Постанова № 35582366, 21.11.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4853/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Молодецького Р.І.,

при секретарі судового засідання - Лі Н. А.,

за участю:

представника позивача - Смольський Ю. С.,

представника відповідача - Щурик О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2013 року Відкрите акціонерне товарство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 та № 0000881500/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не порушував податкового законодавства та не завищував суми, що підлягали бюджетному відшкодуванню на рахунок платника на 81 607 грн., тобто не допустив порушення, встановлені за результатами попереднього акту перевірки по формуванню сум податкового кредиту за квітень 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ "Елемент", та не завищував суми податкового кредиту за травень 2013 року в сумі 11 437 грн. 50 коп. по взаємовідносинах з ТОВ "Техніколь-Центр". Позивач не погоджується з висновками акту перевірки № 60/15.3-08/00191282 від 09 липня 2013 року та оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями та просить останні визнати протиправними та скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, у письмових запереченнях посилався на ті обставини, що спірні податкові повідомлення - рішення, винесені внаслідок виявлених порушень на підставі акта перевірки, повністю відповідають нормам чинного законодавства та є такими, що не підлягають скасуванню.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код 00191282) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради, що підтверджується відомостями Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 грудня 2012 року та Довідки АБ № 494569 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), посвідчені копії яких перебувають в матеріалах справи / а. с. 13-21/.

До кола видів діяльності підприємства позивача належать, серед іншого: добування залізних руд; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; постачання інших готових страв; діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; будівництво житлових і нежитлових будівель; розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; оптова торгівля металами та металевими рудами, та інші, що вбачається зі змісту Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 грудня 2012 року.

Позивач з 31 січня 1995 року перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області та є платником податку на додану вартість з 23 червня 1997 року, що підтверджується свідоцтвом № 23517488 /а. с. 22-23/.

09 липня 2013 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі - Кременчуцька ОДПІ) проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, за результатами якої складено акт № 60/15.3-08/00191282.

Перевіркою виявлено порушення відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Полтавський ГЗК") пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4.6 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, внаслідок чого завищено податковий кредит за травень 2013 року в сумі 11 437 грн. 50 коп. та завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 81 607 грн. /а. с. 10-16/.

На підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81 607 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 803 грн. 50 коп. та № 0000881500/14 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 438 грн.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як встановлено судом, позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року суму 11 437 грн. 50 коп. на підставі податкової накладної ТОВ "Техноніколь-Центр" № 416101/15 від 16 квітня 2013 року. Разом з декларацією за травень позивачем подано заяву додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", в якому зазначено: "дата виписки не відповідає першій події (поставка товару 19 квітня 2013 року). Придбання Уніфлекс ЕПП укр. у кількості 2 448,2700 кв. м. підтверджується первинними документами - договором поставки, специфікаціями до нього, податковою накладною, видатковою накладною, прибутковим ордером, платіжними дорученнями, рахунком - фактурою, залізничними накладними.

Висновок органу державної податкової служби про необхідність включення вищезазначеної суми до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 № 1492 (зареєстрованою в Мінюсті 1490/20228) затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Згідно із п.20 вказаного порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації.

З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку заповнення податкової накладної покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву на такого постачальника за формою Д8, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, заява на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Загальні ж правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.

Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за травень 2013 року, податкову накладну № 416101/15 від 16 квітня 2013 року, виписану ТОВ "Техноніколь-Центр", позивачем від контрагента фактично отримано 31 травня 2013 року, після чого ВАТ "Полтавський ГЗК" суму ПДВ за квітень 2013 року в розмірі 11 437 грн. 50 коп. було включено до податкової декларації за травень 2013 року, що підтверджується додатком №5 до вказаної декларації.

Отже, у зв'язку із відсутністю у позивача податкової накладної № 416101/15 від 16 квітня 2013 року в квітні 2013 року, право на податковий кредит по вказаній накладній згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в квітні 2013 року у ВАТ "Полтавський ГЗК" не виникло, оскільки не було підтверджено податковою накладною.

Також суд зауважує, що строк, визначений абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (365 календарних днів), ВАТ "Полтавський ГЗК" не порушено, а отже позивач не був позбавлений права на включення суми ПДВ за податковою накладною № 416101/15 від 16 квітня 2013 року в травні 2013 року.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що ВАТ "Полтавський ГЗК" правомірно відніс до податкового кредиту з ПДВ за травень 2013 року суму 11 437 грн. 50 коп. на підставі податкової накладної ТОВ "Техноніколь-Центр" № 416101/15 від 16 квітня 2013 року та заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток № 8), тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26 липня 2013 року № 0000881500/14 є протиправним і підлягає скасуванню, позовні вимоги є правомірними і підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 81 607 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 40 803 грн. 50 коп. суд виходить з наступного.

Так, позивачем було подано до податкового органу декларацію з ПДВ за травень 2013 року /а. с. 55-62/ разом з додатком 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)" та додатком 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)" /а. с. 63-65/.

Податковим органом під час перевірки було встановлено, що актом камеральної перевірки позивача від 07 червня 2013 року № 52/15.3-08/00191282 було встановлено порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 10, 11 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Сума бюджетного відшкодування заявлена до відшкодування в травні 2013 року складалась в тому числі і за рахунок від'ємного значення, задекларованого позивачем в квітні 2013 року у розмірі 81 607 грн.

Так, 07 червня 2013 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ, за результатами якої складено акт № 52/15.3-08/00191282.

Перевіркою виявлено порушення ВАТ "Полтавський ГЗК" пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, Розділу 4 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, внаслідок чого завищено податковий кредит за квітень 2013 року в сумі 81 607 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000821500/71 від 27 червня 2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 81 607 грн.

Як встановлено судом, позивачем включено до податкового кредиту з ПДВ за квітень 2013 року суму 81 607 грн. на підставі податкової накладної ТОВ "ТД" Елемент" № 20 від 15 березня 2013 року, отриманої ВАТ "Полтавський ГЗК" 16 квітня 2013 року. Разом з декларацією за квітень позивачем подано заяву додаток № 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/ або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)", в якому зазначено: "дата виписки не відповідає першій події (передплата по плат. дорученню № 10946 від 13 березня 2013 року). Придбання дизельного палива у ТОВ "ТД" Елемент" підтверджується первинними документами - договором, специфікаціями до нього, податковою накладною, видатковою накладною, платіжним дорученням, рахунком - фактурою, залізничними накладними.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 816/4231/13-а визнано протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000821500 від 27 червня 2013 року. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року вказане рішення було залишено без змін /а. с. 102-110/.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В силу наведених норм процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі № 816/4231/13-а, яка набрала законної сили, мають значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки ухвалюючи таку постанову, суд встановив, що ВАТ "Полтавський ГЗК" правомірно включило до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суму ПДВ у розмірі 81 607 грн. згідно податкової накладної № 20 від 15 березня 2013 року та заяви із скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" суми від'ємного значення за квітень 2013 року на 81 607 грн. є неправомірним, тобто фактично, у судовому порядку скасована підстава, згідно якої відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2013 року на 81 607 грн.

Таким чином, висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" суми від'ємного значення за квітень 2013 року на 81 607 грн. та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у травні 2013 року на цю ж суму є неправомірним.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, останній в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 та № 0000881500/14 не довів, а відтак позовні вимоги ВАТ "Полтавський ГЗК" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 та № 0000881500/14.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26 липня 2013 року № 0000871500/13 та № 0000881500/14.

Стягнути з Державного бюджету в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38742715) на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191282) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 338 (одна тисяча триста тридцять вісім) гривень 49 (сорок дев'ять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2013 року.

Суддя Р.І. Молодецький