Ухвала суду № 35585981, 18.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р.

справа № 0870/11954/11

">Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Антіпової В.Ю. /P>

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідросила -Тетіс» до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Гідросила-Тетіс» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 №00003523053.

В обґрунтування позову посилається, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій з контрагентами позивача є такими що не відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Мелітопольська об’єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує на те, що судом першої інстанції зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведено перевірку ТОВ «Гідросила-Тетіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2011 по 31.03.2011.

За результатами перевірки 29.07.2011 працівниками ДПІ було складено акт №2028/23/35432630. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Гідросила-Тетіс» п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.п.201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту березня 2011 року на суму 115968,00грн. що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту за березень 2011р. на 123,00грн. та до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011р. на суму 114729,00грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними розрахунку суми бюджетного відшкодування залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 246841,00грн.; частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 114729,00грн.; сума, що підлягає відшкодуванню, становить 114729,00грн.

Згідно довідки щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду частина залишку від’ємного значення фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) складається із сум ПДВ, які виникли в таких звітних періодах: березень 2011 року у сумі 114729,00грн.

Згідно отриманої інформації від ВПМ Мелітопольської ОДПІ, наданої службовим листом від 28.07.2011 №140/26-34 встановлено, що ТОВ «Гідросила-Тетіс» для формування власного кредиту та затратної частини у березні 2011 року використовує фірми, які мають ознаки «фіктивності», по яких відсутній факт транспортування ТМЦ на територію ТОВ «Гідросила-Тетіс» та його фактичного отримання у березні 2011 року.

Відповідно до вищенаведеної інформації основними постачальниками у першій ланці ланцюга придбання, по яких не підтверджено факт транспортування ТМЦ на ТОВ «Гідросила-Тетіс» та його фактичного отримання є: ВАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина» - придбано ТМЦ на загальну суму 433980,75грн. у т.ч. ПДВ 72330,12грн.; ТОВ «Сталь комплект» - придбано ТМЦ на загальну суму 91616,02 у т.ч. ПДВ 15269,34грн.; ТОВ «Такт» - придбано ТМЦ на загальну суму 147120,08грн. у т.ч. ПДВ 24520,02грн.; ТОВ «Елікс» - придбано ТМЦ на загальну суму 23094,00грн. у т.ч. ПДВ 3849,00грн.

За результатами перевірки та згідно отриманої інформації, не можливо підтвердити факт перевезення ТМЦ ТОВ «Гідросила-Тетіс» та його отримання від постачальників.

Враховуючи відсутності факту поставки та транспортування ТМЦ на адресу позивача від вищезазначених постачальників, у останнього відсутнє право на включення до податкового кредиту податкових накладних на поставку ТМЦ на загальну суму 695810,85грн. у т.ч. ПДВ 115968,48грн.

В акті перевірки також зазначено, що згідно з отриманої відповіді від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з питань взаємовідносин ТОВ «Гідросила-Тетіс» з ТОВ «Сталь комплект», останнє 20.04.2011 надано податкову декларацію з ПДВ за березень 2011 року, яку не визнано як податкову та присвоєно статус «до відома» та ТОВ «Сталь комплект» віднесено до категорії підприємств-«транзитерів». Також, отримано відповідь від Роменської міжрайонної ОДПІ з питань взаємовідносин ТОВ «Гідросила-Тетіс» з ПАТ «Роменський завод «Тракторозапчастина», згідно якої документи, підтверджуючі транспортування не надавались.

За таких обставин податковий орган вважає, що право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету.

На підставі акту №2028/23/35432630 від 29.07.2011 Мелітопольська ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення №0000352305, яким зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого на розрахунковий рахунок з податку на додану вартість у розмірі 114729,00грн та нараховано фінансові санкції у розмірі 1,00грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення останнє залишилось без змін.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, ТОВ «Гідросила-Тетіс» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманими послугами до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Крім того виходячи з раніше проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період 30 червня по 14 липня 2011 року були обстежені усі наявні у товариства документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту, податкових зобов’язань.

Також відповідачем було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року. За результатами якої 30 червня 2011 року складено акт № 937/23/35432630 в якому зазначено, що з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за податкові періоди, у т.ч. березень 2011 року, не встановлено порушень податкового законодавства та не встановлено фактів не підтвердження за результатами запитів.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентам підтверджується укладеними договорами, видатковими накладними; рахунками/рахунками-фактур, податковими накладними; товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди – покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов’язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов’язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов’язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова