Постанова № 35593323, 27.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. № 8/331

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року 13:34 № 826/17495/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., суддях - Клочковій Н. В., Скочок Т. О., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватної фірми «АРСЛАН»доМіністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Українитреті особи1. Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» 2. Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» 3. Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві»провизнання незаконним та скасування наказу №276 від 27.06.2013 р.за участю представників:

від позивачаПарицька Н. О. (довіреність)від відповідачівЄфремова А. Ю. (довіреність)від третіх осіб1. Пахалюк Л. І. (довіреність) 2. Кацімон Т. М. (довіреність) 3. Лут Є. О. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

07.11.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Приватної фірми «АРСЛАН» (надалі - Позивач/ПФ «АРСЛАН») до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (надалі - Відповідач/ Мінрегіон України), в якому просить суд:

1. Залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (надалі - ДСФУ «ДФСМЖБ») та Іпотечний центр в м. Києві та Київській області Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (надалі - Іпотечний центр ДСФУ «ДФСМЖБ»);

2. Визнати незаконним та скасувати Наказ міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.06.2013 р. №276 «Про передачу нерухомого майна у м. Києві» (надалі - Наказ №276).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.110213 р. провадження по справі було відкрито, залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні Відповідача ДСФУ «ДФСМЖБ» та Іпотечний центр ДСФУ «ДФСМЖБ», та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні Відповідача Державне підприємство «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» (надалі - ДП «ДНДІАСБ»).

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (надалі - Закон №185), Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України №633/2011 від 31.05.2011р. (надалі - Положення №633/2011), Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 р. «Про передбачу об'єктів державної та комунальної власності» (надалі - Положення №1482), розпорядження Кабінету Міністрів України №1114-р від 09.11.2011 р. «Питання управління Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства об'єктами державної власності» (надалі - Розпорядження №1114-р), під час прийняття Наказу №276. Так, Позивач зазначає що Наказом №276 було протиправно передано нежитлове приміщення (корпус №2 по вул. Максима Кривоноса, 2а у м. Києві, загальною площею 342,2 кв. м., інвентаризаційний номер 55592/7050/2) із балансу ДП «ДНДІАСБ» на баланс Іпотечного центру ДСФУ «ДФСМЖБ», так як Іпотечний центр ДСФУ «ДФСМЖБ» не входить до сфери управління Відповідача, а суб?єктом управління майном Іпотечного центру ДСФУ «ДФСМЖБ» є ДСФУ «ДФСМЖБ».

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення спірного Наказу №276, при цьому зазначає, що Відповідач є органом управління ДСФУ «ДФСМЖБ», а тому є органом управління і всіх структурних підрозділів ДСФУ «ДФСМЖБ».

В судове засідання з'явились представники ДСФУ «ДФСМЖБ» та Іпотечного центру ДСФУ «ДФСМЖБ», які щодо позовних вимог заперечують в повному обсязі, просять в їх задоволенні відмовити та зазначають, що Наказ №276 було винесено із дотримання положень чинного законодавства, а також вказують, що оскільки Відповідач є органом управління ДСФУ «ДФСМЖБ» та його структурних підрозділів, тому майно було правомірно передано із балансу ДП «ДНДІАСБ» на баланс Іпотечного центру ДСФУ «ДФСМЖБ».

В судове засідання з'явився представник ДП «ДНДІАСБ», який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в їх задоволенні відмовити та зазначає, що Наказ №276 було винесено із дотримання положень чинного законодавства.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 28.11.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

27.06.2013 р. Відповідачем було видано Наказ №276, яким відповідно до ЦК України, Закону №185, Положення №1482, Положення №633/2011, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2013 р. №346-р «Про передачу нерухомого майна у м. Києві» (надалі - Розпорядження №346-р) та з метою ефективного використання державного майна, вирішено:

1. Передати з балансу ДП «ДНДІАСБ» на баланс Іпотечного центру ДСФУ «ДФСМЖБ», частину приміщення корпусу №2 по вул. Максима Кривоноса, 2а у м. Києві загальною площею 342,2 кв. м. (інвентарний номер 55592/70502/2);

2. Передачу нерухомого майна у м. Києві здійснити відповідно до Положення №1482;

3. Голові Комісії з питань передачі державного нерухомого майна у місячний термін забезпечити приймання-передачу державного нерухомого майна згідно з п.1 цього наказу та подати належним сином оформлений акт приймання-передачі до Мінрегіону України для затвердження;

4. Внести відповідні зміни до установчих документів підприємства та фінансового плану на 2013 р. відповідно до Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб?єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, та їх дочірніх підприємств, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005р. №173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.07.2005 р. за №729/11009 (із змінами);

5. Вважати процедуру передачі завершеною з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі, складеного відповідно до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об?єктів з комунальної у державну власність та утворення роботи комісії з питань передачі об?єктів у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р.

Водночас, 24.10.2013 р. Позивач звернувся до «ДНДІАСБ» із листом №5/01 від 24.10.2013 р. (вх.№234 від 24.10.2013р.) у якому просив розглянути питання щодо передачі ПФ «АРСЛАН» частини приміщення корпусу №2 по вул. Максима Кривоноса, 2а у м. Києві загальною площею 342,2 кв. м. у користування на умовах оренди.

25.10.2013 р. ДП «ДНДІАСБ» листом №910-10-13 від повідомило Позивача, що вирішення питань щодо передачі в оренду зазначеного майна ДП «ДНДІАСБ» на сьогодні не є можливим у зв?язку з тим, що Наказом №276 вирішено частину приміщення корпусу №2 по вул. Максима Кривоноса, 2а у м. Києві загальною площею 342,2 кв. м. передати з балансу ДП «ДНДІАСБ» на баланс Іпотечного центру ДСФУ «ДФСМЖБ».

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірного Наказу №276, ПФ «АРСЛАН» оскаржило його в судовому порядку.

При цьому, під час відкриття адміністративної справи суд дійшов висновку про відсутність пропуску строку звернення до суду Позивачем, оскільки як вбачається із матеріалів справи про оскаржуваний Наказ №276 Позивач дізнався лише отримання відповіді від ДП «ДНДІАСБ» (а саме з 25.10.2013 р.).

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ст.1 Закону №185 визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ч.1 ст.3 Закону №185 об'єктом управління державної власності, зокрема, є майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. При цьому, ч.1 ст.4 Закону №185 передбачено, що суб?єктами управління об'єктами державної власності є (серед інших): Кабінет Міністрів України (надалі - КМУ); міністерства та інші органи виконавчої влади; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації.

В ст.5 Закону №185 передбачено повноваження КМУ у сфері управління об'єктами державної власності, зокрема ч.1 зазначеної статті визначається, що КМУ є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.1 та п.2 ч.2 ст.5 Закону №185 здійснюючи управління об'єктами державної власності, КМУ визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

На виконання вказаних повноважень, КМУ було затверджено Положення №1482, в пп.а) п.2 якого закріплено, що об'єктами передачі згідно з цим Положенням є, зокрема:

ь цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, крім об'єктів, визначених підпунктом «д» цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, крім об'єктів, зазначених в аб.2 п.1 цього Положення, а також нежитлові приміщення), яке входить до складу цілісних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації, або використовується для розміщення органів державної влади, після виділення його в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) та за умови подальшого укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому передаються приміщення, договору про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території.

В пп.а) п.4 Положення №1482 встановлено, що за рішенням Кабінету Міністрів України здійснюється передача об'єктів права державної власності - щодо об'єктів, визначених, зокрема в пп.а) п.2 цього Положення.

Відповідно до п.5 та п.7 Положення №1482 передача об'єктів державної власності від одного підприємства до іншого здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі пропозиції органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації за погодженням з підприємствами, Фондом державного майна, Мінфіном і Міністерством економічного розвитку і торгівлі - щодо цілісних майнових комплексів структурних підрозділів підприємств, що не підлягають приватизації, і нерухомого майна, зазначеного в абз.2 пп. «а» п.2 цього Положення.

Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ДП «ДНДІАСБ» віднесено до об?єктів, що не підлягають приватизації.

У відповідності до зазначеного, 27.05.2013 р. КМУ було прийнято Розпорядження №346-р, яким Мінрегіону України вказано передати з балансу ДП «ДНДІАСБ» на баланс державних установ, що належать до сфери його управління, приміщення корпусу №2 по вул. Максима Кривоноса, 2а, у м. Києві загальною площею:

ь 1 171 кв. м. (інвентарний номер 55592/70502/1) - ДСФУ «ДФСМЖБ»;

ь 342,2 кв. м. (інвентарний номер 55592/70502/2) - Іпотечному центру ДСФУ «ДФСМЖБ»;

ь 474,6 кв. м. (інвентарний номер 55592/70502/3) - Управлінню капітального будівництва Мінрегіону України.

Крім того, до матеріалів справи Відповідачем було надано відповідні узгодження та правовий аналіз, що передували прийняттю Розпорядження №346-р, а саме, Висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна у м. Києві» від 12.04.2013 р. та експертний висновок до проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна у м. Києві» та матеріалів до нього від 21.05.2013 р.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до положень ст.50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» КМУ на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Суд також зважає, що Розпорядження №346-р було офіційно опубліковане в Урядовому кур'єрі (2013, 06, 20.06.2013 №110), в судовому порядку не оскаржувалось та є діючим.

Водночас, відповідно до п.1 Положення №633/2011 Мінрегіон України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінрегіон України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної житлової політики і політики у сфері будівництва, архітектури, містобудування та житлово-комунального господарства.

В п.8 Положення №633/2011 передбачено, що Мінрегіон України у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

З огляду на вищенаведене, зважаючи що сторони не заперечують правомірність розпорядження Мінрегіоном України майном що знаходилось на балансі ДП «ДНДІАСБ», тому суд приходить до висновку, що Мінрегіон України правомірно, на виконання чинного Розпорядження №346-р видано Наказ №276, як органом управління зазначеним майном, уповноваженим вказаним Розпорядженням №346-р.

Водночас, суд критично сприймає посилання Позивача на порушення Відповідачем Розпорядження №1114-р, з огляду на наступне.

Так, Розпорядженням №1114-р до сфери управління Мінрегіону України віднесено цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком 1, до якого зокрема, включено ДП «ДНДІАСБ» (код згідно з ЄДРПОУ 02498180), ДСФУ «ДФСМЖБ» (Код згідно з ЄДРПОУ 20033504).

Відповідно до п.1 Статуту ДСФУ «ДФСМЖБ», затвердженого постановою КМУ №1604 від 26.10.2000 р. (надалі - Статут ДСФУ «ДФСМЖБ»), ДСФУ «ДФСМЖБ» створена згідно з постановами Кабінету Міністрів України №334 від 14.04.1997 р. та №885 від 02.06.2000 р.

В пп.21 п.6 Статуту ДСФУ «ДФСМЖБ» передбачено, що ДСФУ «ДФСМЖБ» відповідно до мети своєї діяльності здійснює інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Водночас, ст.4 Закону №185 передбачено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є (зокрема): державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації. Згідно із ст.5 Закону №185 КМУ є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління. Крім того, здійснюючи управління об'єктами державної власності, КМУ, у тому числі визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом; визначає умови створення та діяльності господарських структур; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю.

Враховуючи, вищевказане, суд погоджується із доводами Відповідача та третіх осіб, що в розумінні положень Закону №185, ДСФУ «ДФСМЖБ» може бути суб'єктом управління об'єктом державної власності.

При цьому, суд погоджується із доводами Відповідача та третіх осіб, що Мінрегіон України, відповідно до положень Розпорядження №1114-р (що є діючим на дату судового розгляду), є органом управління цілісного майнового комплексу та майна ДСФУ «ДФСМЖБ».

В той же час, відповідно до п.7 Статуту ДСФУ «ДФСМЖБ», ДСФУ «ДФСМЖБ» має право утворювати регіональні управління та госпрозрахункові підрозділи, необхідні для виконання покладених на неї завдань.

Відповідно до Додатку №5 до рішення правління ДСФУ «ДФСМЖБ» від 26.08.2006 р., протокол №26 ДСФУ «ДФСМЖБ» утворено структурні підрозділи та управління, серед яких було створено і Іпотечний центр ДСФУ «ДФСМЖБ». Таким чином, як вказано в судовому засіданні представниками Відповідача та третіх осіб, що не заперечується Позивачем, Іпотечний центр ДСФУ «ДФСМЖБ» є одним із структурних підрозділів ДСФУ «ДФСМЖБ».

Відповідно до Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою КМУ №584 від 29.05.2001 р., регіональне управління ДСФУ «ДФСМЖБ» визначено як підрозділ ДСФУ «ДФСМЖБ», що є юридичною особою та діє відповідно до положення про нього і надає у порядку, встановленому цим Положенням, пільгові довготермінові кредити молодим сім'ям та одиноким молодим, громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, обслуговує ці кредити, забезпечує їх цільове використання та своєчасне погашення.

Таким чином, ДСФУ «ДФСМЖБ» надано право створювати регіональні управління - юридичні особи, та визначено її державною господарською організацією, яка здійснює функції органу управління щодо створених нею юридичних осіб (в тому числі і щодо управління майном).

Крім того, в п.12 Статуту ДСФУ «ДФСМЖБ» передбачено, що Спостережна рада ДСФУ «ДФСМЖБ» затверджує типове положення про регіональне управління установи.

В п.1.2 р.2 Положення про Іпотечний центр ДСФУ «ДФСМЖБ», затвердженого рішенням Спостережної ради ДСФУ «ДФСМЖБ» від 18.04.2013 р. (надалі - Положення від 18.04.2013 р.), закріплено, що засновником Іпотечного центру ДСФУ «ДФСМЖБ» є ДСФУ «ДФСМЖБ». При цьому, в пп.16 п.2.3 р.2 Положення від 18.04.2013 р. Іпотечний центр ДСФУ «ДФСМЖБ» здійсню інші функції відповідно до покладених на нього завдань в межах власних та делегованих повноважень.

Зважаючи на наведене, враховуючи вищевказане Положення від 18.04.2013 р., Іпотечний центр ДСФУ «ДФСМЖБ» відноситься до сфери управління ДСФУ «ДФСМЖБ».

Як наслідок, ДСФУ «ДФСМЖБ» є органом управління майном по відношенню до створених нею вищезазначеного Іпотечного центру ДСФУ «ДФСМЖБ».

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що видаючи Наказ №276 Мінрегіон України діяв в межах своїх повноважень та компетенції, в рамках чинних Розпоряджень №1114-р та Розпорядження №346-р, так як є органом з управління майном ДСФУ «ДФСМЖБ» та ДП «ДНДІАСБ».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано доводи Позивача та доведено правомірності своїх дій , а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Приватної фірми «АРСЛАН» до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя Б. В. Санін

Судді Н. В. Клочкова

Т. О. Скочок