Рішення № 35579352, 27.11.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2013 р. Справа № 903/1119/13

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Млинівський"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"

про стягнення 42 613,65грн.

Суддя: Бондарєв С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Шкіринець Ю.М., дов. від 05.11.2013р. №б/н

від відповідача: н/в

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 27.11.2013 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач- Сільськогосподарський виробничий кооператив "Млинівський"- звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод"- про стягнення 45 663,21грн., в т.ч. 42 613,84грн. основного боргу за переданий товар (коров'яче молоко) за період з січня 2012р. по квітень 2013р. згідно договору №0101/2012/06 від 01.01.2012р., 2 501,21грн. пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару за період з 21.05.2013р. по 21.10.2013р. згідно п. 4.5. договору та 548,16грн.-3% річних за період з 21.05.2013р. по 21.10.2013р. згідно ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за товар, отриманий згідно договору №0101/2012/06 від 01.01.2012р., посилається на приймальні квитанції молока за січень 2012р.-грудень 2012р., січень 2013р.-квітень 2013р.

Ухвалою суду від 30.10.2013р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 27.11.2013р. на 12:00год.

Крім того, сторін зобов'язано представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів; чіткий, обгрунтований розрахунок суми основного боргу з зазначенням підстав нарахувань, проплат; докази проплати; чіткий, обгрунтований розрахунок пені з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України; статут; відповідача-пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; статут; докази проплати.

Представник позивача, в судовому засіданні 27.11.2013р. звернувся до суду з заявою №449 від 27.11.2013р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 42 613,65грн. за період з січня 2012р. по квітень 2013р.

Крім того, заявою №451 від 27.11.2013р. долучив до матеріалів справи розрахунок суми основного боргу, згідно з яким основна заборгованість за період з січня 2012р. по квітень 2013р. становить 42 613,65грн. та акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.11.2013р., складений між ПрАТ "Ратнівський молокозавод" та СВК "Млинівський", згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 11.11.2013р. складає 42 614,06грн.

Судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, як таку, що не суперечить ст. 22 ГПК України. Судом розглядається справа стосовно нової ціни позову - 42 613,65грн.

Відповідач в судове засідання 27.11.2013р. не з'явився, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301031979158 від 05.11.2013р.

Враховуючи те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301031979158 від 05.11.2013р., був повідомлений ухвалою суду від 30.10.2013р., що у разі неявки в судове засідання спір буде розглянуто за наявними в справі матеріалами, письмові докази міг відправити поштою і вправі був забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

01 січня 2012р. між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Млинівський" (товаровиробник) та Приватним акціонерним товариством "Ратнівський молокозавод" (заготівельник) укладено договір на закупівлю молока №0101/2012/06, згідно з п. 1.1. якого товаровиробник зобов'язується продати та передати у власність заготівельнику молоко коров'яче, а заготівельник зобов'язується прийняти та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що заготівельник проводить розрахунки з товаровиробником щомісячно, в українській національній валюті шляхом перерахування фінансових коштів на рахунок товаровиробника не пізніше, як через 10 днів із дня одержання продукції, а остаточні розрахунки проводяться на підставі приймальної квитанції не пізніше 20 календарних днів після звітного періоду (місяця).

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачу товар (молоко корв'яче) по приймальним квитанціям за січень 2012р.-грудень 2012р., січень 2013р.-квітень 2013р., на загальну суму 125 585,40грн., а саме №6 від 02.02.2012р., №91 від 02.03.2012р., №171 від 31.03.2012р., №252 від 30.04.2012р., №331 від 31.05.2012р., №411 від 01.07.2012р., №478 від 31.07.2012р., №547 від 31.08.2012р., №605 від 30.09.2012р., №654 від 31.10.2012р., №687 від 30.11.2012р., №737 від 31.12.2012р., №7 від 31.01.2013р., №43 від 28.02.2013р., №80 від 31.03.2013р., №122 від 30.04.2013р. (а.с. 18-49).

Відповідачем проведена часткова оплата на суму 94 644,45грн.

Заборгованість відповідача (з врахуванням сальдо на початок періоду 11 672,70грн.) становить 42 613,65грн., що підтверджується також і підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2013р.

Відпуск та отримання товару стверджуються відмітками відповідача про отримання на вказаних вище приймальних квитанціях, скріпленими печатками сторін.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати в результаті дій суб'єктів, з якими закон пов'язує настання правових наслідків. Внаслідок дій позивача по відпуску продукції між сторонами виникло зобов'язання, врегульоване ст.655 ЦК України, згідно якої одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Пунктом 3.1. договору визначено, що заготівельник проводить розрахунки з товаровиробником щомісячно, в українській національній валюті шляхом перерахування фінансових коштів на рахунок товаровиробника не пізніше, як через 10 днів із дня одержання продукції, а остаточні розрахунки проводяться на підставі приймальної квитанції не пізніше 20 календарних днів після звітного періоду (місяця).

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем приймальних квитанцій, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р.)

Договір купівлі-продажу предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість за отриманий товар на день розгляду спору становить 42 613,65грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.11.2013р. №449), стверджується договором №0101/2012/06 від 01.01.2012р., приймальними квитанціями за січень 2012р.-грудень 2012р., січень 2013р.-квітень 2013р., актами звірки взаєморозрахунків станом на 01.09.2013р., 11.11.2013р., складеними між ПрАТ "Ратнівський молокозавод" та СВК "Млинівський", підаписаними сторонами, підписи скріплені їх печатками, та підлягає до стягнення. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на, які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів відсутності боргу та заперечення щодо нього, суд вважає, що позов є обґрунтований, підтверджений належними доказами, тому підлягає до задоволення повністю.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК України, ст. 509, 525, 526, 527, 599, 655, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ратнівський молокозавод", Волинська обл., смт. Ратне, вул. Шевченка, 47, код ЄДРПОУ 13360705

на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Млинівський", Волинська обл., Ратнівський р-н, с. Млинове, код ЄДРПОУ 00107165

42 613,65грн. основної заборгованості та 1 720,50грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено

28.11.2013р.

Суддя С. В. Бондарєв