Вирок № 35594094, 21.11.2013, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 417/64/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2013 смт Марківка

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Логвіненка Т. Г.

за участю прокурора Харабари Т. Ю., Колесника О. В.

обвинуваченого ОСОБА_1

секретаря судового засідання Грибєнік О. В.

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_3

цивільного позивача ОСОБА_4

представника цивільного відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Марківка кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Марківка Марківського району Луганської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючому на утриманні малолітню дитину, працюючого водієм автомобільного транспорту 1 класу в Марківському територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Луганської області, який не має урядових нагород, депутатом не являється, раніше не судимий, зареєстрований та мешкаючий за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

В с т а н о в и в:

15.05.2013, о 19.15 годині, у світлий час доби, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ 210430-20, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по 117 км автодороги Т-13-07 сполученням "Сватово-Новопсков-Мілове", зі сторони центру смт. Марківка у напрямку с. Лісна Поляна Марківського району Луганської області.

У цей же час пішохід ОСОБА_6, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на вказаній ділянці автодороги, вийшов з узбіччя на проїжджу частину, де не втримався на ногах, впав та залишився лежати в горизонтальному положенні на полосі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1

Під час руху по 117 км + 700 м вказаного автошляху, ОСОБА_1, проявивши безпечність та неуважність, в умовах необмеженої видимості в світлий час доби, не зміг своєчасно побачити перешкоду у вигляді лежачої у горизонтальному положенні людини, яку об'єктивно був спроможний виявити в межах смуги свого руху на відстані не менш ніж 100 метрів, не прийняв заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди та здійснив наїзд на ОСОБА_6

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 104 від 20.06.2013 трупа ОСОБА_6, у останнього були встановлені наступні пошкодження: розтрощення голови з викиданням речовини головного мозку, множинні відкриті, конструкційні переломи кісток черепа, перелом шийного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку; множинні конструкційні переломи ребер, ключиць і рукоятки грудини; множинні переломи кісток тазу і остистих відростків хребців; крововиливи і розриви внутрішніх органів; відкриті переломи кісток обох гомілок; множинні пошкодження внутрішніх органів; садна і синці грудної клітини верхніх кінцівок; забита рана правого стегна.

Дані ушкодження утворилися від множинних впливів і взаємовпливів з тупими твердими предметами незадовго до настання смерті.

Причиною смерті гр-на ОСОБА_6 послужила важка поєднана травма з множинними ушкодженнями голови, тулуба, кінцівок з множинними конструкційними переломами кісток, що підтверджується встановленими ушкодженнями при дослідженні тіла трупа, а також результатом судово-гістологічного дослідження.

Встановлена поєднана травма у вигляді множинних ушкоджень голови, тулуба, кінцівок з множинними конструкційними переломами кісток є безпосередньою причиною смерті ОСОБА_6 і кваліфікувати їх слід як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

При судово-токсикологічному дослідженні в м'язі від трупа ОСОБА_6 виявлений етанол в кількості 2,26%о, що відповідає алкогольному сп'янінню середнього ступеня стосовно живих осіб.

Характер і локалізація встановлених ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_6, а також дані матеріалів справи дозволяють судити про те, що потерпілий у момент ДТП перебував у положенні лежачи на спині або близькою до цієї пози і лівою стороною свого тіла по відношенню до рухомого автотранспортного засобу (легковий автомобіль).

Тяжкість і характер встановлених ушкоджень на тілі трупа ОСОБА_6 вказує на те, що смерть мала настати відразу ж після заподіяння йому ушкоджень.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 277/6 від 13.06.2013, в розглянутій дорожній ситуації, з моменту можливого виявлення лежачої людини, водієві автомобіля ВАЗ-210430-20 слід було керуватися нормативними вимогами пункту 12.3 ПДР України.

У розглянутій дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-210430-20 мав технічну можливість запобігти цієї дорожньо-транспортної пригоди діючи відповідно до нормативних вимог пункту 12.3 ПДР України.

У розглянутій дорожній обстановці, з технічної точки зору, дії водія автомобіля ВАЗ-210430-20, що не відповідають вимогам п. 12.3 ПДР України, перебували в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Крім того, в умовах даної дорожньо-транспортної події в діях водія автомобіля ВАЗ-210430-20 ОСОБА_1 вбачаються порушення п. 2.3 б) Правил дорожнього руху України, які є умовою виникнення аварійної обстановки та знаходяться у причинному зв'язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Потерпілою ОСОБА_2 був заявлений цивільний позов до Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області про відшкодування моральної шкоди у сумі 160000 грн та витрат на правову допомогу у сумі 20000 грн.

Також цивільним позивачем ОСОБА_7 був заявлений цивільний позов до Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області про відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 грн.

Також цивільним позивачем ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов да Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області про відшкодування моральної шкоди у сумі 80000 грн.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України визнав частково та вказав, що він із 2004р. працює водієм автомобільного транспорту Марківського територіального центру соціального обслуговування, має категорії А1 та В1 та стаж водія із 1998р. За ним закріплений службовий автомобіль ВАЗ 210430-20 д\н НОМЕР_1. 14.05.2013р. його на робочому місці викликала тодішній керівник установи ОСОБА_8 та вказала, що 15.05.2013р. вранці йому слід на службовому автомобілі забрати із с.Лісна Поляна Марківського району Луганської області заступника голови Марківської РДА ОСОБА_9 та потім відвезти її та керівника Марківського УПСЗН ОСОБА_10 у м.Луганськ на нараду. Ці дії оформлювалися відповідним наказом. 15.05.2013. він на робочому місці приблизно о 6.50 заповнив шляховий лист автомобілю, потім у Марківський ЦРЛ пройшов медичний огляд, у подальшому, заправивши у автомобіль 30 літрів бензину прослідував у с.Лісна Поляна Марківського р-ну, де забрав ОСОБА_9, потім у с.Марківка забрав ОСОБА_10 та потім усі вони разом поїхали у м. Луганськ. Після закінчення наради він привіз близько 19.00 у с. Марківка ОСОБА_10 й потім поїхав у с.Лісна Поляна, для того щоб відвезти додому ОСОБА_9. Близько 19.15 він керуючи автомобілем із ОСОБА_9 у якості пасажира, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні їхав по вул Котовського с.Марківка із боку центру селища по напрямку до с.Лісна Поляна зі швидкістю приблизно 40-50 км на годину. Був тверезим. За рухом він проїхав місток та почав рухатись на підйом. При рухові на підйом сонце, яке вже сідало, було розташоване низько до горизонту та його промені засліпили ОСОБА_1, внаслідок чого він не бачив, що відбувалося попереду за напрямком його руху. У засліпленому стані він знаходився приблизно 3-4 секунди, при цьому він прибрав ногу із педалі акселератора задля зменшення швидкості й одразу відчув удар від наїзду автомобілю на якусь перепону. Одразу після удару він відчув, як передню частину автомобілю підкинуло уверх, він загальмував та автомобіль зупинився. Він одразу вийшов із салону автомобілю, та побачив, що позаду автомобіля на проїзжій частині лежить чоловік, із зовнішнього вигляду якого було видно, що його переїхав автомобіль та що він отримав значні тілесні ушкодження. Неподалік від місця події були люди й ОСОБА_1 попрохав їх, щоб вони викликали швидку та знаходився на місці події до приїзду швидкої та міліції. Незабаром приїхала машина швидкої допомоги та встановила смерть потерпілого на місті події.

У ході досудового розслідування йому стало відомо про особу потерпілого-ОСОБА_6 У подальшому він надавав родині покійного матеріальну допомогу -3000 грн його дружині ОСОБА_7 особисто у день похорону, та 2000 грн поштовим переказом його доньці ОСОБА_2

Визнаючи факт порушення ним п.п.2.3 та 12.3 ПДР України, зазначив що винним себе визнає частково, оскільки порушення ПДР України мало місце і з боку потерпілого, який на момент ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння. Кається у скоєному.

У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 вказала, що вона є донькою загиблого ОСОБА_6 та мешкає у АДРЕСА_2. 15.05.2013р. вона знаходилася у себе вдома, близько 19.20 до неї приїхав сусід ОСОБА_12, та вказав, що її батька біля містку по вул Котовського збив автомобіль, внаслідок чого він загинув. Після чого вона прослідувала на місце ДТП та за містком по напрямку до с.Лісна Поляна по вул Котовського с. Марківка побачила понівечений труп свого батька, який лежав на асфальті, автомобіль швидкої допомоги та автомобіль ВАЗ, який напевне збив батька, біля якого знаходився ОСОБА_1

Особисто вона свідком ДТП не була та його обставини їй відомі зі слів інших осіб.

Їй відомо, що ОСОБА_1 передавав дружині загиблого-її матері ОСОБА_7 3000 грн у день поховання батька. Також ОСОБА_1 у подальшому поштовим переказом передав їй 2000 грн.

В обгрунтування заявлених нею позовних вимог про стягнення із Марківського територіального центру соціального обслуговування на її користь моральної шкоди у сумі 160000 грн. вказала, що внаслідок смерті батька відчула та відчуває значні душевні страждання, знаходилась та знаходиться у стані душевного хвилювання, у неї погіршилося самопочуття та сон. Вона особисто бачила наслідки ДТП одразу після того, як воно відбулось та понівечений труп батька. Також вважає, що відповідач має стійкий фінансовий стан та внаслідок цього має можливість сплатити вказаний розмір моральної шкоди. Зазначила, що вказана сума позову перебуває у відповідності із існуючою судовою практикою судів Луганської області щодо даної категоріі справ.

У обгрунтування стягнення із відповідача суми витрат на правову допомогу суму 20000 грн, вказала, що дану суму вона сплатила адвокату ОСОБА_3 на виконання договору про надання правової допомоги від 22.05.2013р. додаткової угоди до нього від 14.06.2013р. Вважає, що на підставі ст.ст. 79,88 ЦПК України дані витрати є судовими витратами й підлягають стягненню із відповідача.

У судовому засіданні представник потерпілої- адвокат ОСОБА_3 у повному обсязі підтримав вказані позовні вимоги потерпілої із наведених підстав. Також зазначив, що факт перебування загиблого під час ДТП у стані алкогольного сп'яніння, а також порушення ним ПДР України є недоведеним, оскільки відсутня відповідна постанова суду про визнання його \ОСОБА_6\ винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Прохав не враховувати це \перебування загиблого у стані алкогольного сп'яніння та порушення ним ПДР України\ при вирішенні питання про кваліфікацію дій обвинуваченого та його покарання та розмір суми цивільного позову потерпілої про стягнення моральної шкоди.

У судове засідання цивільний позивач ОСОБА_7 не з'явилася, надала суду заяву про розгляд позову у її відсутність. В обгрунтування позовних вимог про стягнення із Марківського територіального центру соціального обслуговування на її користь моральної шкоди у сумі 100000 грн. зазначила доводи, аналогічні доводам ОСОБА_2, додавши, що вона є літнью людиною і що у зв'язку із цим ще гостріше відчуває моральні страждання, пов'язані із смертю чоловіка.

У судовому засіданні цивільний позивач ОСОБА_4 вказала, що загиблий був із 1979 р. її вітчимом а з 2006р. вона мешкала із ним однією сім'єю.У обгрунтування позовних вимог про стягнення із Марківського територіального центру соціального обслуговування на її користь моральної шкоди у сумі 80000 грн. із посиланням на положення ч.2 ст. 1168 ЦК України зазначила доводи, аналогічні доводам ОСОБА_2, крім тих, що вона була на місці ДТП одразу після його скоєння.

У судовому засіданні представник цивільного відповідача -директор Марківського територіального центру соціального обслуговування \надання соціальних послуг\ ОСОБА_5 вказала, що автомобіль, на якому було вчинено ДТП є власністю центру. Під час ДТП водій ОСОБА_1 перебував при виконанні своїх службових обов'язків. Заявлені цивільні позови не визнала у повному обсязі, оскільки вважає, що цивільними позивачами не надано належних доказів спричинення їм моральної шкоди, установа, очолювана нею має незадовільний фінансовий стан. Також вказала, що потерпілий також порушив ПДР України, внаслідок чого розмір морального відшкодування у відповідності із вимогами ч.2 ст. 1193 ЦК України має бути зменшений.

Допитавши обвинуваченого, потерпілу, її представника, цивільних позивачів, представника цивільного відповідача, свідків, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, протоколи слідчих дій, висновки експертиз, допитавши експертів, суд приходить до висновку, що незважаючи на часткове визнання ОСОБА_1 своєї вини, у його діях наявний склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України-порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, а також до висновку, що, незважаючи на невизнання представником цивільного відповідача позовів цивільних позивачів у повному обсязі, вказані цивільні позови підлягають частковому задовленню, що підтверджується наступним,-

Показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, яка вказала, що на час скоєння ДТП вона перебувала на посаді заступника голови Марківської РДА. 15.05.2013 вона поверталася із службового відрядження із наради у м.Луганськ на службовому автомобілі ВАЗ 2107 д\н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 до себе додому у с. Лісна Поляна Марківського району Луганської області. Вона перебувала на передньому пасажирському сидінні. Приблизно о 19.15 вони рухалися по вул.Котовського с.Марківка. Швидкість автомобілю була приблизно 50-60 км на годину. При русі вони прослідували місток та почали рухатися на підйом. При русі на підйом сонце, яке вже сідало було розташоване низько до горизонту та його промені засліпили ОСОБА_9 внаслідок чого вона не бачила, що відбувалося попереду за напрямком його руху. У засліпленому стані вона знаходилася приблизно до 10 секунд. Під час її засліплення автомобіль продовжував рух й одразу вона відчула поштовх від того, що автомобіль наїхав на якусь перепону, внаслідок чого автомобіль підкинуло. ОСОБА_1 загальмував, автомобіль зупинився, вона повернулася назад та побачила, що на дорозі лежить чоловік із значними тілесними ушкодженнями. Після цього вона зателефонувала головному лікареві Марківської ЦРЛ задля виклику швидкої допомоги та залишалася на місті подіїї до приїзду швидкої та міліції.

Показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_12, який вказав що він мешкає у с.Марківка, вул.Котовського 122. 15.05.2013р. він знаходився у субе вдома. Близько 19.00. до нього прийшла його бабуся ОСОБА_13 та вказала, щоб він ішов у сторону пасовища та там забрав ОСОБА_6, його родича та сусіда, який лежав неподалік від дороги. З якої причини він там лежав, вона не вказала. Він одразу пішов у напрямку, вказаному ОСОБА_13 та приблизно за 200-300 метрів побачив що на проїзжій частині дороги, за містком по вул.Котовського по напрямку до с.Лісна Поляна лежить ОСОБА_6 ОСОБА_12 одразу після цього почав бігти до ОСОБА_6 з метою прибрати його з дороги та у цей час почув, що позаду нього по дорозі рухається автомобіль. Після цього цей автомобіль -ВАЗ 2107 синього кольору зі швидкістю приблизно 80-90 км\ на годину обігнав його та прослідував по дорозі за місток на підйом по напрямку до с.Лісна Поляна, тобто до ОСОБА_6 ОСОБА_12, продовжуючи бігти до ОСОБА_6 вважав, що водій автомобіля помітить ОСОБА_6, однак автомобіль продовжував рухатися не змінюючи швидкості та напряму руху та таким чином доїхав до того місця, де лежав ОСОБА_6, а потім наїхав на нього, дном зачепив його, протягнув по асфальту близько 10 метрів, потім тіло ОСОБА_6 викотилося з-під задніх колес автомобілю, а автомобіль продовжив рух прямо та через кілька метрів зупинився. ОСОБА_12 підбіг да місця ДТП, побачив,що ОСОБА_6 отримав значні тілесні ушкодження голови, тулубу та кінцівок та зрозумів, що останній помер. Після цього він викликав швидку та залишався на місці ДТП до її та міліції приїзду.

Показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_14, яка вказала, що мешкає у АДРЕСА_3. Загиблий ОСОБА_6був її двоюрідним братом та сусідом. 15.05.2013р. вона близько 19.00. вийшла із свого будинку та пішла на пасовоще за коровою. Слідуючи по вул.Котовського с.Марківка на пасовище вона біля проїзджої частини дороги на відстані 5-6 метрів від неї біля її обочини побачила ОСОБА_6, який лежав на спині, був у свідомості, однак нічого не казав а тільки бурмотів щось нерозбірливе. Вона спитала у нього, що сталося, однак останній нічого не відповів. Після цього вона намагалася його здвинути із місця подалі від дороги, однак він був важкий і вона не змогла цього зробити. Якихось ознак алкогольного сп'яніння в ОСОБА_6 вона не помітила. Вона вирішила швидко піти та забрати корову, після чого вдома попрохати когось із сусідів або родичів допомогти їй віттягнути ОСОБА_6 додому або принаймні подалі від дороги.Забравши корову, вона завела її у свій двір, вийшла на вулицю та звідти побачила, що ОСОБА_6 вже лежить на проїзджій частині дороги. Вона попрохала ОСОБА_12, який також стояв біля свого двору відтягти ОСОБА_6 із проїзджої частини дороги, той одразу погодився та вони вдвох побігли до ОСОБА_6 під час цього іх обігнав автомобіль синього кольору, який рухався по вул.Котовського із значною швидкістю по напрямку, де лежав ОСОБА_6 та не змінюючи швидкості та напрямку руху скоїв наїзд на лежачого ОСОБА_6 Точну швидкість автомобілю не вказала, посилаючись на відсутність у неї технічних знань.

Показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_15, яка вказала, що мешкає у АДРЕСА_4. 15.05.2013р. близько 19.00 вона разом із своєю донькою ОСОБА_16 йшли по вул. Котовського с.Марківка за молоком до своєї свекрухи ОСОБА_17 біля містку по вул.Котовського вони помітили, що за містом, перед початком підйому на відстані кілька метрів від краю дороги стоїть чоловік літнього віку. Потім він похитнувся й його "понесло" на проїжджу частину. На проїжджій частині чоловік впав, після чого намагався знову підвестись на ноги, однак це йому не вдалося й він впав на асфальт у другий раз. Після цього він не підіймався. У цей час повз них із центру с.Марківка по вул Котовського по напряму до с.Лісна Поляна рухався автомобіль ВАЗ 2104 синього кольору, реєстраційного номеру вона не помітила. Автомобіль проминув них із донькою, проїхав місток та почав підйом. Під час підйому, автомобіль не змінюючи швидкості та траєкторії руху здійснив наїзд на лежачого на проїжджій частині дороги чоловіка, протягнув його кілька метрів по асфальту, потім автівку підкинуло, із під його задніх колес викинуло тіло чоловіка а автомобіль через кілька метрів зупинився. Вона одразу прибігла на місце події, побачила, що чоловік на асфальті отримав тяжкі ушкодження голови, тулубу та кінцівок. Водій автомобілю вийшов із-за керма, також підбіг до потерпілого та вказав їй та підбіглому ОСОБА_12 ." Викликайте швидку, мене засліпило, я не винний". У подальшому вона залишалася на місті пригоди до приїзду швидкої та міліції. Швидкість автомобілю вказати не може, але зазначила, що вона була значною.

Показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_16, яка дала аналогічні свідчення.

Показами у судовому засіданні свідка ОСОБА_18, який вказав, що він мешкає у АДРЕСА_5. 15.05.2013р. він разом із своєю дружиною ОСОБА_19 на своєму автомобілі НОМЕР_4 їхав по вул Щорса близько 19.00 до її перетину вул.Котовського с.Марківка. Під час руху він помітив, що за містком по вул.Котовського на початку підйому на відстані 1.5-2 м. від проїжджої частини дороги на обочині лежить чоловік. При цьому його ноги були на землі а тулуб та голова над землею, бо він спирався на руки. Чоловік намагався встати, але це у нього не виходило. ОСОБА_18 звернув на ці події увагу дружини та разом вони прийшли до висновку, що чоловік перебуває у стані алкогольного сп'яніння. Потім вони поїхали на вул Рипало с.Марківка у своїх особистих справах. Коли вони поверталися в зворотньому напрямку, тією ж дорогою, близько 19.30. то звернули увагу на те, що на проїжджій частині дороги неподалік того міста, де вони його бачили, лежить вказаний чоловік із значними тілесними ушкодженнями, а біля нього стоїть автомобіль ВАЗ синього кольору та якісь особи. ОСОБА_18 із своєї машини не виходив та дочекавшись приїзду ДАЇ поїхав до себе додому.

Протоколом огляду місця ДТП від 15.05.2013р. із фототаблицею до нього \а.с.6-25 Том1\.

Заключенням судової експертизи технічного стану транспортного засобу \а.с. 86-93, Том1\, згідно висновків якого робоча гальмівна система, кермове управління, ходова частина та освітлювальні прилади автомобілю ВАЗ 210430-20 д\н НОМЕР_1 на момент проведення експертизи \18.06.2013р.\ знаходились у технічно працездатному стані.

Заключенням судової автотехнічної експертизи № 277\6 від 13.06.2013р. \а.с. 160-163 Том1\ згідно висновків якої-

1. у розглядаємій дорожній ситуації, із моменту імовірного встановлення лежачої людини, водію автомобілю ВАЗ 210430-20 належало керуватися нормативними вимогами пункту 12.3 ПДР України. Аналіз й оцінка дій пішоходу не вимагає затосування спеціальних технічних знань експерта-автотехніка й могуть бути виконані особою, яка призначила експертизу самостійно, із застосуванням вимог розділу 4 Обов'язки та права пішоходів ПДР України.

2. у розглядаємій дорожній ситуації водій автомобілю ВАЗ 210430-20 мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди, діючи у відповідності із нормативними вимогами пункту 12.3 ПДР України.

3. у розглядаємій дорожній ситуації, із технічної точки зору, дії водія автомобілю ВАЗ 210430-20, не відповідаючі вимогам п. 12.3 ПДР України, знаходилися у причинному зв'язку із даною дорожньо-транспортною пригодою. Аналіз й оцінка дій пішоходу не вимагає застосування спеціальних технічних знань експерта-автотехніка й можуть бути виконані особою, яка призначила експертизу, самостійно, із застосуванням розділу 4 обов'язки й права пішоходів ПДР України.

Допитаний у судовому засіданні есперт-автотехнік ОСОБА_20 у повному обсязі підтримав висновки вказаної експертизи.

Заключенням судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 від 20.06.2013р.№ 104 \а.с. 78-81, Том 1\, згідно висновків якої:

1.При проведенні судово-медичної експертизи були встановлені наступні ушкодження,-роздавлення голови із викидом речовини головного мізку, множинні відкриті, конструкційні перелами кісток черепу, перелам шийного відділку хребту із ушкодженням спинного мозку, множинні конструкційні перелами ребер та рукояті грудини.множинні перелами кісток тазу й остистих відростків хребців, крововиливи та розриви внутрішніх органів, відкриті перелами кісток обох гомілок, садна та кровопідтіки грудної клітини, верхніх кінцівок, забійна рана правого стегна. Дані ушкодження виникли від числених дій та взаємодій із тупими твердими предметами незадовго до наступу смерті можливо в строк та при обставинах, вказаних у фабулі постанови про призначення експертизи \ДТП 15.05.2013р. наїзд на пішохіда ОСОБА_6 В.Г.\.

2. Причиною смерті гр-на ОСОБА_6 слугувала важка поєднана травма із множинними ушкодженями голови, тулубу, кінцівок, із множинними конструктивними переламами кісток, що підтверджується встановленими ушкодженями при дослідженні тіла трупу, а також результами судово-гістологічного дослідження.

3.Встановлена поєднана травма у вигляді множинних ушкоджень голови, тулубу, кінцівок із множинними конструкційними переламами кісток є безпосередньою причиною смерті гр.ОСОБА_6 та кваліфікувати їх належить як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у момент спричинення.

4. Смерть гр. ОСОБА_6 відбулася приблизно за за 12-16 годин до моменту дослідження тіла трупу, що підтверджується характером розвитку трупних явищ.

5. При судово-токсикологічному дослідженні у м'язі від трупу гр-на ОСОБА_6 знайдений етанол у кількості 2.26%о, що відповідає алкогольному сп'янінню стосовно живих осіб.

6. Характер та локалізація встановлених ушкоджень на тілі трупу гр. ОСОБА_6, а також дані матеріалів справи дають змогу судити про те, що потерпілий у момент ДТП знаходився у положенні лежачи на спині або близької до неї позі й лівою стороною тіла по відношенню до рухаючогося транспортного засобу \легковому автомобілю\.

7. Тяжкість й характер встановлених ушкоджень на тілі трупу гр. ОСОБА_6 вказують на те, що смерть повинна була настати одразу ж після причинення йому ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_21 у повному обсязі підтримав вказані висновки еспертизи. Також зазначив, що при дослідженні трупу ОСОБА_6 ознак настання безпосереднью перед смертю у нього інсульту, інфаркту, іншого різкого погіршення стану здоров'я, яке б слугувало причиною втрати ним координації, свідомості та було б наслідком втрати ним рівноваги встановлено не було. Факт наявності у загиблого у крові етанолу, й відповідно імовірність перебування його у момент ДТП у стані алкогольного сп'яніння підтвердив.

Довідкою Луганського обласного центру з гідрометеорології від 21.06.2013 р.\а.с. 190\, згідно якої за даними метеостанції Біловодськ, найближчого пункту спостережень до с.Марківка, Луганської області в проміжок часу з 18 години 30 хвилин до 19 години 30 хвилин спостерігалась мінлива хмарність без опадів. Гроза, яка почалась о 17 годині 46 хвилин закінчилась о 19 годині 5 хвилин. Метеорологічна дальність видимості не погіршувалась і складала 10 км. Вітер був східного напрямку, швидкість 3 м\с. Температура повітря складала плюс 26 за цельсієм.

Таким чином суд, як вказано вище приходить до обгрунтованого висновку, що обвинуваченням доведений факт того, що обвинувачений ОСОБА_1 15.05.2013р. о 19.15 годині, у світлий час доби, керуючи автомобілем ВАЗ 210430-20, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по 117 км автодороги Т-13-07 сполученням "Сватово-Новопсков-Мілове", зі сторони центру смт. Марківка у напрямку с. Лісна Поляна Марківського району Луганської області. по 117 км + 700 м вказаного автошляху, проявивши безпечність та неуважність, в умовах необмеженої видимості в світлий час доби, не зміг своєчасно побачити перешкоду у вигляді лежачої у горизонтальному положенні людини, яку об'єктивно був спроможний виявити в межах смуги свого руху на відстані не менш ніж 100 метрів, не прийняв заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди та здійснив наїзд на ОСОБА_6, який знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, на вказаній ділянці автодороги, вийшов з узбіччя на проїжджу частину, де не втримався на ногах, впав та залишився лежати в горизонтальному положенні на полосі руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 В результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці події. Вказаними діями ОСОБА_1 не виконав вимоги п.12.3 ПДР України, згідно якого " у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для всіх інших учасників руху об'їзду перешкоди", що знаходиться у причнному зв'язку із наступленням події ДТП, тобто у його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

До доводів ОСОБА_1 про те, що він був засліплений променями сонця та не бачив дорожньої ситуаціїї у момент ДТП, суд ставиться критично, оскільки, згідно ПДР України засліплення- фізіологічний стан водія внаслідок дії світла на його зір, коли водій об'єктивно не має можливості виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані, а тому, у разі його засліплення водій повинен також безумовно виконувати вимоги вказаного п.12.3 ПДР України, тобто у даній конкретній ситуаціїї ОСОБА_1 у разі свого засліплення повинен був негайно гальмувати до повної зупинки автомобілю, чого він виходячи із його показів а також показів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_17 не зробив. Крім того, із протоколу слідчого експерименту від 08.07.2013р. із фототаблицею до нього \а.с. 200-204 Том1\ слідує, що конкретна видимість із місця водія на місті ДТП складала 215 м, тобто була достатньою задля уникнення наїзду на лежачого пішохода.

Разом із тим, суд погоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що загиблим ОСОБА_6 також були порушені вимоги ПДР України, оскільки із обставин справи вбачається, що потерпілий не виконав ряд вимог розділу 4 ПДР України "Обов'язки та права пішоходів", а саме-

П 4.1-пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішоходних доріжках, тримаючись правого боку.

П.4.3.-за межами населенних пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини,повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

П.4.7-пішоходи повинні переходити проїздну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності-на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

П4.8.-якщо у зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїздної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

П. 4.14- пішоходам забороняється

а\виходити на проїзжу частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.

г-1\ затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язане із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

До показів свідка ОСОБА_14 та представника потерпілої ОСОБА_3 про те, що безпосередньо перед ДТП загиблий не перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_14 не бачила у нього суб'єктивних ознак сп'яніння суд ставиться критично, оскільки це спростовується показами свідків ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_18 стосовно поведінки загиблого\ нечітка хода, втрата координації, неадекватне поводження на проїзджій частині дороги\ \ та п.5 вказаного висновку судово-медичної експертизи. Слід зазначити, що ОСОБА_14 є родичкою загиблого \двоюрідною сестрою\. Крім того, при критичній оцінці її показів у цій частині суд бере до уваги її письмові пояснення від 15.05.13р. \а.с.38 Том 1\, у яких вона вказала, що ОСОБА_6 перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненного злочину за ч.2 ст. 286 КК України - відноситься до тяжких злочинів, особу винного - позитивно характеризується в побуті та на виробництві, працює, одружений, має малолітню дитину, раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра.

До обставин, пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 у відповідності із ст. 66 КК України слід віднести його щиросердне каяття та добровільне відшкодування потерпілій та цивільному позивачеві матеріальної шкоди - 5000 грн.

Також суд враховує те, що злочин вчинений з необережності, а також те, що потерпілий також порушив ПДР України.

Передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що цілі покарання, передбачені ст. 50 КК України- виправлення засудженого, а також запобігання вчинення ним нових злочинів можуть бути досягнені без їзоляції ОСОБА_1 від суспільства, шляхом призначення йому основного покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України у вигляді 5 \п'яти\ років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки із покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2,3 ст. 76 КК України.

Також суд із тих же підстав вважає за доцільне не призначати ОСОБА_1 додаткове покарання, вказане у санкції ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він працює водієм, має дружину та малолітню дитину, іншої роботи не має, не є приватним підприємцем, й, відповідно позбавлення його права керувати транспортними засобами спричинить його втрату роботи та позбавить його та його сім'ю джерела існування.

Стосовно заявлених по справі цивільних позовів до цивільного відповідача про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного,

Згідно ч.1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та \або\ моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, або до фізичної або юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процессуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом цим Кодексом , не врегульовані до них застосовауються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно із ч. 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини …. юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної або юридичної особи, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ч.2 ст. 1168 України , моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові \ дружині\, батькам \усиновлювачам\, дітям \усиновленим\, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових \службових\ обов'язків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. із змінами "Про судову практику в справах про відшкодування моральної \немайнової\ шкоди, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної \немайнової\ шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протипрвність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями \бездіяльністю\ вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної \немайнової\ шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань \фізичних, душевних, психічних тощо\, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат \їх тривалості, можливості відновлення, тошо\ та з урахуванням інших обставин.

Згідно ч.2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеню вини потерпілого \ а в разі вини особи, яка завдала шкоди-також залежно від ступеня її вини\ розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено Законом.

Аналізуючи викладені правові норми на предмет їх застосування до встановлених по цьому кримінальному провадженню конкретних обставин, суд як зазначено вище, приходить до висновку про часткову обгрунтованість позову. Це грунтується на наступних фактах,-

Цивільний відповідач - Марківський територіальний центр соціального обслуговування Луганської області є юридичною особою \а.с. 183 Том 2\.

ОСОБА_1 працює у Марківському територіальному центрі соціального обслуговування водієм із 07.10.2004р \а.с. 50, Том 2\.

Факт перебування ОСОБА_1 у момент ДТП, й, відповідно спричинення ним шкоди під час виконання ним своїх службових обов'язків встановлений його показами, показами свідка ОСОБА_9, та не оспорюється потерпілою, цивільними позивачами та цивільним відповідачем.

Враховуючи вищевикладені у вироці встановлені судом фактичні обставини, щодо доведеності наявності у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, суд приходить до висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1-працівником цивільного відповідача під час виконання ним своїх службових обов'язків протиправних винних дій, які призвели до смерті особи -ОСОБА_6

Також, враховуючи положення ч.2 ст. 1168 ЦК України, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, \а.с.60- Том1\ ОСОБА_7 \а.с.77-78 Том 2\ та ОСОБА_4 \а.с. 81-84 Том 2 \ є належними позивачами за цим позовом.

Суд погоджується із доводами потерпілої ОСОБА_2 про те, що внаслідок протиправних дій відповідача, й, відповідно, смерті ОСОБА_6 вона понесла значні моральні страждання. Обгрунтованими, є її доводи про те, що вона внаслідок свого перебування на місті ДТП та спостереження за понівеченим трупом потерпілого відчула душевне хвилювання, про те, що ця подія негативно вплинула на її подальше життя та вимагає від неї значних моральних зусиль задля повернення до свого звичайного ритму життя.

Разом із тим, ОСОБА_2 не виконала вимоги ч.1 ст. 60 ЦПК України, яка зобов'язує позивача довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, у частині своїх доводів стосовно різкого погіршення стану її здоров'я у подальшому після смерті ОСОБА_6 оскільки не надала доказів стосовно свого перебування нею після 15.05.2013р. на амбулаторному або стаціонарному лікуванні внаслідок погіршення стану здоров'я у зв'язку із подією загибелі ОСОБА_6 ЇЇ звернення до підрозділу Марківської підстанції Луганської міської станції швидкої допомоги 15.05.2013р. зобумовлене ситуаційною реакцією \а.с. 32 Том 2\. Також суд, посилаючись на положення ч.2 ст. 1193 ЦК України, із урахуванням встановлених по справі порушень загиблим ОСОБА_6 вимог п.п.4.1.,4.3.4.7, 4.8,4.14 ПДР України приходить до висновку про те, що його \ОСОБА_6\ груба необережність сприяла виникненню шкоди, а тому розмір морального відшкодування повинен бути зменшений.

При таких встановлених обставинах, суд вважає, що справедливою, розумною, адекватною, відповідаючою вимогам цивільного законодавства України сумою відшкодування є 20000 грн., які він стягує із відповідача на користь потерпілої ОСОБА_2

Суд погоджується із доводами цивільного позивача ОСОБА_7 про те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, й, відповідно, смерті ОСОБА_6 вона понесла значні моральні страждання. Обгрунтованими, враховуючи її вік та перебування у шлюбі із загиблим 34 роки є її доводи про те, що вона відчула душевне хвилювання, про те, що ця подія негативно вплинула на її подальше життя та вимагає від неї значних моральних зусиль задля повернення до свого звичайного ритму життя.

Разом із тим, ОСОБА_7 не виконала вимоги ч.1 ст. 60 ЦПК України, яка зобов'язує позивача довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, у частині своїх доводів стосовно різкого погіршення стану її здоров'я у подальшому після смерті ОСОБА_6 оскільки не надала доказів стосовно свого перебування нею після 15.5.2013р. на амбулаторному або стаціонарному лікуванні внаслідок погіршення стану здоров'я у зв'язку із подією загибелі ОСОБА_6 ЇЇ звернення до підрозділу Марківської підстанції Луганської міської станції швидкої допомоги 15.05.2013р. зобумовлене ситуаційною реакцією \а.с. 32 Том 2\. Також суд, посилаючись на положення ч.2 ст. 1193 ЦК України, із урахуванням встановлених по справі порушень загиблим ОСОБА_6 вимог п.п.4.1.,4.3.4.7, 4.8,4.14 ПДР України приходить до висновку про те, що його \ОСОБА_6\ груба необережність сприяла виникненню шкоди, а тому розмір морального відшкодування повинен бути зменшений.

При таких встановлених обставинах, суд вважає, що справедливою, розумною, адекватною, відповідаючою вимогам цивільного законодавства України сумою відшкодування є 20000 грн., які він стягує із відповідача на користь цивільного позивача ОСОБА_7

Суд погоджується із доводами цивільного позивача ОСОБА_4 про те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_1,й, відповідно, смерті ОСОБА_6 вона понесла значні моральні страждання. Обгрунтованими, враховуючи її тривале мешкання разом із загиблим ОСОБА_6 однією сім'єю є її доводи про те, що вона відчула душевне хвилювання, про те, що ця подія негативно вплинула на її подальше життя та вимагає від неї значних моральних зусиль задля повернення до свого звичайного ритму життя.

Разом із тим, ОСОБА_4 не виконала вимоги ч.1 ст. 60 ЦК України, яка зобов'язує позивача довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, у частині своїх доводів стосовно погіршення стану її здоров'я у подальшому після смерті ОСОБА_6 оскільки не надала доказів стосовно свого перебування нею після 15.5.2013р. на амбулаторному або стаціонарному лікуванні внаслідок погіршення стану здоров'я у зв'язку із подією загибелі ОСОБА_6

Також суд, посилаючись на положення ч.2 ст. 1193 ЦК України, із урахуванням встановлених по справі порушень загиблим ОСОБА_6 вимог п.п.4.1.,4.3.4.7, 4.8,4.14 ПДР України приходить до висновку про те, що його \ОСОБА_6\ груба необережність сприяла виникненню шкоди, а тому розмір морального відшкодування повинен бути зменшений.

При таких встановлених обставинах, суд вважає, що справедливою, розумною, адекватною, відповідаючою вимогам цивільного законодавства України сумою відшкодування є 10000 грн., які він стягує із відповідача на користь цивільного позивача ОСОБА_4

Доводи потерпілої, її представника та цивільних позивачів про те, що вказана ними ціна позовів про відшкодування моральної шкоди базується на аналізі судової практики судів Луганської області по аналогічних справах суд до уваги не приймає, оскільки це не передбачено ЦК та ЦПК України.

Також суд критично ставиться до доводів представника цивільного відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовів із причини умисного спричинення загиблим ОСОБА_6 ДТП, оскільки це не встановлено ані досудовим розслідуванням ані судовим провадженням. Доводи про важкий фінансовий стан відповідача також є необгрунтованими, оскільки ЦК України урахування матеріального становища саме юридичної особи при вирішенні питання щодо стягнення із неї шкоди не передбачає.

Вирішуючи питання про обгрунтованість позову потерпілої ОСОБА_2 до цивільного відповідача про стягнення із нього на її користь 20000 грн. процесуальних витрат на правову допомогу, суд виходить із наступного,-

Потерпіла ОСОБА_2 22 травня 2013р. уклала договір про надання юридичних послуг із адвокатом ОСОБА_3 \а.с. 63-65 Том1 \ та додаткову угоду до нього від 14.06.2013р. \а.с.56 Том 1\, згідно яких сплатила йому за надання послуг по правовій допомозі 20000 грн \а.с.67-68 Том 1\.

Згідно п.1 ч.1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.

Згідно ч.2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані із оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

Cуд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині задоволені бути не можуть, оскільки заявлені до неналежного відповідача, оскільки вказана вище ч.2 ст. 120 КПК України покладає витрати пов'язані із оплатою допомоги представника потерпілого на самого потерпілого.

Разом із тим, суд вважає, що питання про компенсацію потерпілій її витрат на правову допомогу слід вирішувати у відповідності із вимогами ч.1 ст. 124 КПК України. яка зазначає, що у разі постановлення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого усі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Враховуючи те, що у матеріалах кримінального провадження є об'єктивні дані про участь представника потерпілої ОСОБА_3 у слідчих діях \а.с. 69-71 Том1\, оскарженні постанови слідчого до суду \а.с.126-128 Том1\, слідчому експерименті \а.с. 142-146 Том1\ \а.с. 147-154 Том1\, ознайомленні із матеріалами кримінального провадження \а.с. 264 Том1\, у судових засіданнях із розгляду даного кримінального провадження, суд приходить до висновку про документальне підтвердження потерпілою своїх витрат у сумі 20000 грн. на правову допомогу представника ОСОБА_3 та стягує цю суму із обвинуваченого.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні у вигляді особистої поруки, залишити без зміни - особиста порука до вступу вироку в законну силу.

Витрати на залучення експертів стягнути з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити у відповідності ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-

З а с у д и в:

Визнати винним ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п'ять/ років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Із застосуванням ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання із випробуванням з іспитовим терміном 3 /три/ роки із покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п.2,3 ст. 76 КК України:

- не виіжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи чи навчання.

Початок іспитового терміну обчислювати з 21.11.2013р.

Позов ОСОБА_2 до Марківського територіального центру соціального обслуговування про стягнення на її користь моральної шкоди у сумі 160000 грн. та витрат на правову допомогу у сумі 20000 грн здовільнити частково.

Стягнути із Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позову відмовити за необгрунтованістю.

Позов ОСОБА_7 до Марківського територіального центру соціального обслуговування про стягнення на її користь моральної шкоди у сумі 100000 грн. задовільнити частково.

Стягнути із Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. У задоволенні іншої частини позову відмовити за необгрунтованістю.

Позов ОСОБА_4 до Марківського територіального центру соціального обслуговування про стягнення на її користь моральної шкоди у сумі 800000 грн. задовільнити частково.

Стягнути із Марківського територіального центру соціального обслуговування Луганської області на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні іншої частини позову відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 процесуальні витрати- суму витрат на правову допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати- суму витрат, пов'язаних із залученням експертів на проведення автотехнічної експертизи та експертизи технічного стану транспортного засобу у сумі 1173 грн. 60 коп. на користь УДКСУ в Марківському районі/24060300

р/р - 31110115700188;

банк отримувача - ГУДКСУ у Луганській області;

МФО - 804013;

код - 38043302.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні у вигляді особистої поруки залишити без змін - особиста порука до вступу вироку в законну силу.

Речові докази:

- автомобіль ВАЗ 210430-20, реєстраційний номер НОМЕР_1, переданий на відповідальне зберігання Марківському територіальному центру соціального обслуговування Луганської області - залишити власнику- Марківському територіальному центру соціального обслуговування Луганської області.

- уламки декоративного обрамлення рамки для номерного знаку автомобіля, які передані на відповідальне зберігання Марківському територіальному центру соціального обслуговування Луганської області - знищити;

- обривок тканини білого кольору, що був знайдений в місці початку волочіння трупа по асфольтовій поверхні проїжджої частини, пару кросівок, що було вилучено біля трупу та одежу ОСОБА_6, в яку він був одягнений на момент пригоди , передані потерпілій ОСОБА_2 - залишити ОСОБА_2.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим особам, які перебувають під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку до апеляційного суду Луганської області через Марківський районний суд.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.Г. ЛОГВІНЕНКО