Ухвала суду № 35591431, 21.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2013 р. м. Київ К/800/47143/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Маслія В.І., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області на постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року

у справі № 250/2202/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області

про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області про оскарження дій суб'єкта владних повноважень щодо виплати допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12.07.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.08.2013, позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області щодо виплати допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 18.02.2013 до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому ніж прожитковий мінімум для дітей до шести років та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 18.02.2013 до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення у справі - про відмову у задоволенні позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_3 отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з лютого 2013 року у розмірі 57,07 грн., березень-травень 2013 року - 130,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір виник щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з лютого 2013 року особі, яка не застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому відносини щодо виплати такій особі вказаної допомоги регулюються нормами спеціального нормативно-правового акта - Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 21.11.1992 № 2811-ХII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2811-XII) покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися, зокрема, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Розмір допомоги також визначався цим Законом. Зокрема, статтею 15 Закон № 2811-ХІІ передбачалося, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Законом № 107-VI були внесені зміни до ст. 15 Закону № 2811-ХІІ та викладено її текст в наступній редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI передбачалось, що вказані норми діють до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з 01 січня 2009 року відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2811-ХІІ.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання таких приписів не приймався.

Новий розмір і порядок виплати допомоги Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.12.2012 №21-410а12.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у лютому-червні 2013 року поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2811-ХІІ.

Зважаючи на викладене, доводи касаційної скарги спростовуються вище переліченими нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ясинуватської міської ради Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.