Ухвала суду № 35586358, 27.11.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/6649/13 Головуючий 1-ї інстанції -

Справа № 2010/5411/12 Калиновська Л.В.

Категорія : договірні Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Швецової Л.А.

суддів - Піддубного Р.М., Малінської С.М.

при секретарі - Андрійко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 серпня 2013 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року позивач - ПАТ «Райффайзен банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на користь Банк суму заборгованості за кредитним договором за № 013\07-01-0258-08 від 21.03.2008 року у розмірі 51 076,64 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2012 року складає 408 255,58 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь Банк суму заборгованості за кредитним договором за № 013\07-01-03220-08 від 02.04.2008 року у розмірі 76 697,15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2012 року складає 613 040,34 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь Банк суму заборгованості за кредитним договором за № 014\07-01-0424-08 від 12.05.2008 року у розмірі 147521,89 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2012 року складає 1 179 141,89 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 17.05.2005 року між АППБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма права та обов'язками на теперішній час є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну кредитну Угоду № 115. В подальшому, до вказаної Угоди між сторонами було укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких було збільшено кредит лімітування.

На виконання умов вищезазначеної Угоди між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитні договори: за № 013\07-01-0258-08 від 21.03.2008 року; № 013\07-01-03220-08 від 02.04.2008 року; № 014\07-01-0424-08 від 12.05.2008 року, відповідно до умов яких Банк надав позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній договором, а позичальник прийняв суму отриманого кредиту, зобов'язавшись належним чином використовувати та повернути Банку обумовлену суму, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені договором.

Проте, ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору та вимоги законодавства, не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворився борг перед позивачем з тривалою затримкою у погашенні.

Заочним рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 серпня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ХОД «Райффайзен Банк Аваль» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банк суму заборгованості за кредитним договором за № 013\07-01-0258-08 від 21.03.2008 року у розмірі 51 076,64 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2012 року складає 408 255,58 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банк суму заборгованості за кредитним договором за № 013\07-01-03220-08 від 02.04.2008 року у розмірі 76 697,15 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2012 року складає 613 040,34 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь Банк суму заборгованості за кредитним договором за № 014\07-01-0424-08 від 12.05.2008 року у розмірі 147521,89 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 14.08.2012 року складає 1 179 141,89 грн.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції ОСОБА_2, в особі свого представника звернувся на нього з апеляційною скаргою в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати це рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що позивачем були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами і закон, що їх регулює.

Так, по справі достовірно встановлено та не заперечується сторонами, те що 17.05.2005 року між АППБ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма права та обов'язками на теперішній час є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а особі Харківської обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну кредитну Угоду № 115. В подальшому, до вказаної Угоди між сторонами було укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких було збільшено кредит лімітування. На виконання умов вищезазначеної Угоди між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитні договори : за № 013\07-01-0258-08 від 21.03.2008 року, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику 70 000 дол. США, зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитним коштами, строком по 20 березня 2009 року; № 013\07-01-03220-08 від 02.04.2008 року, за умовами якого Банком було надано позичальнику кредит у розмірі 90 000,00 дол. США, зі сплатою 15 % річних за користування кредитними коштами, строком по 02 квітня 2009 року; № 014\07-01-0424-08 від 12.05.2008 року, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 108 900,00 доларів США, зі сплатою 14,75 % річних за користування кредитними коштами, строком по 12 травня 2010 року. Позичальник - ОСОБА_2, в свою чергу, прийняв вказані кредитні кошти, зобов'язавшись належним чином використовувати та повернути Банку обумовлену кредитними договорами суму, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, визначені цими договорами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 527 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язань передбачені правовою нормою ст. 611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, як це встановлено ч. 1 ст. 625 ЦК України.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними нормами матеріального права та умовами укладеної між сторонами Генеральної угоди та основаних на ній кредитних договорів, а тому встановивши факт неналежного виконання своїх договірних зобов'язань позичальником ОСОБА_2, що стороною боржника визнається й не заперечується, обґрунтовано задовольнив заявлені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь останнього існуючу заборгованість за кредитами та пеню, нараховану банком за порушення позичальником своїх договірних зобов'язань.

В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги щодо незаконності ухваленого судом першої інстанції по справі рішення, представник відповідача ОСОБА_3 посилався на те, що 30.03.2010 року був вчинений виконавчий напис № 990 ПН ХМНО ОСОБА_6, яким запропоновано звернення стягнення на нерухоме майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами: з № 013\07-01-0258-08 від 21.03.2008 року; № 013\07-01-03220-08 від 02.04.2008 року; № 014\07-01-0424-08 від 12.05.2008 року, укладеними між Банком та ОСОБА_2 14 червня 2010 року відділом державної виконавчої служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню зазначеного виконавчого напису нотаріуса.

Так, відповідно до роз'яснень які містяться у п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин», суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резулятивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком в даному випадку є ситуація коли, особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положень ст.. 11 Закону України « Про іпотеку».

Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2006 року, у забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за Генеральною кредитною угодою № 115 від 17.05.2006 року та кредитними договорами, укладеними у відповідності до неї, між Банком та ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір, за яким нерухоме майно : житловий будинок, що розташований за адресою : АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_7 на праві власності було передано в іпотеку.

Враховуючи викладене, вказані доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки в даному випадку особа позичальника (ОСОБА_2.) є відмінною від особи іпотекодавця (ОСОБА_7.). Крім того, апелянтом не надано жодних доказів стосовно того, що заборгованість за Генеральною кредитною угодою № 115 від 17.05.2006 року та кредитними договорами, укладеними у відповідності до неї, на час розгляду вказаної справи погашена.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у страві і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, з огляду на викладене та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: