Ухвала суду № 35591290, 26.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К/800/16706/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 р.

у справі № 2а/0270/5449/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Південьзахідшляхбуд» (далі - позивач, ПАТ «Південьзахідшляхбуд») звернулось до суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000462330 від 08.08.2012 р. та № 0004112330 від 15.10.2012 р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Південьзахідшляхбуд», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Вінницькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ «Південьзахідшляхбуд» щодо формування податкового кредиту з контрагентами ТОВ «ГСМ- Енергія» за березень 2012 р. та з ТОВ «Айвар МС» за квітень 2012 р., за результатами якої складено акт від 20.07.2012 р. № 1542/22/03449841.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.200.1, п.200.2, ст.200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість у період з 01.03.2012 р. по 30.04.2012 р. в сумі 332 903,43 грн.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.08.2012 р. за № 0000462330, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 332 904,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 83 226,00 грн.

У відповідності до рішення ДПС у Вінницькій області від 11.10.2012 р. № 17134/10/10-02-11, скарга ПАТ «Південьзахідшляхбуд» залишена без задоволення та прийнято рішення щодо збільшення штрафних санкцій у розмірі 83226 грн., про що Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0004112330 від 15.10.2012 р., яким донараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 83226 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з генеральним договором №13/10-10/1 на поставку нафтопродуктів від 13.10.2010 р. та додаткової угоди від 01.01.2011 р., Постачальник - ТОВ «ГСМ-Енергія» передає у власність Покупцю - ПАТ «Південьзахідшляхбуд» нафтопродукти, який в свою чергу приймає товар та своєчасно здійснює його оплату на умовах вказаного договору.

За результатами господарських операцій були складені податкові накладні, видаткові накладні.

Згідно з договором транспортного експедирування № 13/10-10Е від 13.10.2010 р., відповідно до умов якого експедитор («ГСМ -Енергія») бере на себе зобов'язання виконати послуги пов'язані з організацією перевезення вантажу транспортом, укладати від свого імені договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також виконати інші зобов'язання, пов'язанні з перевезенням вантажу запропонованим клієнтом (ПАТ «Південьзахідшляхбуд»).

Також судами встановлено, що згідно з договором поставки № 3006 від 30.06.2011 р., постачальник - ТОВ «Айвар-МС» зобов'язується передати у власність, а Покупець - ПАТ «Південьзахідшляхбуд» прийняти та оплатити нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали.

За результатами господарських операцій були складені видаткові накладні № РН-0000485, № РН-0000751, № 0000683, № 0000684 від 01.07.2011р. та податкові накладні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2011 р. податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за липень 2011 р., результат якої оформлений актом від 13.09.2011 р. № 1031/15-212/03449841. Предметом даної перевірки були податкові накладні № 684 від 01.07.2011 р., виписані по господарських операціях позивача з ТОВ «Айвар-МС» та №122 від 01.07.2011р. по господарських операціях з ТОВ «ГСМ- Енергія». За наслідками вказаної перевірки винесено податкове повідомлення рішення №0008761600 від 03.10.2011р.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 25.01.2012 р. в адміністративній справі №2а/0270/5/12 в задоволенні позову про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення відмовив. Відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.03.2012 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.01.2012 року залишено без змін.

Вказаними рішенням встановлено, що позивачем до податкового органу подано декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року з додатками, до складу податкового кредиту було включено суми на підставі податкових накладних №684 від 01.07.2011 року на загальну суму 837465 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ - 139577 грн. 60 коп., отриману від ТОВ «Айвар-МС», та №122 від 01.07.2011 р. на загальну суму 1159955 грн., у тому числі ПДВ - 193325 грн. 83 коп., отриману від ТОВ «ГСМ - Енергія», які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відмовляючи в задоволенні позову по вищезазначеній справі, Вінницький окружний адміністративний суд виходив з того, що можливість корегування реєстрів виданих та отриманих податкових накладних шляхом подання письмових пояснень до податкової декларації з податку на додану вартість з реєстром податкових накладних в паперовому вигляді законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що податкові накладні, які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, не можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південьзахідшляхбуд» відхилити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.12.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов