Ухвала суду № 35591666, 13.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 листопада 2013 року Справа № 5004/417/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Козир Т.П., Кота О.В., Панової І.Ю., Шевчук С.Р.,розглянувши заявуКовельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 05.08.2013у справі№ 5004/417/12за позовомВійськового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Військової частини А-0780до1. Ковельської районної державної адміністрації 2. Ковельського спеціалізованого лісогосподарського акціонерного товариства "Тур"за участюПрокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та Волинської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А-0780провизнання недійсним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації № 41 від 31.05.2005 та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.05.2012 у справі № 5004/417/12 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 рішення господарського суду Волинської області від 30.05.12 скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено; визнано нечинним та скасовано розпорядження Ковельської районної державної адміністрації від 31.01.2005 № 41 "Про підтвердження права землекористування Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур"; визнано нечинним та скасовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур" від 22.07.1994 № 001718 серії ІІ-ВЛ.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2013 у даній справі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 залишено в силі.

Ковельське спеціалізоване лісогосподарське акціонерне товариство "Тур" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2013 у справі № 5004/417/12, у якій просить вказану постанову та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 скасувати і прийняти нове рішення, яким рішення господарського суду Волинської області від 30.05.2012 залишити в силі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 06.12.2006 у справі № 42/172, від 04.06.2008 у справі № 41/204пн, від 28.04.2010 у справі № 2-5/10581-2008 та на ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.08.2010 у справі № 6-26376св09, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України частини другої статті 152 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 05.08.2013 у справі № 5004/417/12, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання недійсним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації від 31.05.2005 № 41 "Про підтвердження права землекористування Ковельським спеціалізованим лісогосподарським акціонерним товариством "Тур" та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судом обставин справи про те, що: рішенням господарського суду в іншій справі встановлено, що законним користувачем земельної ділянки (яка є спірною у даній справі) є військова частина А1547, при цьому фактичним користувачем є військова частина А3822, правонаступником якої є військова частина А0780 і якій підпорядкована військова частина А1547; доказів вилучення та добровільної відмови військової частини від спірної земельної ділянки сторонами не надано; розпорядження Ковельської районної державної адміністрації № 41 від 31.01.2005 суперечить актам цивільного законодавства, чинним на момент його прийняття.

Водночас у постанові від 28.04.2010 у справі № 2-5/10581-2008 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними та скасування рішення 18-ої сесії 24-го скликання Судацької міської ради від 28.07.2003 № 365/18-03 "Про дозвіл громадянці ОСОБА_6 підготовки матеріалів узгодження місця розташування земельної ділянки для розміщення кафе-закусочної АДРЕСА_1, рішення 24-ої сесії 24-го скликання Судацької міської ради від 26.02.2004 № 43/24-04 "Про узгодження громадянці ОСОБА_7 місця розташування кафе-закусочної АДРЕСА_1, рішення 40-ої сесії 4-го скликання Судацької міської ради від 27.01.2005 № 462/40-05 "Про затвердження проектної документації по передачі земельної ділянки громадянці ОСОБА_7 для розміщення кафе-закусочної АДРЕСА_1, площею 0,0185 га" та визнання недійсним укладеного договору оренди землі. При цьому, суд касаційної інстанції виходив із встановлених господарськими судами обставин справи про те, що оскаржувані рішення прийняті міською радою у межах її компетенції і позивачем не надано суду належних доказів того, що він є власником або землекористувачем прибудинкової території, в тому числі земельної ділянки площею 0,0185 га, наданої ОСОБА_7 в оренду.

В ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.08.2010 у справі № 6-26376св09 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції (в частині, що стосується доводів заявника) щодо відмови в задоволенні позову про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю в частині внесених змін, виходячи при цьому із встановлених обставин справи про те, що позивачем самовільно захоплено земельну ділянку та проведено добудову до своєї квартири, оскільки останній не є ні власником, ні належним користувачем земельної ділянки.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова Вищого господарського суду України від 04.06.2008 у справі № 41/204пн не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів позовів у вказаній справі у порівнянні зі справою, про перегляд постанови в якій подано заяву, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так у справі № 5004/417/12 заявлено позов про визнання недійсним розпорядження Ковельської районної державної адміністрації № 41 від 31.05.2005 та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, тоді як у справі № 41/204пн предметом позову є зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, знесення самовільно збудованих об'єктів нерухомості, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2006 у справі № 42/172, на яку посилається заявник, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Однак, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідну постанову не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Ковельському спеціалізованому лісогосподарському акціонерному товариству "Тур" у допуску справи № 5004/417/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя М. Малетич Судді Т. Козир О. Кот І. Панова С. Шевчук