Постанова № 35591808, 27.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 924/686/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоПлюшка І.А.,суддів:Кочерової Н.О. доповідач), Самусенко С.С.

розглянувши касаційну скаргу Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону Українина постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. у справі№ 924/686/13 господарського суду Хмельницької областіза позовомзаступника Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, уповноваженим представляти відповідні функції в спірних відносинах органом якого є Концерн "Військторгсервіс"ДоЗакритого акціонерного товариства "Фірма "Бакалія"ПроВизнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2009р. та застосування правових наслідків недійсності правочину

за участю представників сторін:

від позивача: Загуменний В.В. дов. від 12.12.2012

від відповідача: Зелінська О.О. дов. від 01.01.2013 (у засіданні 26.11.12)

від прокуратури: Шекшеєва Ю.С. (ГПУ)

26 листопада 2013 року в судовому засідання колегією суддів у складі: Плюшко І.А. -головуючий, Кочерова Н.О., Самусенко С.С. було оголошено перерву до 27 листопада 2013 року.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2013 року заступник Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, уповноваженим представляти відповідні функції в спірних відносинах органом якого є Концерн "Військторгсервіс", звернувся до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Фірма "Бакалія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 21.04.2009р., укладеного між концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерського Г.М. та ЗАТ "Фірма "Бакалія", та застосування правових наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вказаний договір, суперечить вимогам чинного законодавства, а саме п.п. 6-8 Постанови КМУ № 803 від 06.06.2007р. "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності" щодо порядку відчуження об'єктів державної власності, оскільки договір вчинено продавцем без необхідного обсягу цивільної дієздатності та за відсутності вільного волевиявлення власника майна. Тобто відчуження за спірним договором нерухомого майна, яке на праві господарського відання належне позивачу та є державною власністю, відбулось за відсутності відповідного дозволу Міністерства оборони України, погодженого ФДМУ.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11 липня 2013 року (суддя Гладій С.В.) позов задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нерухомого майна належного державі в особі Міністерства оборони України і яке знаходиться на праві господарського відання концерну "Військторгсервіс" укладений 21.04.2009р. між концерном "Військторгсервіс" в особі начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерського Г.М. та закритим акціонерним товариством "Бакалія", посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Рябим П.М., який зареєстрований в реєстрі за № 608. Зобов'язано ЗАТ "Фірма "Бакалія" повернути державі в особі концерну "Військторгсервіс" нерухоме майно - 465/1000 частин комплексу, а саме: будівля прохідної з тамбуром (визначена в плані літерою "А") площею 96,0 кв.м., будівля складу (визначена в плані літерою "Б-І") площею 343,2 кв.м., будівля майстерні (визначена в плані літерою "В-І") площею 40,7 кв.м., будівля гаражів (визначена в плані літерою "Д-І") площею 463,8 кв.м., будівля складу з рампою (визначена в плані літерою "М-І"), що знаходиться по вул. Терешкової, 27 в м. Шепетівка, Хмельницької області, отримане закритим акціонерним товариством "Фірма Бакалія" за договором купівлі-продажу від 21.04.2009р. Зобов'язано концерн "Військторгсервіс" повернути закритому акціонерному товариству "Фірмі "Бакалія" грошові кошти в сумі 665730,00 грн., отримані концерном "Військторгсервіс" за договором купівлі-продажу від 21.04.2009р. Стягнуто із ЗАТ "Фірма "Бакалія" в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 14461,60 грн.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 21 квітня 2009 року, предметом якого є належне позивачу на праві господарського відання нерухоме майно, яке є державною власністю, було відчужене без згоди Міністерства оборони України та погодження Фонду державного майна України, що суперечить вимогам чинного законодавства щодо порядку відчуження об'єктів державної власності та є відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України підставою для визнання його недійсним.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013р. (колегія суддів у складі: Тимошенко О.М. - головуючий, Мамченко Ю.А., Огороднік К.М.) апеляційну скаргу ЗАТ "Фірма "Бакалія" задоволено. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11 липня 2013 року скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Стягнуто з концерну "Військторгсервіс" на користь ЗАТ "Фірма "Бакалія" 7230,80 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірний договір не суперечить законодавчим актам, оскільки відчуження нерухомого майна, яке належало до державної власності та перебувало у господарському відданні концерну "Військторгсервіс", за спірним договором здійснювалось за наявності дозволу Міністерства оборони України на його відчуження - листа-розпорядження начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра П.Н. №140/3/1369/9 від 18 жовтня 2004 року, який діяв в межах наданих йому повноважень на підставі чинної на той час довіреності №220/2071 від 04 жовтня 2004 року, виданої Міністром оборони України. Суд дійшов висновку, що зазначений дозвіл на відчуження спірних приміщень був виданий за три роки до прийняття КМУ Порядку відчуження об'єктів державної власності, а відтак, відповідав вимогам діючого на той час Порядку надання дозволів державним підприємствам (установам) Міністерства оборони України, що підпорядковані Головному управлінню торгівлі Тилу МОУ, на відчуження основних засобів, а також був виданий, коли рішення про видачу дозволу приймалось без окремого погодження Фонду державного майна України. При цьому в даному дозволі строк дії не зазначений, а його чинність пов'язана із вчиненням конкретної дії та з настанням правових наслідків у вигляді реалізації спірного приміщення.

У касаційній скарзі Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись при цьому на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Міністром оборони України 04 жовтня 2004 року видана довіреність № 220/2071, відповідно до умов якої Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України генерала армії України Кузьмука Олександра Івановича уповноважує начальника головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра Петра Нікіфоровича (паспорт СН 256694, виданий Радянським РУ ГУ МВС України у м. Києві 20.08.1996 року) на представництво майнових та інших немайнових інтересів Міністерства оборони України з усіма правами, наданими законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, у тому числі з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, укладання мирової угоди, оскарження рішень суду з питань управління майном і діяльністю підприємств (установ військової торгівлі, що належать до сфери управління Міністерства оборони України).

Для виконання представницьких функцій та покладених повноважень, серед іншого, начальнику Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіру Петру Нікіфоровичу надано право на надання від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволу) на відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання.

Начальником Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіром П. Н., 18 жовтня 2004 року, на підставі повноважень, наданих довіреністю Міністра оборони України від 04 жовтня 2004 року № 220/2071, надано дозвіл Начальнику державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Західного оперативного командування" Свідерському Г. М. на відчуження нерухомого майна державного підприємства Міністерства оборони України „Управління торгівлі Західного оперативного командування": будівлі складів і овочесховища загальною площею 2408,0 кв. м. за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул.. Терешкової, 27.

Окремим дорученням від 12 лютого 2005 року Міністра оборони України довіреності на право укладення договорів (угод, контрактів), надання від імені Міністерства оборони прав здійснювати інші правочини, термін дії яких не закінчився, визнано недійсними.

На виконання окремого доручення Міністра оборони України, перший примірник довіреності Міністерства оборони України від 04 жовтня 2004 року за № 220/2071, термін дії якого не закінчився, повернуто до адміністративного департаменту МОУ 17 лютого 2005 року.

11 березня 2009 року відбулись публічні торги з продажу майна (нежитлових будівель загальною площею 2408 кв. м., а саме: склад (1464,3 кв. м.), майстерня (40,7 кв. м.), прохідна (96,0 кв. м.), склад (343,2 кв. м.), гараж (463,8 кв. м.), що належать Концерну „Військторгсервіс" та знаходяться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Терешкової, 27).

Протоколом № 15-н про хід публічних торгів від 11 березня 2009 року зафіксовано перемогу на публічних торгах по реалізації вказаного вище нерухомого майна ЗАТ фірма „Бакалія" з ціновою пропозицією в сумі 665730,00 грн.

21 квітня 2009 року між ЗАТ „Фірма Бакалія" (Покупець) та Концерном „Військторгсервіс" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу не житлових будівель (частини комплексу).

Відповідно до п. 1.1 договору, Продавець передає у власність Покупцеві майно, а Покупець - приймає майно у власність і зобов'язується сплатити за нього обговорену грошову суму.

Предметом даного договору, згідно з п. 1.2 Договору, є нежитлові будівлі, загальною площею 2408 кв. м., а саме: будівля прохідної з тамбуром (визначена в плані літерою „А") площею 96,0 кв. м., будівля складу (визначена в плані літерою „Б-І") площею 343,2 кв. м., будівля майстерні (визначена в плані літерою „В-І") площею 40,7 кв. м., будівля гаражів (визначена в плані літерою „Д-І") площею 463,8 кв. м., будівля складу з рампою (визначена в плані літерою „М-І") площею 1464,3 кв.м., що в сукупності становить 465/1000 частин комплексу, який розташований в м. Шепетівка, Хмельницької області по вул. Терешкової, 27).

Згідно п. 1.3 Договору, зазначене в п. 1.2 нерухоме майно, належить продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Шепетівської міської Ради 29 липня 2002 року на підставі рішення виконкому № 140 від 18 липня 2002 року, право власності зареєстроване в Шепетівському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі № 2 за № 168, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно - 2994039.

В п. 2.1 Договору, згідно протоколу № 15-н про хід публічних торгів від 11 березня 2009 року сторони погодили ціну договору в розмірі 665730,00 грн., з яких 3900,00 грн. сплачено покупцем до підписання цього договору, а решту в сумі 591760,00 грн. покупець зобов'язується сплатити на рахунок продавця шляхом безготівкового перерахування зазначеної суми на визначений продавцем рахунок на протязі 30 банківських днів з дня укладеного нотаріального посвідчення цього договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 2.2 Договору, факт проведення повного розрахунку за продані нежитлові будівлі зафіксований в акті прийому - передачі майна за цим договором.

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Рябим П.М.

Вищезазначене свідчить про подальше схвалення договору та складання документів про його виконання. Також слід зазначити, що спірний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків тощо, а саме продавцем отримано грошову винагороду, яка не повернута відповідачу, та підписано акт прийому-передачі майна за спірним договором.

Прокурор, вважаючи, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений в порушення вимог чинного законодавства звернувся з позовом до суду в якому просить визнати його недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.

Під час перегляду справи колегією суддів Вищого господарського суду України враховується наступне.

Вищенаведені встановлені судами обставини вказують на перехід права власності на спірне майно до добросовісного набувача у встановленому порядку, яке на даний час містить іншу фактичну вартість.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між концерном "Військторгсервіс" та ЗАТ "Фірмою "Бакалія" виникли правовідносини купівлі-продажу, за якими в силу ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Частиною 5 ст. 656 ЦК України встановлено, що особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Згідно ст. 317 ЦК України право розпорядження майном, належить власникові.

Нерухоме майно, яке є предметом оспорюваного договору на момент його укладення було власністю держави в особі Міністерства оборони України та знаходилось на праві господарського відання концерну "Військторгсервіс" (п. 7.3. статуту Концерну).

Здійснюючи право господарського відання, Концерн володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою органу управління майном у випадках, передбачених чинним законодавством України. При цьому відчуження основних фондів Концерну здійснюється ним лише за попередньою згодою органу управління майном і, як правило, на конкурентних засадах, відповідно до чинного законодавства України (п.п. 7.3., 7.5. статуту Концерну).

Частинами 2, 3 ст. 326 Цивільного кодексу України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Приписами ст. 74 Господарського кодексу України визначено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до преамбули Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року №185-V останній визначає правові основи управління об'єктами державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного вище Закону управління об'єктами державної власності здійснює, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління).

Частиною 1 ст. 3 даного Закону визначено, що об'єктами управління державної власності є, з поміж іншого, майно, яке передане державним господарським об'єднанням.

Пунктом 1.1 статуту концерну "Військторгсервіс" визначено, що концерн є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

З огляду на викладене, спірне майно, перебувало у державній власності та перебувало у господарському відданні концерну "Військторгсервіс", а тому відчуження такого майна повинно здійснюватись з урахуванням особливостей його правового режиму, встановлених чинним законодавством України.

Судом апеляційної інстанції досліджено докази надання згоди/дозволу Міністерством оборони України, як власником майна, на відчуження нежитлових будівель загальною площею 2408 кв.м., а саме: будівля прохідної зтамбуром, будівля складу, будівля майстерні, будівля гаражів, будівля складу з рампою, що знаходяться за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Терешкової, 27 (довіреність №220/2071 від 04.10.04).

Такою згодою/дозволом є також лист-розпорядження начальника Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіра П.Н. №140/3/1369/9 від 18 жовтня 2004 року, який діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України №220/2071 від 04 жовтня 2004 року, наданий державному підприємству Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" на відчуження нерухомого майна, закріпленого за вказаним державним підприємством, а саме: будівлі складів і овочесховища загальною площею 2408,0 кв. м. за адресою Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Терешкової, 27.

Власне, саме на підставі зазначеного дозволу і було проведено публічні торги з продажу майна, які і стали підставою (істотною умовою) вчинення оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу від 21 квітня 2009 року.

Будь-яких застережень щодо строку дії чи реалізації зазначеного дозволу встановлено не було. Не містить таких і чинне законодавство України.

Крім того, необхідно зазначити, що відсутні будь-які судові рішення які б свідчили про визнання публічних торгів та протоколу проведення торгів з продажу спірного майна недійсними. Оскільки укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 квітня 2009 року відбулося за наслідками проведення торгів та у відповідності до п. 45 Постанови КМУ № 803 від 06.06.2007р. "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності", протокол проведення торгів є підставою для укладання договору купівлі-продажу, то відсутні будь-які підстави визнавати недійсним спірний договір.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованим посилання прокурора на ту обставину, що 12 лютого 2005 року, у зв'язку із окремим дорученням Міністра оборони України Гриценка А.С. №1235/з про скасування виданих раніше довіреностей, в т.ч. і Пукіру П.Н щодо реалізації керівниками підпорядкованих установ повноважень від Міністерства оборони України та відкликання їх перших примірників, довіреність від 04 жовтня 2004 року №220/2071 втратила свою чинність, наслідком чого є недійсність дозволу №140/6/1623/3 від 15 грудня 2004 року, та відповідно відсутність згоди власника майна - МОУ на його відчуження.

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Отже, припинення представництва за довіреністю не має своїм наслідком припинення виданих на її виконання дозволів або вчинених на її виконання правочинів тощо, окрім наслідків, визначених ст. 248 ЦК України (припинення передоручення).

Аналізуючи вищенаведене слід зробити висновок про те, що начальник Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукір П.Н., видаючи 18 жовтня 2004 року від імені Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України дозвіл №140/3/1369/9 ДП МОУ "Управління торгівлі Західного оперативного командування" на відчуження закріпленого на праві господарського відання за вказаним підприємством будівлі складів і овочесховища загальною площею 2408,0 кв.м., що розташовані за адресою: Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Терешкової, 27 діяв в межах наданих йому повноважень на підставі чинної на той час довіреності №220/2071, виданої Міністром оборони України.

Чинне законодавство не передбачає наслідків відкликання такої довіреності у вигляді втрати чинності, виданого на підставі такої довіреності до моменту її скасування, дозволу (чи дозволів), а також інших правочинів, вчинених представником.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист (т. 1 ар. 125) Генеральної прокуратури України від 15 березня 2006 року, адресований Концерну "Військторгсервс", в якому, зокрема, зазначено, що дозволи, видані начальником Головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукіром П.Н. підприємствам (установам) військової торгівлі на відчуження майна, що закріплене за ними на праві повного господарського відання до моменту скасування зазначеної довіреності вважаються дійсними на час їх дії та можуть використовуватись підприємствами за призначенням.

Судом не приймаються до уваги посилання прокурора на недотримання п. 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМУ від 06.06.2007 р. №803, згідно якого рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України з наступних підстав.

Дозвіл начальника ГУ ТТ МОУ Пукіру П.Н. на відчуження спірних приміщень був виданий за три роки до прийняття КМУ Порядку відчуження об'єктів державної власності. Такий дозвіл повністю відповідає вимогам діючого на той час Порядку надання дозволів державним підприємствам (установам) Міністерства оборони України, що підпорядковані Головному управлінню торгівлі Тилу МОУ, на відчуження основних засобів.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.

Вищевказаний Порядок відчуження об'єктів державної власності (п. 6) визначає, що Фонд державного майна України погоджує лише рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а не безпосередньо рішення про відчуження майна. Відтак, дозвіл був виданий коли рішення про видачу дозволу приймалось без окремого погодження Фонду державного майна України. При цьому в даному дозволі строк дії не вказаний, а його чинність пов'язана із вчиненням конкретної дії із настанням правових наслідків у вигляді реалізації спірного приміщення.

Необхідно зазначити, що господарські суди у здійсненні правосуддя мають керуватися нормами зазначених документів, в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права, у рішенні "Федоренко проти України", де уряд оспорював угоду, укладену особою приватного права з державним органом з посиланням на перевищення останнім своєї компетенції, Європейський суд з прав людини посилався на те, що орган державної влади при укладенні угоди, вважав себе компетентним на її укладення, національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладення угоди і укладення таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави розраховувати на те, що орган державної влади діє в межах компетенції.

Разом з тим, викладені вище обставини, а саме відсутність на думку прокуратури належного дозволу на відчуження майна можуть лише свідчити про порушення правил проведення торгів і ніяким чином не впливають на правовідносини що склалися у даній справі, оскільки між даними фактами та оскаржуваним договором відсутній причинний зв'язок.

Таким чином, господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2013 року зі справи № 924/686/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко