Ухвала суду № 35588098, 05.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. справа № 2а/0470/14398/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби № 0000252250 від 14.11.2012 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що реалізація позивачем вугілля без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати , що купівля вугілля та його подальша реалізація на експорт за ціною , нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, представники ПАТ «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом у період з 08.10.2012 р. по 12.10.2012 р. була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні експорту товарів невласного виробництва за період з 01.03.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої був складений Акт № 143/22-5/00222151 позапланової виїзної перевірки від 26.10.2012 р.

Перевіркою було встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.03.2011 р. по 30.06.2012 р. і зроблено висновок, що позивачем порушено пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) в частині завищення сум податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 134 978,00 грн., в тому числі за:

березень 2011 р. у сумі 63 083,00 грн.,

серпень 2011 р. у сумі 40 887,00 грн.,

вересень 2011 р. у сумі 1 457,00 грн.,

грудень 2011 р. у сумі 66,00 грн.,

березень 2012р. у сумі 28 452,00 грн.,

квітень 2012 р. у сумі 1 033,00 грн.

При цьому податковий орган виходив з того, що господарські операції позивача з продажу товару за ціною нижчою від ціни придбання направленні на навмисне збільшення податкового кредиту і як наслідок заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Це свідчить про те, що операція не відповідає меті підприємницької діяльності - одержання прибутку.

На підставі вказаного акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000252250 від 14.11.2012 р. яким було встановлено порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ПАТ «Павлоградський завод автоматичних ліній і машин» з податку на додану вартість в розмірі 152 952,00 грн. а саме: - 134 978,00 грн. - за основним платежем та 17 974,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами

Відповідно до пп. 139.1.6. п. 139.1. ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Під витратами, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто ПК України прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до ПК України у платника податку виникає право на формування податкового кредиту. При цьому, податок на додану вартість, включений до ціни товару (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу витрат.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Надаючи оцінку господарським операціям укладеним позивачем з ПП «Ново-Ком», ПП «Радуга-Стиль», ТОВ «НВП «Метал» щодо придбання товару, та подальший експорт вказаного товару суд першої інстанції вірно виходив з того , що статтею 193 ПК України встановлено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків.

Згідно з пп. 195.1.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

А тому судом першої інстанції вірно зазначено, що висновок податкового органу щодо не включення до складу ціни на експорт податку на додану вартість, що сплачений продавцем за придбаний товар, є безпідставним, оскільки чинне податкове законодавство України передбачає нульову ставку податку за операціями з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Враховуючи відповідні розрахункові формули приведені судом першої інстанції, а також положення п. 139.1 ст. 139 ПК України, відповідно до якого суми податку на додану вартість до складу витрат не включаються, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність висновку податкового органу про збитковість господарських операцій при реалізації на експорт вугілля із сукупною сумою ціни, сплаченої за дану продукцію та послуги, пов'язані з реалізацією.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 08 листопада 2013 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова