомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки при проведенні перевірки у водія були наявні усі необхідні документи.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Надав заперечення проти позову, згідно якого вважає, що правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Указом Президента України від 06.04.2011 №387 затверджено Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (надалі - Положення №387).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Положення №387 Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Згідно підпункту 7 пункту 4 Положення №387 Укртрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням ліцензійних умов при здійсненні господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом.

Відповідно до підпункту 7 та 27 пункту 4.1 Положення №387 Укртрансінспекція у сфері автомобільного та міського електричного транспорту здійснює державний контроль і нагляд за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки на автомобільному транспорті та здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

20.11.2012 Законом України №5502-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання у сфері транспорту та дорожнього господарства» (надалі - Закон №5502-VI) внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема до статті 229 та до статті 6, 60 Закону №2344-III.

Відповідно до пункту 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон №5502-VI опубліковано в офіційному друкованому видані «Голос України» від 04.01.2013 № 4.

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно частини 4 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Таким чином, зі вступом в дію Закону №5502-VI (з 05.01.2013) функції щодо проведення перевірок та складання за їх результатами актів і винесення постанов про застосування фінансових санкцій покладені виключно на Укртрансінспекцією та її територіальні органи.

Судом встановлено, що 30.07.2013 р. державними інспекторами управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірки складений Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 039933 від 30.07.2013 р, в якому зазначене наступне порушення: надання послуг з вантажних перевезень без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України «про автомобільний транспорт», а саме неоформлена індивідуальна контрольна книжка водія, за яке передбачена відповідальність за ч.1 абз.3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що тягне за собою накладання штрафу у розмірі сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 1700 грн.

22.08.2013 р. відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №011144, застосовано фінансову санкцію у розмірі 1700 грн. за порушення вимог чинного законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідач у своєму запереченні зазначив, що при оформленні постанови № 011144 від 22.08.2013 р. працівником управління була допущена друкарська помилка, а саме замість ст. 48 внесено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», працівник з цього приводу написав пояснювальну записку, начальником управління проведено бесіду з посадовими особами управління.

Копія пояснювальної записки надана до суду.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Основні засади організації та діяльності автомобільного транспорту, визначені у Законі України від 05.04.2001 року № 2344- III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи на перевезення пасажирів автобусами для власних потреб: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно ст. 48 зазначеного закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з пунктами 25-27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається посадовою особою органу державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого Наказом Мінтрансзв'язку України від 07.06.2010 N 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3). Положенням передбачено, що державний контроль за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв здійснюється посадовими особами урядового органу державного управляння з питань контролю на автомобільному транспорт та здійснюють перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України.

Отже, необхідність у водія контрольної книжки чітко передбачена законодавством.

У судовому засіданні позивач надала індивідуальну контрольну книжку водія, проте, наявність її у судовому засіданні не підтверджує її наявності під час перевірки, як то передбачено законом.

Крім того, позивачем зазначено, що при винесені оскаржуваної постанови відповідач не звернув увагу на ті обставини, що жодних послуг по перевезенню пасажирів у момент проведення перевірки позивачем не здійснювалось. Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності та власником автомобіля марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1, однак, 30.07.2013 року використовував його для власних потреб. Позивач вважає, що відповідачем не доведено, що в момент проведення перевірки належний позивачу автомобіль використовувався ним, як автомобільним перевізником, для надання послуг нерегулярних перевезень пасажирів. Чинним законодавством про автомобільний транспорт не заборонено використання автомобіля для власних потреб особам, які мають на це право. Автомобільний транспорт позивача перебуває у фактичному володінні іншої особи - ОСОБА_4, який і був вказаний в акті за №039933 від 30.07.2013 p., а отже, наявність за позивачем самого лише статусу фізичної особи - підприємця не може бути підставою для притягнення до відповідальності.

Суд звертає увагу, що ніяких доказів у підтвердження зазначених обставин до суду не надано, тому наведені факти не можуть прийматися судом як належні та достатні докази.

Крім того суд звертає увагу, що в Акті перевірки зазначені пояснення водія про причини порушень, відповідно до яких останній вважає вимогу відповідача вимагати виконання Закону України незаконним, оскільки його дія на автомобілі до 12 т. починається з 01.06.2015 р.

Проте, не зазначено виконання якого саме закону мав на увазі водій.

Також, у підтвердження зазначеного висновку позивачем не надано належних доказів.

За наведених обставин, враховуючи, що відповідачем доведено належним чином правомірність своїх дій, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Начальника управління Укртрансінспекції у Дніпропетровській області про визнання незаконними дії та скасування постанови, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 25.11.2013 р. СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко