Рішення № 35574963, 21.11.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/4267/13-ц Номер провадження 2/123/2079/2013

21.11.2013 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О, при секретарі Хінєвіч О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", 3-я особа начальник відокремленого структурного підрозділу "Сімферопольське пасажирське вагонне депо" ДП "Придніпровська залізниця" ОСОБА_2, про поновлення строку на подачу позову, визнання недійсними і скасування трудових контрактів та визнання права на працю за трудовим договором, укладеним безстроково,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, з урахуванням уточнень та доповнень до якого, просив визнання недійсними та скасування: контракту № 1153 від 02.10.2009 року та додаткової угоди № 483 від 25.09.2012 року до нього, контракту № 631 від 07.10.2008 року, контракту № 1459 від 22.05.2000 року, контракту № 956 від 01.03.2004 року, контракту № 2109 від 13.10.2004 року, контракту № 1018 від 06.10.2005 року, додаткової угоди № 513 від 06.10.2006 року до контракту № 1018 від 06.10.2005 року, додаткової угоди № 1092 від 06.10.2007 року до контракту № 1018 від 06.10.2005 року, - посилаючись на те, що він їх не підписував і на контрактну форму роботи не переходив. У звязку із цим також просив поновлення строку на подачу наявного позову, оскільки не був обізнаний про існування цих контрактів, та просив визнання за ним права роботи на посаді начальника пасажирського поїзду за трудовим договором, укладеним безстроково, на підставі ч. 1 ст. 21 КЗпП України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він завжди вважав себе таким, що працює за трудовим договором з 1999 року, про що мається запис у його трудовій книжці. Інших записів у трудової книжці про роботу на контрактній основі не мається, і він такі контракти не укладав.

Представник відповідача із позовом не погодився, суду пояснив, що усі робітники ДП "Придніпровська залізниця" працюють лише на контрактній основі. ОСОБА_1 сам писав про це відповідні заяви.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали наявної справи, матеріали особистої справи ОСОБА_1 № 0169, зясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

В силу ст. 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, на підставі та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 764 від 15.07.1997 року, посада начальника пасажирського поїзду входить до переліку посад, на яких особи можуть працювати лише за контрактною формою договору.

Про наявність такого положення, та про згоду із цим свідчать особисті заяви про це ОСОБА_1, що містяться в його особистій справі. Сам позивач написання ним заяв про укладення із ним контрактів не заперечує. Отже посилання його на необізнаність укладення із ним такої форми трудового договору, як контракти, є неспроможними. При цьому посилання ОСОБА_1 на начебто примушування його роботодавцем до цього, значення не мають, оскільки належними доказами не підтверджуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частина 3 ст. 21 КЗпП України визначає, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Визначаючись із справжністю підписів ОСОБА_1 в оскаржених ним контрактах та додаткових угодах до них, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу.

У відповідності до висновків експерта № 356 від 17.09.2013 року, підпис від імені ОСОБА_1 в контракті № 1459 від 22.05.2000 року виконаний не ОСОБА_1М, а іншою особою. Зазначене свідчить про те, що позивач не був обізнаний про його існування, а тому суд вважає за необхідне поновлення ОСОБА_1 строку на подачу наявного позову.

Разом з цим, оскільки контракт є різновидом правочину, а ОСОБА_1 його не підписував, отже не погоджувався на висунуті умови та не був контрагентом цього паровичну, він, на підставі ст. ст. 215, 203 ЦК України, ст. 21 КЗпП України, має бути визнаний недійсним, оскільки не відповідав його волі, та підписаний не правомочною особою, у звязку із чим не створює жодних прав та обовязків для зазначених в ньому осіб. З урахуванням визнання цього контракту недійсним, суд вважає зайвим ще й його скасування.

Натомість, цією ж експертизою встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 в контракті № 631 від 07.10.2008 року, додатковій угоді № 513 від 06.10.2006 року до контракту від 06.10.2005 року № 1018, контракті № 631 від 07.10.2008 року, - виконані ОСОБА_1

Зазначена обставина підтверджує висновки суду про обізнаність позивача про укладення із ним трудових договорів в формі контракту, та спростує посилання про це позивача на обґрунтування свого позову.

Щодо решти контрактів та додаткових угод на предмет їх підписання особисто ОСОБА_1, експертом у висновку зазначено про неможливість надання конкретної відповіді про це за певних обставин. Проте, при наявності особистих заяв ОСОБА_1 на укладення з ним цих контрактів, суд вважає що в цієї частині позовні вимоги позивача також є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Не зазначення про існування та укладення із ОСОБА_1 контрактів у його трудовій книжці є лише порушенням порядку її ведення, але не спростовують висновків суду про безпідставність висунутих позовних вимог.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових стосунках із ДП "Придніпровська залізниця" на підставі контрактної форми трудового договору. Визнання недійсним контракту від 22.05.2000 року не спростовує цих висновків суду, а лише означає невизначеність трудових відносин сторін в цей час. У звязку із цим, позовні вимоги ОСОБА_1 за виключенням вимог, що стосуються контракту від 22.05.2000 року, задоволенню не підлягають.

З урахуванням обставин справи, судові витрати залишаються на позивачеві.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк подачі наявного позову.

Визнати недійсним контракт № 1459 від 22.05.2000 року, укладений від імені ОСОБА_1 із Кримським відділенням "Придніпровської залізниці".

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяТихопой О. О.