Ухвала суду № 35594211, 28.11.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1601/7784/12

Номер провадження 22-ц/786/4103/2013

Головуючий у 1-й інстанції Лободенко О.С.

Доповідач Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року м. ПолтаваКолегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

при секретарі - Філоненко О.В.

за участю: представника Автозаводського відділу ДВС - Мокрій О.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу

за апеляційною скаргою Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 вересня 2013 року

по справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Нестерович Олександри Вячеславівни.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 вересня 2013 року скаргу ОСОБА_2 на дії Автозаводського відділу ДВС Кременчуцького МУЮ, державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Нестерович Олександри Вячеславівни, задоволено.

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Нестерович Олександри Вячеславівни по проведенню нею 11.07.2013 року опису та арешту, вилученню та передачі на зберігання іншій особі належного скаржнику автомобіля Шевроле Авео 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Визнано неправомірним та скасовано акт опису та арешту майна, складеного 11.07.2013 року головним державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Нестерович Олександрою Вячеславівною.

Зобов'язано Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції передати ОСОБА_2 належний йому автомобіль марки Шевроле Авео 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Вирішено питання стягнення судового збору.

У поданій апеляційній скарзі Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (далі - Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ), посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, не дослідження всіх обставин по справі в їх сукупності, просить ухвалу районного суду скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилаються на те, що боржнику було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження та надано строк для самостійного виконання рішення суду, копію якого він отримав під підпис. Оскільки у встановлений строк рішення суду боржником не виконано, державним виконавцем було здійснено ряд заходів по виявленню майна боржника та в подальшому проведено опис та арешт належного боржнику автомобіля, який в подальшому було вилучене у нього та передано на зберігання представнику ПП «Нива-В.Ш.».

Вважають, що чинним законодавством не передбачено обов'язку державного виконавця передавати вилучене майно на зберігання боржнику, відтак дії державного виконавця є правомірними.

У судовому засіданні представник Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ доводи апеляційної скарги підтримала та прохала її задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши поясненняпредставника Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12.09.2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку в майні і припинення права власності на 1/2 частину вартості автомобіля позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1/2 частину вартості автомобіля Шевроле Авео, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 37765,055 грн.

Вирішено питання судового збору.

Дане рішення набрало чинності 19.11.2012 року та на його виконання 22.01.2013 року судом було видано виконавчий лист по справі №2-2120/12р. (а.с.30).

Постановою головного державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 13.02.2013 року по вказаному виконавчому листу було відкрито виконавче провадження ВП №36526106 з примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 1/2 частини вартості автомобіля Шевроле Авео, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 37765,055 грн. та встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 20.02.2013 року (а.с.31).

Копія даної постанови направлена боржнику та отримана ним 25.02.2013 року, що підтверджується відміткою про отримання та датою за підписом ОСОБА_2 (а.с.32).

25.02.2013 року ОСОБА_2 звернувся до головного державного виконавця Автозаовдського ВДВС Кременчуцького МУЮ із заявою про відкладення проведення виконавчих дій та поновлення строку на самостійне виконання рішення у зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.33).

06.03.2013 року державним виконавцем направлено запит до Кременчуцького ВРЕР з метою виявлення транспортних засобів, що зареєстровані за ОСОБА_2 (а.с.5).

За повідомленням Кременчуцького ВРЕР від19.03.2013 року, за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб - Шевроле Авео, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.37-38).

Постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 25.04.2013 року накладено арешт на вказаний вище автомобіль, належний ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 41986,97 грн. та заборонено здійснювати відчуження майна (а.с.42).

Згідно постанови головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 10.06.2013 року доручено державному виконавцю Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ провести перевірку місцезнаходження автомобіля, належного боржнику ОСОБА_2 біля місця його роботи ПАТ «КРФК «Рошен» та в разі виявлення автомобіля провести його опис шляхом складання акта опису й арешту майна (а.с.46).

Актом головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 18.06.2013 року встановлено, що ОСОБА_2 не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47).

Постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 21.06.2013 року оголошено розшук майна - автомобіля Шевроле Авео, 2007 року випуску, що належить боржнику (а.с.48).

Актом державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ від 25.06.2013 року встановлено, що при виході державного виконавця за адресою: вул. Жовтнева, 57 у м. Кременчуці, автомобіль Шевроле Авео, 2007 року випуску, належний боржнику ОСОБА_2, не виявлено (а.с.49).

Згідно акту опису й арешту майна від 11.07.2013 року, проведено опис належного боржнику ОСОБА_2 автомобіля Шевроле Авео,2007 року. Копія вказаного Акту направлена боржнику ОСОБА_2 09.08.2013 року за № 34158 (а.с.54-57).

05.08.2013 року за № 32231 ОСОБА_2, ОСОБА_5, експерту ОСОБА_7 та ОСОБА_8 направлено офіційне повідомлення щодо проведення огляду автомобіля та визначення його об'єктивної вартості (а.с.88).

Згідно Акту державного виконавця від 08.08.2013 року здійснено внутрішній огляд автомобіля Шевроле Авео, днз НОМЕР_1, складено акт опису та арешту майна, яким описано та накладено арешт на виявлене в автомобілі під час огляду майно, яке належить боржнику, встановлено заборону користуватися ним та відчужувати його. Описане майно та ключі від автомобіля прийняв на відповідальне зберігання представник ПП «Нива ВШ» ОСОБА_8 (а.с.92, а.с.93-97).

Висновком судової автотоварознавчої експертизи № 07/402/13 від 08.08.2013 року встановлено, що оціночна вартість колісного транспортного засобу Шевроле Авео, днз НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, становить 54286,65 грн. (а.с.72-73).

Офіційне повідомлення державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Мокрої О.В. щодо вартості описаного та арештованого майна боржника ОСОБА_2, направлено як боржнику, так і стягувачу 11.09.2013 року (а.с.71).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують вручення боржникові копії акту опису й арешту автомобіля; заходи по опису й арешту майна вчинені державним виконавцем на іншій території за відсутності авансування стягувачем проведення виконавчих дій; вилучення автомобіля відбулося в момент проведення опису та арешту майна, що суперечить вимогам закону.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» (далі-Закон), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 Закону встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.

У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби. Державний виконавець відділу державної виконавчої служби, якому доручено проведення перевірки зазначеної інформації, у разі виявлення майна боржника повинен здійснити його опис та арешт. Виконавчі дії за дорученням проводяться у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту надходження до відділу державної виконавчої служби відповідної постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, у якому винесено цю постанову. За результатами проведених дій складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс постанову.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, але майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому цим Законом, за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє начальникові такого органу (ч.6 ст.20 Закону).

Виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Спори про місце здійснення виконавчих дій між органами державної виконавчої служби не допускаються.

За приписом ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений державним виконавцем, але не раніше ніж через п'ять днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Згідно ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення або зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.

Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що чинним законодавством не передбачено обов'язок стягувача авансувати витрати на проведення виконавчих дій, не заслуговують на увагу, оскільки суперечать наведеним вище положенням ч.6 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», якою прямо передбачено, що стягнення на майно, виявлене на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає лише за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення виконавчих дій.

Більше того, даною нормою передбачено, що, у разі якщо стягувач не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, якщо їх обсяг недостатній для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, надсилає виконавчий документ до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Оскільки іншого, окрім автомобіля, наявного майна боржника у ході проведення виконавчих дій виявлено не було, державний виконавець, установивши місцезнаходження належного боржнику автомобіля на території іншого органу державної виконавчої служби повинен був надіслати виконавчий документ до зазначеного органу ДВС, однак, в порушення вимог Закону, цього зроблено також не було.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що державний виконавець пропонував стягувачу здійснити авансування проведення виконавчих дій, натомість, під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі державний виконавець зазначив, що опис та арешт автомобіля, належного боржнику, відбувся за усною заявою стягувача, чим допустив порушення норми ст.20 Закону.

Також, безпідставними є твердження в апеляційній скарзі щодо отримання боржником копії акту опису та арешту майна, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що копія вказаного акту дійсно отримана ОСОБА_2, а посилання на повідомлення про вручення поштового відправлення та реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції, доданий до апеляційної скарги, як на підставу отримання боржником вказаного акту, не заслуговують на увагу, оскільки вказане повідомлення не містить належної інформації про зміст вкладення.

Таким чином, державним виконавцем не було дотримано положення ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» щодо направлення боржнику копії акту опису й арешту майна.

Окрім того, арештоване майно, усупереч вимог ч.7 ст.57 Закону було вилучено одночасно з накладенням на нього арешту, що недопустимо.

Посилання державного виконавця на лист УДВС ГУЮ у Полтавській області від 20.06.2013 року як на підставу правомірності вилучення та передавання арештованого майна на зберігання ПП «Нива-В.Ш.» також безпідставні, оскільки вказаний лист носить рекомендаційний характер та не є нормативним актом, відтак державним виконавцем не наведено достатніх підстав для обґрунтування причин передачі майна на зберігання іншій особі, що, до того ж, спричинило додаткові витрати на зберігання даного майна.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд обґрунтовано визнав неправомірними дії головного державного виконавця Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Нестерович О.В. по проведенню нею 11.07.2013 року опису та арешту, вилученню та передачі на зберігання іншій особі належного скаржнику вказаного автомобіля Шевроле, а також визнав неправомірним та скасував акт опису і арешту майна, складений 11.07.2013 року та зобов'язав Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ передати ОСОБА_2 належний йому автомобіль.

Тому колегія не знаходить підстав для скасування ухвали місцевого суду, вважаючи її законною та обґрунтованою.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом

першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.303,307, п.1 ч.1 ст.312, ст.ст.314,315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції, - відхилити.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 вересня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Л.І. Пилипчук

/підпис/ О.В. Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун