Рішення № 35593963, 28.11.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15824/13-ц

Провадження № 2/344/5653/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Бабій О.М.,

секретаря Сивухіної Ю.Ю.,

за участі позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, мотивуючи тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2013 року шлюб між нею та відповідачем по справі розірвано. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка - ОСОБА_3. Сторони разом не проживають, дитина проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач коштів на утримання дочки не надає. Тому просила стягувати з ОСОБА_2 аліменти в свою користь на утримання малолітньої дочки в твердій грошовій сумі в розмірі 900 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, викладених в позовній заяві.

Відповідач позов визнав частково, погодившись сплачувати аліменти щомісячно в розмірі 450 грн. Суду пояснив, що на даний час він не має постійного місця праці, але не зважаючи на це постійно піклується про доньку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено що спір між сторонами виник з приводу стягнення аліментів в користь того з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_3, виданого відділом РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції 20 березня 2004 року, сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Дочку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір'ю (а.с.7,8).

Позивачка офіційно працює на посаді продавця, має регулярний дохід. За період з квітня по вересень 2013 року отримала заробітну плату в розмірі 6 953 грн. 88 коп., що знайшло своє підтвердження у довідці про доходи від 01 жовтня 2013 року (а.с.6).

Відповідач після розірвання шлюбу матеріально допомагав дитині, забезпечував продуктами харчування та одягом, за нагоди передавав позивачці грошові кошти на дитину, що визнано сторонами в судовому засіданні. Тому дана обставина, відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.

За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України і роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З урахуванням наведених положень та відсутності доказів про те, що відповідач має постійний дохід, суд дійшов висновку, що аліменти, які підлягають стягненню з нього на користь позивачки слід визначити в твердій грошовій сумі.

За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України враховує, що відповідачем не надано суду доказів про його матеріальне становище та стан здоров'я. Проте, він є працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання дитини.

Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

За змістом ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, стягувати з відповідача аліменти в користь позивачки на утримання малолітньої дитини в розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дочкою повноліття, починаючи з дня подачі позову в суд.

Згідно із ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 229,40 гривень судового збору в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік», п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів», ст. 11, 88 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. ст. 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 500 гривень щомісячно до досягнення дитиною повнолітня.

Стягнення аліментів розпочати з 02 жовтня 2013 року.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в спеціальний фонд Державного бюджету України з зарахуванням на рахунок 31214206700002, отримувач коштів УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської обл., код за ЄДРПОУ 37952250, банк отримувача ГУДКС України в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891693 - 229 гривень 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 28 листопада 2013 року.

Суддя Бабій О.М.