Ухвала суду № 35588089, 19.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3215/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Троян Н.М., Твердохліб В.А.

за участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суд від 12 вересня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001121720 від 07.02.2013 року.

Відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ДПІ у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за лютий 2012 року при проведенні господарських взаємовідносин за березень-травень 2012 року з ТОВ « Комерційна фірма «Горизонталь».

За результатами перевірки складено акт № 240/17/НОМЕР_1 від 25.01.2013 року у якому зазначено виявлені податковим органом під час перевірки позивача порушення вимог законодавства України, зокрема:

-пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14; п.193.1 ст.193; п.198.3, п. 198.6 ст. 198; п.200.1 ст.200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 187 655 грн в т.ч. за лютий 2012 року в сумі 230 010 грн, за березень 2012 року в сумі 42 640 грн, за квітень 2012 року в сумі 62 465 грн, за травень 2012 року в сумі 59 540 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001121720 від 07.02.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 281 483 грн із яких: за основним боргом 187 655 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 93 828 грн.

Підставою для перевірки була здійснена господарська діяльність позивача з контрагентами ТОВ «Константа-Іннкорпорейтед» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

08.02.2012 року між позивачем та ТОВ «Константа-Іннкорпорейтед» укладено договір поставки №9 відповідно до якого постачальник зобов'язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов»язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити товари в асортименті, визначені в договорі.

02.04.2012 року позивач уклав договір з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» №10 відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і оплатити товари в асортименті, визначеному договором.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки по рахунку.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачем було здійснено господарську діяльність з досягненням певних результатів, в т.ч. і настання реальних правових наслідків, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата здійснена, а отже договори виконані у повному обсязі.

На момент вчиненні правочинів контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичних осіб та як платники податків.

За змістом пп. 139.1.9 п, 139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податкову до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 ПК).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Закону та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.198.3 ст.198 ПК).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

В акті перевірки відповідач послався на ту обставину, що договори, укладені позивачем і його контрагентами є нікчемними, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.11.2012 року № 7594/22-7/37817020 про результати перевірки ТОВ «Константа-Іннкорпорейтед» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та ПДВ за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року.

Суд першої інстанції вірно не прийняв викладені відповідачем в акті доводи з посиланням на норми цивільного законодавства, які визначають підстави та умови визнання договорів нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначено у ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторонни є вільними в укладанні договру, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актфів цивільного законодавства.

Умовою для визнання недійним правочину, який суперечить інтересам та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що укладали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін правочину є посадові особи цих юридичних осіб ( ст. 629 ЦК).

Доказів того, що позивач знав про фіктивне підприємництво контрагентів та здійснення ними незаконної фінансово- господарської діяльності під час укладення договорів відповідач не надав та не навів доводів, які б свідчили про наявність протиправних дій з боку позивача під час укладення договорів та їх виконання.

Судом першоїх інстанції встанволено в ході розгляду справи, що доказом використання отриманого товару у власній господарській діяльності , зокрема, деревяних піддонів, для подальшої реалізації їхз контрагентами позивачем надано договір № 4 від 10.01.2012 року, накладні, акти обліку матеріалів замовника на виготовлення піддонів, акти розрахунки, договір поставки від 1.05.2007 року № 18/05/07, додаткова угода до нього, договір від 12.02.2012 року.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов до правильного висновку про недоведеність порушень з боку позивача вимог чинного законодавства України, що були зазначені в акті перевірки податкового органу.

Таким чином, постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 20 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.