Ухвала суду № 35591680, 18.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 листопада 2013 року Справа № 913/64/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДемидової А.М.,суддів:Владимиренко С.В., Мирошниченка С.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р.,розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 17.07.2013у справі№ 913/64/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані"до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" простягнення 485 412,45 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" та Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 485 412,45 грн. суми боргу.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.02.2013 у справі №913/64/13-г, залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013, відмовлено у задоволенні позову, відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2013 у справі №913/64/13-г постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 залишено без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2013 у справі №913/64/13-г, в якій заявник просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 19.06.2008 у справі №42/180-26/13, від 22.05.2007 у справі №7/579, від 24.04.2007 у справі №19/125/06, від 14.01.2010 у справі №21/13-09, від 06.12.2011 у справі №5016/1816/2011(4/66), від 19.09.2013 у справі №924/90/13-г, від 15.05.2013 у справі №4/117-12, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права щодо застосування позовної давності, а саме частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З постанови від 17.07.2013 у справі №913/64/13-г, про перегляд якої подано заяву вбачається, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором поставки у зв'язку зі спливом строку позовної давності. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що заборгованість за поставлений товар виникла у відповідача в 2008 році, а з позовом позивач звернувся лише в 2013 році, що свідчить про пропущення встановленого законодавством трирічного строку позовної давності; позивачем не доведено належними доказами переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу та часткову оплату поставленого товару з огляду на невідповідність призначення платежу щодо часткової оплати накладним, за якими поставлено товар.

Водночас у постанові від 19.06.2008 у справі №42/180-26/13, на яку заявник посилається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості за договором поставки з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, зокрема надісланням відповідачем на адресу позивача витягу з регістру аналітичного обліку, в якому підтверджено наявність спірної заборгованості; листом відповідача, в якому він, не заперечуючи про існування боргу, повідомляє про відсутність можливості оплатити існуючий борг у зв'язку з порушенням господарським судом справи про банкрутство відповідача.

У постанові від 22.05.2007 у справі №7/579 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу, з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, правомірності набуття позивачем права вимоги до відповідача, відсутності пропуску строку позовної давності, з урахуванням узгодження сторонами графіку платежів за товар та визнання відповідачем своєї заборгованості.

У постанові від 24.04.2007 у справі №19/125/06, суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що перебіг позовної давності було перервано вчиненням відповідачем дій про визнання ним боргу відповідно до положень закону, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків та надісланням на адресу відповідача претензії.

У постанові від 14.01.2010 у справі №21/13-09, суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем вчинялись дії, які свідчать про визнання ним боргу за договором поставки, а саме, часткова оплата боргу та підписання акта звірки взаєморозрахунків, отже перебіг позовної давності почався заново і на момент звернення з позовом такий строк не був пропущеним.

У постанові від 06.12.2011 у справі №5016/1816/2011(4/66) суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу запасних частин, з огляду на встановлений судом апеляційної інстанції факт переривання перебігу позовної давності вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, зокрема перерахування позивачу грошових коштів платіжним дорученням з призначенням платежу саме "за запчастини" в рахунок погашення заборгованості за спірним договором.

У постанові від 19.09.2013 у справі №924/90/13-г суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не було пропущено строку позовної давності щодо звернення з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, зазначивши при цьому, що відповідач періодично здійснював часткову оплату заборгованості за спірним договором, що свідчить про визнання ним своїх договірних зобов'язань, а отже перебіг позовної давності переривався і трок позовної давності за вимогою позивача не минув.

У постанові від 15.05.2013 у справі №4/117-12 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості за договором на споживання теплової енергії в межах строку позовної давності, виходячи з того, що згідно банківських виписок та довідки про заборгованість відповідач частково погасив борг за спожиту протягом спірного періоду теплову енергію, що свідчить про визнання ним наявної заборгованості, а відтак перебіг позовної давності переривався та починався заново.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, оскільки суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення внаслідок оцінки різних доказів та визнання різних фактичних даних і обставин у різних справах, однаково розуміючи зміст норм матеріального права щодо строку позовної давності і початку його перебігу.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" у допуску справи №913/64/13-г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА. Демидова Судді: С. Владимиренко С. Мирошниченко І. Плюшко С. Шевчук