Постанова № 35579583, 21.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2013 р. Справа№ 925/1284/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 78 від 11.04.2013р.

відповідач: не з'явився

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 04.09.2013р. (повний текст підписано 09.09.2013р.)

у справі № 925/1284/13 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Брокбізнес»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 86 070, 41 грн.

В судовому засіданні 21.11.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 86 070, 41 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору добровільного страхування № 006-0038713/016 НТ від 13.01.2011р. страхове відшкодування, набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою, на думку позивача, є відповідач.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 04.09.2013р. позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» 86 070, 41 грн. страхового відшкодування, 1 721, 42 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного та повного розгляду справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. для розгляду справи № 925/1284/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді -Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2013р.

17.10.2013р. від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли копії матеріалів страхової справи № 30972.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Синиці О.Ф. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді -Зеленін В.О., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2013р. та від 23.10.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 21.11.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 21.11.2013р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач, представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції жодного разу не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2011р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (позивач, страховик за договором) та ОСОБА_4 (страхувальник за договором) було укладено договір № 006-0038713/016 НТ добровільного страхування наземного транспорту, за яким позивачем застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado», д. н. НОМЕР_1

Згідно відомостей про обставини ДТП, 12.05.2011р. на 298 км. 350м автодороги М-03 Київ - Харків - Довжанський сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «MAN 18.360», д. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, автомобіля «BMW 524 TD», д. н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6, та автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д. н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4

Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 01.07.2011р. у справі № 3-651/11 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу.

Згідно звіту № 4569 від 10.06.2011р. про визначення вартості матеріального збитку, проведеного на замовлення позивача ТОВ «Експертно-асистуюча компанія «Довіра», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д. н. НОМЕР_4, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 165 042, 66 грн.

Страховими актами № 30972/1 від 16.06.2011р. та № 30972/2 від 29.08.2011р. зазначену подію позивачем визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 95 564, 57 грн. та 15 505, 84 грн. відповідно, а всього в розмірі 111 070, 41 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором № 006-0038713/016 НТ від 13.01.2011р. добровільного страхування наземного транспорту, на підставі страхових актів № 30972/1 від 16.06.2011р. та № 30972/2 від 29.08.2011р. (а. с. 148, 194) здійснив виплату своєму страхувальнику 111 070, 41 грн. страхового відшкодування, що підтверджується видатковим касовим ордером від 22.06.2011р. на суму 95 564, 57 грн. та платіжним дорученням № 8724 від 06.09.2011р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 146, 192).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив у відповідності до ст. ст. 993, 1172, 1194 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача різницю між виплаченим страховим відшкодуванням і страховою виплатою, проведеною страховою компанією винуватця ДТП, що складає 86 070, 41 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Місцевим господарським судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що автомобіль «MAN 18.360», д. н. НОМЕР_2, водієм якого спричинено ДТП, що потягло за собою нанесення шкоди автомобілю, застрахованому позивачем, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (відповідач по справі), а ОСОБА_5 працював водієм у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах, що встановлено постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 01.07.2011р. у справі № 3-651/11 (а. с. 15) та підтверджується листом Шполянського районного центру зайнятості № 663 від 25.06.2011р. (а. с. 16), згідно якого станом на 12.05.2011р. (дату ДТП) у Шполянському районному центрі зайнятості перебував в стані «діючий» трудовий договір № 285, укладений між ОСОБА_5 та відповідачем.

Вина особи, яка керувала автомобілем «MAN 18.360», д. н. НОМЕР_2, під час ДТП, встановлена у судовому порядку, а матеріалами справи підтверджується законність керування водієм ОСОБА_5 забезпеченим автомобілем «MAN 18.360», д. н. НОМЕР_2, під час вчинення даної ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Порядок виплати страхового відшкодування страховиком за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно звіту № 4569 від 10.06.2011р. вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д. н. НОМЕР_4, станом на 10.06.2011р. складала 165 042, 66 грн., з урахуванням розрахунку позивача щодо розміру виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування та виплати позивачем 111 070, 41 грн., до позивача перейшло право вимоги в межах виплаченої суми своєму страхувальнику у розмірі 111 070, 41 грн.

Враховуючи визначені Полісом розміри лімітів відповідальності та франшизи, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» на підставі договору № ВС/6902845/2406/10 від 27.08.2010р., укладеного між ним та відповідачем, було виплачено позивачу в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 24 990, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0040322 від 30.08.2011р., належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи (а. с. 203).

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, на страхувальника покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Колегія суддів констатує, що особами, відповідальними за заподіяну потерпілому шкоду, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та в межах ліміту відповідальності згідно Полісу, укладеного з відповідачем, та відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, відповідно до вимог ст. ст. 1188, 1194 Цивільного кодексу України, в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховою компанією ПрАТ «СК «Провідна» як страховиком.

Отже, відповідальність за шкоду в сумі 86 070, 41 грн., виходячи із розрахунку (111 070, 41 грн. - розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування - 24 990, 00 грн. страхового відшкодування, виплаченого ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Полісу, укладеного з відповідачем, з урахуванням положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), місцевим господарським судом вірно покладено у відповідності до ст. ст. 993, 1188, 1172, 1194 ЦК України на відповідача, незважаючи на те, що до позивача перейшло право вимоги на більшу суму, а саме 86 080, 41 грн., оскільки заяв про збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог.

На підставі викладеного, посилання апелянта (відповідача) на те, що особою, відповідальною за заподіяні збитки є водій ОСОБА_5, а тому відповідач не повинен нести майнову відповідальність по заявленим вимогам в порядку регресу, не заслуговують на увагу.

Посилання відповідача на наявність рішення Решитилівського районного суду Полтавської області від 15.08.2012р. у справі № 2/1626/12/12 про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 50 000, 00 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, не впливають на висновок місцевого господарського суду в даній справі, оскільки в цивільній справі предметом спору була різниця між матеріальним збитком, заподіяним власнику пошкодженого автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», д. н. НОМЕР_4, наявністю втрати товарної вартості автомобіля та виплаченим позивачем ПрАТ «СК «Брокбізнес» страховим відшкодуванням.

З огляду на викладене, підстав для припинення провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України немає.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, з наданням належної оцінки доказам по справі, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 04.09.2013р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 04.09.2013р. у справі № 925/1284/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 04.09.2013р. у справі № 925/1284/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1284/13 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 27.11.2013р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

О.М. Остапенко