Постанова № 35591874, 27.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 5015/6955/11

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. - головуючий (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргуміжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект"на рішеннягосподарського суду Львівської області від 13.06.2013 р.та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 р.у справі № 5015/6955/11 господарського суду Львівської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Кампен"доміжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект"простягнення 69 440 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Савчин В.З. (дов. від 04.06.2013р.);

відповідача: Блажевський П.І. (дов. від 20.12.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарським судом Львівської області від 13.06.2013 року (суддя Пазичев В.М.) у справі № 5015/6955/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен", м. Миколаїв до відповідача Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіакон проект", м. Львів про стягнення пені, відповідно до якого уточнені (зменшені) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен" суму пені розміром 19 716 грн. та 423,45 грн. судового збору; стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кампен" на користь Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" суму судових витрат в розмірі 5159,00 грн.; в решті частині позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року (головуючий суддя: Желік М.Б., судді: Кузь В.Л., Малех І.Б.), у задоволенні вимог апеляційної скарги Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіакон проект" відмовлено, а рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2013 року у справі № 5015/6955/11 залишено без змін.

Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств "Авіокон проект" подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кампен" (замовник) та Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств "Авіакон проект" (підрядник) укладено договір підряду № 105.10.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що за даним договором підрядник зобов'язується власними силами і засобами виконати роботи по влаштуванню припливно-витяжної вентиляції піцерії у м. Миколаєві, Львівської області, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх.

Підрядник зобов'язаний завершити виконання робіт за цим договором поетапно у термін до 23.08.2010 року з правом дострокового виконання (п.2.2. договору). Сторони погодили, що документом, який підтверджує приймання виконаних робіт є підписаний підрядником та затверджений замовником акт виконаних підрядних робіт.

Згідно п. 3.1. договору договірна ціна робіт, що виконуються підрядником складає 62 000,00 грн. При цьому замовник перераховує підряднику аванс для закупівлі матеріалів в розмірі 50 % від договірної ціни, що становить 31 000 грн. протягом 5 банківських днів з дати укладення договору.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст. 837 ЦК України).

Роботи щодо влаштування припливно-витяжної вентиляції піцерії у м. Миколаєві Львівської області виконані Підрядником у повному об'ємі 28.02.2011 року та здані замовнику, що підтверджується актом здачі-приймання робіт.

Відтак, 24.10.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату пені у розмірі 78 120,00 грн. на підставі п. 5.4. договору.

Зазначена вимога отримана відповідачем, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Підставою для звернення позивача до суду було те, що виконавцем в порушення взятих на себе зобов'язань, роботи виконані з порушенням строків встановлених договором, а саме, через шість місяців від дня, коли вони повинні були бути виконаними.

Задля надання доказів по справі, ухвалою господарського суду Львівської області від 13.01.2012 року у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено компетентним спеціалістам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Як вбачається із висновку експерта складеного 18.04.2013 року № 232 станом на день огляду об'єкту дослідження всі конструктивні елементи припливно-витяжної вентиляції піцерії, всі комплектуючі та апаратура, передбачені договором підряду № 105.10 від 29.07.2010 року встановлені, а вентиляція знаходиться в діючому стані.

Експертом встановлено, що на об'єкті (піцерія м. Миколаїв, Львівської області) працювало декілька виконавців, які виконували різні за своїм змістом роботи, при чому експерт зазначив, що графік виконання робіт кожним із виконавців не складався. Окрім того, певні види робіт згідно договору підряду укладеному між позивачем та відповідачем не могли бути виконаними у повному обсязі до моменту закінчення виконання інших робіт, зокрема, встановлення технологічного кухонного обладнання та монтажу підвісних стель.

Однак, виконання передбачених договором підряду № 105.10 від 29.07.2010 року робіт з влаштування припливно-витяжної вентиляції піцерії у м. Миколаєві Львівської області не передбачало (з будівельно-технічної точки зору) здійснення підготовчих робіт (в тому числі монтажно-оздоблювальних робіт, а також робіт з встановлення додаткового обладнання, тощо).

Згідно поданих експертом висновків встановити, чи було встановлено кухонне обладнання та підвісні стелі піцерії у м. Миколаєві Львівської області станом на 29.07.2010 року (дата укладення договору підряду), станом на 23.08.2010 року (строк виконання робіт за договором підряду) та станом на 24.01.2011 року (дата надання підряднику будівельного майданчика та фронту робіт) є неможливим. (п. 1.2.3. Висновку № 232 судової будівельно-технічної експертизи).

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2. договору підряду № 105.10 від 29.07.2010 року за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором. При цьому сторони зазначили, що у випадку порушення Підрядником терміну завершення робіт, передбаченого п. 2.2. договору (до 23.08.2010 року), він зобов'язаний сплатити замовникові, на його вимогу, пеню в розмірі 1% від вартості робіт, що здані несвоєчасно, за кожен день затримки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Господарськими судами встановлено, що роботи згідно договору № 105.10 від 29.07.2010 року виконані та здані підрядником 28.02.2011 року (підтвердженням чого є акт здачі-приймання робіт), тобто з порушенням строку їх виконання встановленого п. 2.2. договору.

Враховуючи подані позивачем уточнення до позовної заяви (вх. № 30235/11 від 20.12.2011 року) позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 09.11.2010 року по 22.02.2011 року у розмірі 66 340, 00 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.(ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно положень ст.ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'зковим для виконання сторонами.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Однак, позивач при визначені розміру пені, що підлягає стягненню в період з 09.11.2010 року по 22.02.2011 року, припустився помилки, оскільки кількість днів прострочення у даному періоді становить 106 днів.

Відтак висновки господарських судів в частині того, що сума пені, яка підлягає до стягнення становить 65 720,00 грн. є правомірними.

Згідно ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Аналогічні приписи містить ч.3 ст. 551 ЦК України, якою встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки судами попередніх судових інстанцій були встановлені обставин, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновками судів, що пеня має бути стягнута у визначеному судом розмірі.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові акти прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних рішення та постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств "Авіокон проект" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2013 р. у справі № 5015/6955/11 залишити без змін.

Головуючий Жукова Л.В.

Судді Нєсвєтова Н.М.

Студенець В.І.