Рішення № 35576044, 26.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.2013 Справа № 905/7086/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Мігда К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля», м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк

про стягнення 240 232грн. 80коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: Жданова І.М. - представник за довіреністю №17/12 від 17.09.2013р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.11.2013р. суд виходив до нарадчої кімнати (зал 3) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля», м. Луганськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», м. Донецьк, про стягнення заборгованості за договором №12353-070 на виконання проектно-конструкторських та інших робіт від 07.09.2012р. у сумі 210 800грн., пені у сумі 14 676грн. 80коп. та штрафу у сумі 14 756грн., всього 240 232грн. 80коп.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №12353-070 на виконання проектно-конструкторських та інших робіт від 07.09.2012р. щодо оплати виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 526 Цивільного кодексу України; ст. 193, 231 Господарського кодексу України.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву від 01.11.2013р. проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не було виконано у повному обсязі погоджений сторонами та встановлений умовами договору обсяг робіт, крім того, як вказує відповідач, згідно актів здачі-приймання була передана частина проектно-конструкторської документації, також посилався на невірний розрахунок пені.

У судове засідання 26.11.2013р. позивач не з'явився, у заяві №43/1033 від 20.11.2013р. повідомив суд про неможливість явки у судове засідання, зазначив про підтримання позовних вимог у повному обсязі та просив розглянути справу за наявними матеріалами чи відкласти розгляд справи на іншу дату. Відповідач у судовому засіданні 26.11.2013р. заперечив проти задоволення позовних вимог в частині основної заборгованості та частково в частині стягнення пені, проти стягнення штрафу у сумі 14 756грн. не заперечив, просив суд розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» (далі - підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс», в особі філії «Збагачувальна фабрика Дзержинська» Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (далі - замовник) був укладений договір №12353-070 на виконання проектно-конструкторських та інших робіт від 07.09.2012р. (далі - договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених договором, підрядник зобов'язується за оплату виконати за замовленням замовника та передати йому наступну проектно-конструкторську документацію та іншу роботу: «Збагачувальна фабрика Дзержинська» Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» Реконструкція сушильної установки №2 для додаткового забезпечення теплоносієм гаражу - розморожувача Робочий проект, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити розроблену підрядником документацію.

Відповідно до п. 1.2 договору, види та зміст робіт, що виконуються підрядником та строки виконання цих робіт визначаються календарним планом (додаток №2 до договору). Завершення виконання робіт оформлюється актом здачі-приймання проектно-конструкторських робіт.

Відповідно до календарного плану робіт (додаток №2 до договору), підрядник зобов'язується за завданням замовника виконати наступні види робіт:

- генеральний план, технологічна та архітектурно-будівельна частини робочого проекту - початок робіт - після підписання договору, отримання авансу та вихідних даних, закінчення робіт - через 1,5 місяці після початку робіт;

- електротехнічна частина РП, внутрішньо майданчикові інженерні мережі, автоматизація виробничих процесів та пояснювальна записка - початок робіт - після підписання акту здачі-прийомки робіт по етапу 1; закінчення робіт - через 1,5 місяці після початку робіт.

Загальна вартість робіт, що виконуються, відповідно до п. 2.1 договору, встановлена на рівні 220 800грн., у т.ч. ПДВ 36 800грн., що співпадає з відомостями протоколу узгодження кошторисної документації проектно-конструкторських та інших робіт (додаток №1 до договору).

Оплата, як домовились сторони у п.п. 2.2-2.3 договору, здійснюється протягом 10 днів після підписання договору шляхом перерахування замовником на розрахунковий рахунок підрядника авансу в розмірі 30 % від договірної ціни в сумі 66 240грн. Кінцевий розрахунок виконаних підрядником робіт (етапів) здійснюється замовником протягом 20 банківських днів після завершення робіт та підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (етапів).

Як вбачається з матеріалів справи, у виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором позивачем виконані проектно-конструкторські та інші роботи на загальну суму 220 800грн. з ПДВ, за наслідком чого сторонами підписані акт №1 від 28.05.2013р. на суму 110 400грн. з ПДВ та №2 від 25.07.2013р. на суму 110 400грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що при підписанні акту №1 від 28.05.2013р., сторони погодили, що генеральний план, технологічна та архітектурно-будівельна частини робочого проекту задовольняє умови договору, відповідає завданню на проектування, виконана в повному обсязі календарного плану та в належному порядку оформлена. Крім того, з суми виконаних робіт за актом №1 від 28.05.2013р., сторонами було здійснено відрахування авансу в розмірі 10 000грн., як вбачається з акту, до сплати підлягає 100 400грн. Вказане сторонами не заперечується, про що у судовому засіданні 05.11.2013р. були надані відповідні пояснення.

Також, ретельно дослідивши зміст акту №2 від 25.07.2013р. на суму 110 400грн. з ПДВ, судом встановлено, що сторони дійшли згоди, що проектна документація по етапу2, електротехнічна частина РП, внутрішньо майданчикові інженерні мережі, автоматизація виробничих процесів та пояснювальна записка задовольняє умови договору, відповідає завданню на проектування, виконана в повному обсязі календарного плану та в належному порядку оформлена.

При цьому, вказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств, що сторонами не заперечується, з огляду на що суд дійшов висновку, що вказані роботи на загальну суму 220 800грн. з ПДВ, що співпадає з вартістю загального обсягу робіт, яка була погоджена сторонами за договором, були виконані позивачем належним чином та відповідачем прийняті в повному обсязі.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що роботи виконані не в повному обсязі та підрядник не передав замовнику генеральний план та електротехнічну частину РП, оскільки вказані посилання відповідача спростовуються матеріалами справи, крім того, замовником не було надано жодних доказів, в підтвердження заявленої позиції, а саме - будь-які звернення або листування в частині виконання позивачем робіт за договором №12353-070 від 07.09.2012р. не в повному обсязі.

Несплата замовником вартості робіт, виконаних позивачем за договором №12353-070 на виконання проектно-конструкторських та інших робіт від 07.09.2012р., й стала підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи даний спір про стягнення заборгованості за вказаним договором, суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підставою виникнення у сторін зобов'язань у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України є договір №12353-070 на виконання проектно-конструкторських та інших робіт від 07.09.2012р., який відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору №12353-070 на виконання проектно-конструкторських та інших робіт від 07.09.2012р., суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, отже, підпадає під регулювання § 4 Глави 61 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ст. 887 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати вартості виконаних позивачем робіт впродовж 20 банківських днів після завершення робіт та підписання сторонами актів здавання-приймання робіт (етапів), як це визначено п. 2.3 договору.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, а саме: по акту №1 від 28.05.2013р. до 26.06.2013р. та по акту №2 від 25.07.2013р. до 22.08.2013р. включно. Вказане призвело до порушення відповідачем зобов'язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, з огляду на відсутність доказів оплати відповідачем робіт за договором №12353-070 на виконання проектно-конструкторських та інших робіт від 07.09.2012р., суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 210 800грн. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивачем за договором було заявлено до стягнення пеню за період з 18.06.2013р. по 25.09.2013р. та з 15.08.2013р. по 25.09.2013р. у розмірі 14 676грн. 80коп., виходячи з 0,1% за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7% у сумі 14 756грн., оцінюючи правомірність нарахування яких суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 5.2 укладеного договору передбачено, що за порушення зобов'язань сторін, підрядник та замовник несуть відповідальність відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України за кожен день прострочки виконання зобов'язань сторін.

Перевіривши розрахунок пені за період з 18.06.2013р. по 25.09.2013р. та з 15.08.2013р. по 25.09.2013р., судом встановлено, що вказаний розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на те, що під час визначення граничного строку оплати вартості виконаних робіт, позивачем були враховано 20 календарних днів замість 20-ти банківських днів, крім того, розрахунок пені здійснений без урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з якими розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, з огляду на що, зазначений розрахунок позивача є невірним, у тому числі, з огляду на неправомірне включення позивачем до періоду нарахування періоди з 18.06.2012р. по 26.06.2013р. та з 15.08.2013р. по 22.08.2013р.

Фактично розмір пені за період з 27.06.2013р. по 25.09.2013р. та з 23.08.2013р. по 25.09.2013р., враховуючи вимоги ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» складає 4 642грн. 41коп., на підставі чого позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у вказаному розмірі підлягають задоволенню, а в частині стягнення 10 034грн. 39коп. задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 7% від суми заборгованості 14 756грн., суд дійшов висновку про арифметичну вірність, обґрунтованість та доведеність матеріалами справи позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу у сумі 14 756грн., у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов в цій частині, судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011, згідно з якою одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, отже, їх одночасне застосування є можливим.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає що за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 546, 549, 626, 629, 887 Цивільного кодексу України; ч.1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, 231 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» (83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66, ідентифікаційний код 30962337) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» (91016, м. Луганськ, вул. Совєтська, 61, ідентифікаційний код 00185755) заборгованість за договором №12353-070 на виконання проектно-конструкторських та інших робіт від 07.09.2012р. у сумі 210 800грн., пені у сумі 4 642грн. 41коп., штрафу у сумі 14 756грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 603грн. 97коп.

В задоволенні позову Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут по збагаченню та брикетуванню вугілля» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоімпекс» пені у сумі 10 034грн. 39коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 26.11.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2013р.

Суддя Ю.С. Мельниченко