Ухвала суду № 35591462, 07.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" листопада 2013 р. м. Київ К/9991/54724/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Бившевої Л.І.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.04.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011

у справі №2-а-10604/09/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Робуста Агро»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Робуста Агро» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Робуста Агро») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 30.11.2009: №0005322301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6579878,22 грн., у тому числі за основним платежем 1431294,64 грн., за штрафними санкціями 5148583,58 грн.; №0005332301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3333,33 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1666,67 грн. та про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 №00000922200/0 у розмірі 394288,11 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно акту перевірки від 18.11.2009 №3489/235/33015333, підставою для висновку щодо заниження позивачем валового доходу на 39434071,00 грн. та заниження валових витрат на 38818875,61 грн. стали те, що перераховані кошти позивачу за договорами комісії №02.2008-01-18 від 25.01.2008, №21/05 від 21.05.2008, №1.2008-01-18 від 18.01.2008, №01-2008-01-20 від 21.04.2008, №15.2008/02-15 від 15.02.2008 позивач отримав від закордонних партнерів Emmsons SA (Швейцарія), Amber Farms Pte LTD (Сінгапур), Emmsons International Limited (Індія), Empas Holdings PVT (Індія), та Masolina Limited (Кіпр) грошові кошти еквівалентні 7960,00 тис. дол. США не є такими, що перераховані в межах договорів комісії, а є поворотною фінансовою допомогою, отриманою від неплатників податку на додану вартість і тому перераховані кошти у сумі 39434071,00 грн. підлягають включенню до складу валового доходу позивача. У зв'язку з тим, що кошти є поворотною фінансовою допомогою, отриманою від нерезидентів України, то відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі по тексту - Закон №334/94-ВР) ці кошти, у момент їх отримання, підлягали включенню до складу валових доходів позивача, а у момент їх повернення до складу валових витрат декларації з податку на прибуток. Посилаючись на ч. 2 ст. 203, ч. 2 ст. 215 та ст. 235 Цивільного Кодексу України, відповідач вважає, що договори комісії є удаваними, або нікчемними, складеними без реального настання наслідків за цими договорами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову та зазначає, що відповідно до пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону №334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Таким чином, суми коштів отримані платником податків підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги у разі якщо договір не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами та договором чітко визначено умови надання фінансової допомоги та строки її повернення.

Стосовно збільшення позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ПП ОСОБА_2 за отримані транспортні послуги, то колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що послуги надані позивачу за відповідними договором не були пов'язані з веденням господарської діяльності, при цьому матеріали справи не містять доказів на спростування належного документального оформлення зазначених операцій здійснених позивачем.

Щодо порушення позивачем вимог ст. 8 Закону №334/94-ВР, а саме безпідставного нарахував амортизації за період з 01.10.2008 по 30.06.2009 на основні фонди, які в цей час не використовувались у господарській діяльності позивача.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

За змістом пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що визначальною умовою виникнення у платника права на амортизацію основних фондів є реальне понесення витрат на їх придбання.

Правильним є і висновок судів про необґрунтованість тверджень податкового органу щодо неправомірності формування податкового кредиту позивачем внаслідок подальшого скасування реєстрації ТОВ «Грейн Мастер», оскільки сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення первинні документи, складені ним з моменту набуття господарської та податкової правосуб'єктності і до моменту виключення з державного реєстру (до дати анулювання його реєстрації платником ПДВ за актом податкового органу).

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.11.2009 №00000922200/0 за порушення законодавства України з питань отримання кредитів у іноземній валюті, а саме не оформлення кредитів, отриманих від нерезидентів України у іноземній валюті, що виявлено відповідачем під час аналізу договорів комісій, укладених позивачем з нерезидентами України, на придбання в інтересах комітента сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про регулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 №734/99 договори, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитами, позиками в іноземній валюті, підлягають реєстрації Національним банком України.

Уповноважені банки здійснюють обслуговування операцій за договорами на підставі реєстраційних свідоцтв.

Реєстрація договорів здійснюється Національним банком України протягом семи робочих днів з дати надходження необхідних для реєстрації документів. Протягом цього строку Національний банк України видає реєстраційні свідоцтва.

Порядок реєстрації договорів та перелік документів, необхідних для реєстрації договорів, визначається Національним банком України.

За порушення вимог Положення в частині реєстрації позик, отриманих у іноземній валюті, Указом Президента України від 27.06.1999 №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» передбачені штрафні санкції у розмірі 1 відсотка одержаної позики, перерахованої в національну валюту України за офіціальним курсом НБУ на день отримання позики.

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознакам.

Колегія суддів, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що договори комісій укладені позивачем з нерезидентами ні за своїм змістом, ні за своєю суттю не можуть бути договорами позики, у тому числі і фінансового кредиту, оскільки, як вже зазначалось вище, зазначені договори не містять обов'язкових умов притаманних договору позики, чи фінансового кредиту. При цьому при перевірці позивача, у частині застосування за порушення законодавства з питань отримання кредитів у іноземній валюті, відповідачем допущено вільне тлумачення норм законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)Л.І. Бившева (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова