Рішення № 35580823, 22.11.2013, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Справа № 480/1217/13

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Карікової Л.В.,

при секретарі Кописєвої О.Л.,

розглянувши 22 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про розірвання кредитного договору,

в с т а н о в и в :

Позивач ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся в Миколаївський районний суд Миколаївської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 26.09.2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 70ф, згідно з яким позичальнику надано кредит в сумі 20 000 доларів США, строком до 23.09.2011 року, зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами.

26.09.2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3 передано в іпотеку:

- нежитлову будівлю( магазин) за №1-А, що знаходиться за адресою: с. Стара Богданівка, вул. Центральна, Миколаївського району Миколаївської області;

- нежитлову будівлю ( магазин) за №1-А, що знаходиться за адресою: с. Стара Богданівка, вул. Очаківська, Миколаївського району Миколаївської області.

26.09.2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 солідарно з позичальником та в повному обсязі несе відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3 передано в іпотеку:

18.05.2010 року зареєстровано зміну найменування банку з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк».

Отримавши кредитні кошти відповідачка почала порушувати умови кредитного договору по сплаті кредиту і відсотків. Внаслідок цього у відповідачки станом на 09.08.2010 року виникла заборгованість за кредитом договором в сумі 9 397, 41 доларів США, еквівалент 74 307, 20 грн. та 4 328, 38 грн., а всього 78 635 грн. 58 коп., з яких:

8 919 доларів США - заборгованість за кредитом;

479,41 доларів США - заборгованість зі сплати процентів;

4 328,38 заборгованість по сплаті штрафних санкцій.

12.04.2011 року представник позивача в процесі попереднього розгляду справи подав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути солідарно з відповідачів 8 295, 01 доларів США , еквівалент 66 059 грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом; 2,40 доларів США , еквівалент 19,11 грн. заборгованість по відсоткам; 2328, 38 грн. штрафні санкції, а всього 68 407 грн. 29 коп. та судовий збір по справі.

12.04.2011 року представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» з зустрічної позовною заявою про розірвання кредитного договору.

Свої позовні вимоги він обґрунтував тим, що, що між відповідачкою ОСОБА_2 та банком укладено кредитний договір. Однак умови кредитного договору не містять положень щодо валютних ризиків та можливого коливання курсу валюти, розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Крім того, на даний момент змінилися обставини, оскільки настала світова фінансова криза. В результаті відбулася істотна зміна економічних умов в країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти. Позивач не міг знати про таку зміну обставин, тобто передбачити можливість її настання. Таким чином позичальник не спроможна виконати узяті на себе зобов`язання за договором. Банк не повідомив позичальника про валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором. Отже, негативні явища, які виникли в економіці є істотними настільки, що при їх існуванні в момент укладання кредитного договору на існуючих умовах, позичальник не зміг би погодитися. Просив розірвати кредитний договір укладений між сторонами.

Ухвалою суду від 16.05.2011 року провадження у даній справі було зупинено.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.07.2012 року позов залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30.04.2013 року ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 25.07.2012 року було скасовано, а справу направлено до того ж суду для провадження розгляду.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 24.05.2013 року дану справу було прийнято до провадження суддею Миколаївського районного суду Миколаївської області Карікової Л.В. та провадження по справі відновлено.

Представник позивача (відповідача) в судове засідання не з`явився. Однак направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач (позивач) ОСОБА_2 . в судове засідання не з`явилась. Про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини своєї неявки суду не повідомив.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надані сторонами докази суд встановив такі факти та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що 26.09.2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 70ф згідно з яким позичальнику надано кредит в сумі 20 000 Доларів США строком до 23.09.2011 року, зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами.( а.с. 6-10)

26.09.2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_3 передано в іпотеку:

- нежитлову будівлю( магазин) за №1-А, що знаходиться за адресою: с. Стара Богданівка, вул.. Центральна, Миколаївського району Миколаївської області;

- нежитлову будівлю ( магазин) за №1-А, що знаходиться за адресою: с. Стара Богданівка, вул. Очаківська, Миколаївського району Миколаївської області.( а.с.35-42)

26.09.2006 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_3 та банком було укладено договір поруки, згідно з яким ОСОБА_3 солідарно з позичальником та в повному обсязі несе відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором. ( а.с.31-32)

16.04.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору. ( а.с 11-20)

25.11.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, пункт 6 якого передбачає збільшення плати за користування кредитними коштами з 14 до 17 процентів річних. ( а.с. 25-26

06.04.2009 року між банком та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №3 до кредитного договору , щодо наміру позичальника скористатися послугою «Кредитні канікули», з яким погодився мацновий поручитель ОСОБА_3

18.05.2010 року зареєстровано зміну найменування банку з Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», який є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк».

В розділі 2 кредитного договору та додаткового договору №1 від 16.04.2008 року передбачений порядок виконання грошових зобов`язань позичальника. Зокрема, відповідно до п.2.5 додаткового договору №1 від 16.04.2008 року позичальник зобов`язується щомісячно до дати, встановленої в графіку, поповнювати свій поточний рахунок шляхом внесення готівки в сумі не менше чергового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання, що на підставі п.2.7 додаткового договору №1 від 16.04.2008 року є підставою для пред`явлення вимоги позивачем до відповідача про дострокове виконання боргових зобов`язань.

В договорі сторони також передбачили, що в разі порушення строків повернення кредиту і сплати відсотків відповідач сплачує позивачеві штраф в розмірі 20 % від суми неналежно виконаного грошового зобов`язання, (п. 4.4.додаткового договору №1).

З боку позивача обов'язки по кредитному договору виконані в повному обсязі і кредитні кошти відповідачці надано та нею отримано.

Внаслідок прострочення платежів у відповідачки ОСОБА_2 станом на 12.04.2011 року становить 66 078 грн. 91 коп. з яких:

8 295, 01 доларів США, еквівалент 66 059 грн. 80 коп. - заборгованість за кредитом;

2,40 доларів США, еквівалент 19,11 грн. заборгованість по відсоткам.

Тобто, спірний кредит укладено сторонами на умовах надання кредиту в іноземній валюті, погашення кредиту та сплата процентів, згідно договору визначено також в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Статтею 1054 ЦК України чітко передбачено, що за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти..

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Незважаючи на загальне правило на заборону використання на території України валюти іншої ніж гривня, такий дозвіл, а саме: використання готівкою чи безготівкової національної валюти на території України надається фінансовим установам при отримання ліцензії НБУ, що передбачено ч.3 ст. 533 ЦК України, де зазначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов`язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 вказаного Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені , на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_5 банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу( генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена ч.4 п. в ст. 5 зазначеного вище Декрету, однак на даний час терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавчо не визначено.

Згідно п.1.5 Положення про порядок видачі ОСОБА_5 Банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління ОСОБА_5 банку України від 14.10.2004 року №483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року за №1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється , якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті є наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з ліцензією №35 від 03.12.2001 року та дозволу № 35-1 від 03.12.2001 року, виданих позивачу ОСОБА_5 банком України, позивач - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» має право здійснювати банківські операції, зокрема надавати кредити в іноземній валюті.

Отже, позивач свої зобов`язання перед відповідачем, які витікають з укладених між ними договорів виконав належним чином та в повному обсязі.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом та зі сплати процентів з відповідача ОСОБА_2 є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідачки ОСОБА_2 заборгованості по сплаті штрафних санкцій, то в задоволенні цих вимог слід відмовити, застосувавши до них правила ст. п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

Крім того, що стосується позовних вимог пред`явлених до відповідача ОСОБА_3 як до солідарного відповідача, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно з п. п. 2, 3 договору поруки від 26.09.2006 року (а.с.31-32), укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, ОСОБА_3 поручився перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх його зобов`язань за цим кредитним договором та додатковими договорами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

16.04.2008 року та 25.11.2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено додаткові договори №1 та №2, з якими поручитель не був ознайомлений.

Більш того, згідно з п. 6 додаткової угоди №2 від 25.11.2008 року, передбачено збільшення плати за користування кредитними коштами з 14 до 17 процентів річних. ( а.с. 25-26), про що поручитель не був повідомлений.

Доказів про те, що поручитель ОСОБА_3 був повідомлений про укладення вищезазначених додаткових договорів та дав свою згоду на продовження договору поруки позивачем не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення(збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення, тощо.

Таким чином, у зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сторони змінили умови кредитного договору зі збільшенням об`єму відповідальності без згоди поручителя за відсутності в договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя.

Отже, з врахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог щодо солідарного обов`язку поручителя ОСОБА_3, а тому в задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_3 слід відмовити.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору суд приходить до наступного.

Як вбачається з наданих сторонами доказів, відповідачка ОСОБА_2 була особисто присутня при укладенні договору та усіх додаткових угод, погодилася з усіма умовами кредитного договору, підписала як первинний так і додаткові договори, чим підтвердила своє бажання на укладення договору та узяла на себе обов`язок, повернути вказану в договорі суму. Банк виконав свої обов`язки і позичальник ці кошти отримала, однак свої обов`язки перед банком не виконала.

Отже, банк свої зобов`язання, які витікають з укладених між сторонами договорів виконав належним чином та в повному обсязі, а позивач ОСОБА_2 по зустрічній позовній заяви не надала суду належних та допустимих доказів у підтвердження своїх вимог, а тому в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213 - 215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 66 059 грн. 80 коп. - заборгованості за кредитом; 19 грн. 11 коп. - заборгованість зі сплати процентів, а всього 66 078 грн. 91 коп. та судовий збір в сумі 906 грн. 36 коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкцій з ОСОБА_2 та Ганчо ОСОБА_1 акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» відмовити.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» відмовити.

В задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про визнання недійсними кредитного договору - відмовити.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом 10 днів, після чого апеляційна скарга протягом 20 днів до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л.В.Карікова

22.11.2013