Ухвала суду № 35581403, 18.11.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 2-29/13

Провадження № 22ц/782/3538/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого - Бережної С.В.,

Суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,

при секретарі: Щуровій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26 березня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

Ухвалою Ленінського районного суду м,Луганська від 26.03.2013 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору, укладеного між сторонами, недійсним , залишено без розгляду, залишивши в розгляді уточнений зустрічний позов ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення з них в солідарному порядку заборгованість за кредитни договором.

Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 26 березня 2013 року уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Луганської обласної дирекції 244 888,34 доларів США, у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 1 957 392,50 грн. з яких:

заборгованість за кредитом - 205 233,62 доларів США, що в гривневому еквіваленті 1640432,32 грн.;

заборгованість за відсотками - 32 710,75 доларів США, що у гривневому еквіваленті 261457,30 грн.;

пені за несвоєчасне погашення кредиту - 3 747,51 долара США , що у гривневому еквіваленті 29 953,85 грн.;

пені за несвоєчасне погашення процентів - 3 196,46 доларів США , що у гривневому еквіваленті 25 549,30 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» витрати у вигляді судового збору у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

ОСОБА_1 не погодилась із вказаним рішенням, вважає його необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді та пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що відповідно до договору № 012/04-05/590 19 червня 2007 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції, який є правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», уклав кредитний договір із ОСОБА_1, якій було надано кредит у сумі 199 500 доларів США, під 12 % річних із кінцевим терміном повернення 18 червня 2017 року.

В подальшому між сторонами укладалися додаткові угоди, якими вносилися зміни до основного договору в частині порядку погашення заборгованості, графіку, черговості зарахування платежів, тощо. Також за заявою позичальниці проводилася реструктуризація заборгованості.

29 червня 2010 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 012/04-02/590/ДП за яким відповідно до п. 3.1 у випадку не виконання Боржником всіх або окремих взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком за виконання боргового зобов'язання.

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 не виконувала умови договору, станом на 21 травня 2012 року за вказаним договором утворилась заборгованість у сумі 244 888,34 доларів США, що у гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 1 957 025,16 грн., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 205 233,62 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 1640124,47 грн.;

- заборгованість за відсотками -32 710,75 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 261 407,96 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 3 747,51 долара США , що у гривневому еквіваленті складає 29 948,19 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення процентів - 3 196,46 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 25544,54 грн..

Вказану суму заборгованості за кредитним договором ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку достроково, посилаючись на те, що зобов"язання не виконуються позивачальником у встановленому обсязі..

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Луганської обласної дирекції на підставі положень ст..ст. 526, 1049, 1054 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_1 свої зобов»язання щодо виконання умов кредитного договору належним чином не виконувала, і заборгованість за вказаним кредитним договором підлягає стягненню як з неї - основаного боржника, так і з ОСОБА_3 як поручителя у відповідності до положень ст..ст. 553, 554 ЦК України, оскільки виконання кредитного договору забезпечено укладеним між ним та Банком договором поруки, і він відповідає солідарно з ОСОБА_1 за усіма її зобов»язаннями за кредитним договором. При цьому суд погодився із розміром заборгованості ОСОБА_1, розрахованим позивачем на підставі умов кредитного договору.

Судова колегія вважає зазначені висновки суду першої інстанції обґрунтованими та законними, оскільки вони здійснені на підставі повного та об»єктивного встановлення обставин по справі, повного всебічного та відповідного до пол. Дослідження доказів, наданих сторонами та оцінки їх у сукупності, а також з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги тотожні доводам, зазначеним відповідачами в запереченнях проти позовних вимог, вони були предметом розгляду суду першої інстанції, перевірені наданими доказами, враховані та вмотивовано відхилені при ухваленні оскарженого рішення, і вищенаведених висновків суду не спростовують.

При цьому слід зазначити, що заперечуючи проти висновків суду з посиланням на процесуальну непослідовність його дій при розгляді справи, а саме спочатку зупинення розгляду позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором до розгляду позову ОСОБА_1 про визнання даного договору недійсним, а потім всупереч даному рішенню - об»єднання вказаних позовів в одне провадження та подальше безпідставне, на думку апелянта залишення позовних вимог її - ОСОБА_1 без розгляду з вирішенням тільки позовних вимог Банку без врахування доводів її позовної заяви, відповідачка, не оскаржуючи при цьому самої ували суду від 27.09.2013 р. про залишення її позову без розгляду, не зазначила, яким чином вказані процесуальні рішення негативно вплинули на результати розгляду справи та висновки суду щодо неналежного виконання нею своїх зобов»язань за даним кредитним договором, наявності відповідного розміру заборгованості та необхідності її стягнення на користь Банку як з неї так і з ОСОБА_3 як з поручителя в солідарному порядку.

Посилання апелянта на те, що строк дії договору та повернення нею кредитних коштів на час звернення Банку з даним позовом до суду та ухвалення оскарженого рішення ще не збіг, і кінцевий термін повернення коштів зазначено в договорі 18.06.2017 року, у зв»язку з чим вона має можливість сплатити ці кошти в добровільному порядку на протязі усього визначеного договором терміну до кінцевої дати включно, а Банк не має права на даний час вимагати дострокового стягнення з неї усієї визначеної договором суми, і відповідно до ст.. 531 ЦК України дострокове виконання зобов»язання - це право, а не обов»язок боржника, є необгрунтованими оскільки умовами кредитного договору передбачено виконання відповідачкою своїх зобов»язань частинами, тобто сплата щомісячно відповідних сум кредитних коштів, процентів та інших нарахувань, а 18.06.2017 року - дата остаточного виконання нею своїх обов»язків у повному обсязі, передбаченому договором. Зазначені умови відповідачкою не виконуються на протязі тривалого часу, що відповідно до п.1.9.1 договору надає кредитору право звернення з вимогою про дострокове виконання нею свого зобов»язання, в тому числі і в судовому порядку.

Не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення та відмови у задоволенні позовних вимог також і посилання апелянта не те, що вона не була повідомлена про дату останнього судового засідання по справі 26.03.2013 р., що перебувала в провадженні суду близько двох років, оскільки матеріали справи містять зворотне повідомлення про вручення судової повістки представникові відповідачки ОСОБА_4, а ч.5 ст. 76 ЦПК України передбачає, що вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки цій особі. При цьому слід зауважити, що справа перебувала в провадженні суду близько двох років, і відповідачка мала достатньо часу та можливостей для реалізації своїх процесуальних прав в ході всього судового розгляду справи, в тому числі і в апеляційній інстанції при перегляді ухваленого рішення, що нею і було здійснено, в тому числі і через представника.

Щодо посилання апелянта на те, що нею як боржником в порушення на виконання п.1.8. договору не було отримано від Банку повідомлення про невиконання нею умов договору, що не дає позивачеві права на звернення з вимогами дострокового повернення кредиту, оскільки таке право у нього може настати тільки зі спливом 30 днів після отримання нею вищенаведеного повідомлення, то вони не відповідають вимогам законодавства щодо належного виконання зобов"язання та права кредитора вимагати дострокового його виконання у разі порушення боржником умов такого зобов"язання, а також суперечать обставинам по справі, враховуючи те, що вона сама не заперечувала факту обізнаності про наявність її заборгованості, укладала з позивачем договір про реструктуризацію боргу, та була належним чином повідомлена ще у 2011 році про звернення Банку з такими вимогами до неї в судовому порядку тощо.

Що ж стосується апеляційних доводів про розгляд судом справи без вирішення її позовних вимог про визнання недійсним спірного кредитного договору та без врахування її доводів в обгрунтування таких вимог, а також без встановлення судом порядку нарахування позивачем відсотків та штрафів, то вони є безпідставними, враховуючи факт залишення вказаного позову без розгляду, та відсутності апеляційної скарги відповідачки на відповідну ухвалу суду, а також враховуючи те, що посилання апелянта нічим не доведено, незгода з розрахунком Банку процентів та штрафів необґрунтована та не підтверджена своїм належним розрахунком відповідних сум.

Інших доводів, які б могли спростувати законні та обґрунтовані висновки суду, апелянтом не наведено та в ході апеляційного перегляду оскарженого рішення колегією суддів не встановлено.

Відповідно до вимог ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку щодо необхідності відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26 березня 2013 року.

Керуючись ст.ст. 209,303,307,308,313,314,316 ЦПК України судова колегія ,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 850 грн., який необхідно перерахувати за наступними банківськими реквізитами: отримувач УДКСУ в м. Луганську, код ОКПО 37991503, МФО 804013, банк отримувач ГУ ДКСУ в Луганській області, рахунок 31217206780006 по коду класифікації доходів 22030001, код ЄДРПОУ суду 02890564, символ 206.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: