Ухвала суду № 35591333, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К/800/228/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року

у справі № 2а-879/12/1370 (77224/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Тропік») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Тропік», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тропік» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 01.12.2011 року № 739/23-4/20831737.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: занижено податок на додану вартість в періоді з 01.02.2011 року по 30.09.2011 року на загальну суму 3 782 468,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1 669 762,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.12.2011 року № 0000812340/21622, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 782 469,00 грн. та №0000822340/21623, яким ТОВ «Тропік» завищено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 1 669 762,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «Тропік» є оптова торгівля фруктами та овочами, роздрібна торгівля фруктами та овочами, включаючи картоплю, діяльність автомобільного вантажного транспорту, складське господарство.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Тропік» та ПП «Ново-Ком» було укладено договір від 22.12.2010 року № 0124, відповідно до умов якого ТОВ «Тропік» протягом січня-лютого 2011року придбавало у ПП «Ново-Ком» фрукти та овочі.

23.02.2011 року між ТОВ «Тропік» та ТОВ «Діомат ЛТД» укладено договір № 0223, на підставі якого протягом березня-квітня 2011 року ТОВ «Тропік» у ТОВ «Діомат ЛТД» купувало фрукти та овочі.

27.07.2011 року між ТОВ «Тропік» та ТОВ «Драмторг» укладено договір №27/7/11 відповідно до умов якого, протягом серпня 2011 року ТОВ «Тропік» купувало фрукти та овочі у ТОВ «Драмторг».

Фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема - видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними тощо.

Використання ТОВ «Тропік» придбаних товарів (фруктів та овочів) у власній господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи реєстрами накладних з переліком контрагентів на номенклатури поставки, договорами, замовленнями на товар по договорах поставки тощо.

В подальшому дані товари були реалізовані ТОВ «Тропік» гуртовим покупцям, зокрема - мережам супермаркетів у містах, де у ТОВ «Тропік» є регіональні структурні підрозділи (м. Тернопіль, м. Хмельницький, м. Вінниця, м. Одеса, м. Київ, м. Харків, м. Дніпропетровськ).

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Тропік» орендує більше десяти складських приміщень по всій Україні для зберігання та реалізації фруктів та овочів, зокрема:

Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, 20А (договір оренди №52 від 01.07.2011р.);

м. Харків вул. Польова 83 (договір суборенди від 01.05.2011р.);

Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. пров. Бокуна,32 (договір оренди від 22.08.2011р.) ;

м. Одеса, вул. Моторна,8 (договір оренди №18/08 від 30.09.2008р., №19/09 від 01.01.2009р.);

м. Київ, вул. Каховська,64 (договір оренди №22 від 01.02.2011р.);

м. Вінниця, вул. Чехова, 35 (договір оренди№5 від 01.01.2010р.);

м. Хмельницький, вул. Староконстянтинівске шосе,5 (договір оренди від 27.12.2010р);

м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 207 (договір оренди №02/11 від 01.08.2011р.);

м. Тернопіль, вул. Подільська,21 (договір оренди №1/09 від 30.11.2009р.).

ТОВ «Тропік» було залучено до співпраці суб'єктів господарювання, зокрема - ТОВ «Декар Сервіс», ПП «Кіровоградалексбудпром», ТОВ «Сагар Кепітал» та ТОВ «Іта-Баніо», які здійснювали транспортно-експедиційне забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2011 року між ТОВ «Тропік»(Замовник) та ТОВ «Декар Сервіс» (Експедитор) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування №02/11, відповідно до умов якого здійснювалась організація перевезень та подача транспортних засобів під завантаження.

01.03.2011 року між ТОВ «Тропік» (Замовник) та ТОВ «Кіровоградалексбудпром» (Експедитор) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 01/11, відповідно до умов якого здійснювалась організація перевезень та подача транспортних засобів під завантаження.

Також, між ТОВ «Тропік» (Замовник) та ТОВ «Сагар Кепітал» (Експедитор) 01.03.2011 року було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого здійснювалась організація перевезень та подача транспортних засобів під завантаження.

01.07.2011 року між ТОВ «Тропік» (Замовник) та ТОВ «Кіровоградалексбудпром» (Експедитор) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07, відповідно до умов якого здійснювалась організація перевезень та подача транспортних засобів під завантаження.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентами підтверджується матеріалами справи, зокрема - копіями товарно-транспортних накладних, угодами-замовленнями на перевезення вантажу (із зазначенням маршруту, прізвища водія, марки та державного номеру тягача і причепа), актами здачі-приймання робіт, тощо.

Оплата ТОВ «Тропік» придбаного товару та послуг підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банківського рахунку про рух коштів.

Документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних відносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов