Постанова № 35583323, 26.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року 17 год. 58 хв. 810/5716/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Наталюк Н.В.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутенія плюс»доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправною та скасування податкової вимогиВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рутенія плюс» (далі - ТОВ «Рутенія плюс» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ в Обухівському районі або відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 29.07.2013 № 6-15.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно сформовано та направлено ТОВ «Рутенія плюс» оскаржувану вимогу, так як податкові зобов'язання, визначені позивачеві контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2012 №0000802301/1363, є неузгодженими, оскільки справа за позовом ТОВ «Рутенія плюс» до ДПІ у Обухівському районі про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України.

Тому, на думку позивача, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави щодо формування та надіслання оскаржуваної податкової вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні 26.11.2013 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судове засідання 26.11.2013 не з'явився. Разом з цим, звернувся до суду з клопотаннями про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши думку представника позивача та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Рутенія плюс», ідентифікаційний код 34903042, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, зареєстроване як юридична особа 20.03.2007. Як платник податків узятий на податковий облік з 23.03.2007 за №3562.

Позивач з 27.03.2007 зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №200038976, яке видане ДПІ в Обухівському районі.

29 липня 2013 року ДПІ в Обухівському районі було сформовано та направлено ТОВ «Рутенія плюс» податкову вимогу № 6-15, відповідно до якої сума податкового боргу позивача становить 803893,48 грн., у тому числі основний платіж - 697700,48 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 106193,00 грн. (а.с.125).

Не погоджуючись із вказаною податковою вимогою позивач скористався своїм правом оскаржити її у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 є Податковий кодекс України.

У силу положень абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.04.2012 по 11.04.2012 посадовою особою ДПІ в Обухівському районі було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рутенія плюс» з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.06.2010 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складений Акт від 19.04.2012 № 896/220/34903042, який містить висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 699489,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 19.04.2012 № 896/220/34903042 ДПІ в Обухівському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.05.2012 № 0000802301/1363, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 805682,00 грн., у тому числі, за основним платежем у розмірі 699489,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 106193,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 по справі №2а-4016/12/1070, яка залишена без змін відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Рутенія плюс» до ДПІ в Обухівському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 №0000802301/1363 відмовлено.

Відповідно до частини третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

В силу положень частини п'ятої цієї ж статті, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання, визначені позивачеві податковим органом відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 №0000802301/1363 у розмірі 805682,00 грн. є узгодженими, починаючи з 20.06.2013 (день набрання постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 по справі №2а-4016/12/1070 законної сили).

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних доказів сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у строк, визначений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Разом з цим, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Дослідивши зміст оскаржуваної податкової вимоги, судом встановлено, що вона прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 803893,48 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 16077,87 грн. А відтак, у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 4 розмірами мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік установлено у 2013 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1147 гривень. Таким чином, станом на 1 січня 2013 року, 4 розміри мінімальної заробітної плати становлять суму 4588,00 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 23.10.2013 №54 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 2294,00 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 2294,00 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рутенія плюс» (ідентифікаційний код 34903042) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 28 листопада 2013 р.