Рішення № 35574866, 22.11.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/7511/13-ц

провадження № 2/106/1962/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2013 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Некрасовій Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В :

15 жовтня 2013 року ПАТ «Український Страховий Дім» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір №3423 про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою, за умовами якого Банк відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок і відновлювальну кредитну лінію, а ОСОБА_2 зобов'язався погашати кредит і відсотки за його користування. 1 березня 2012 року між Банком і ПАТ «Український Страховий дім» було укладено договір добровільного страхування кредитів КР-12 №0045-ГО-0204, предметом якого є майнові інтереси банка, як страхувальника, та пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням позичальниками Банку своїх зобов'язань за кредитними угодами - договорами про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його рахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою по програмі «Арсенал» та у рамках якого страховиком на страхування був прийнятий у тому числі ризик невиконання або неналежне виконання ОСОБА_2, як позичальником Банку, своїх договірних зобов'язань. В лютому 2013 року Банк звернувся до позивача, як страховика, із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитною угодою, а саме виникнення простроченої заборгованості за картковим рахунком ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю останнього. Згідно з умовами договору страхування страховиком було визнано заявлену подію страховим випадком та здійснено виплату Банку страхового відшкодування в сумі 5403,33 грн. За наявною інформацією відповідач ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_2 за законом першої черги, проживала разом з ним і протягом встановленого строку не подала заяву про відмову від спадщини, тобто згідно чинного законодавства є спадкоємицею, яка прийняла спадщину. Отже вважає, що до нього - позивача перейшло право на отримання від ОСОБА_1, як спадкоємця ОСОБА_2, що прийняла спадщину, компенсації завданих збитків та просить суд стягнути з неї суму виплаченого ним - страховиком Банку страхового відшкодування в розмірі 5403,33 грн., а також понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судової повістки. 20 листопада 2013 року надіслав суду заяву, за якою позовні вимоги підтримав та просив суд розглядати справу у його відсутність. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала, вважала їх необґрунтованими та безпідставними, надала суду письмові пояснення, за якими зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_2, а раніше ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 та після смерті батьків ніякого майна не залишилося. Вона, як і її батьки за життя, прописана та проживає у якості наймача в кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Земельної ділянки, транспортних засобів батьки не мали, тому ніякої спадщини вона не приймала та до нотаріуса не зверталася. Отже у зв'язку з тим, що майно після смерті ОСОБА_2 вона не отримувала, не може відповідати перед кредитором ОСОБА_2 Проте в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 суду пояснила, що за життя її батько придбав у кредит холодильник, телевізор та різні предмети побуту, які залишилися у кімнаті за місцем проживання батька, у якій на цей час продовжує проживати вона - відповідач ОСОБА_1 та користується ними. Також зазначила, що після смерті батька, а саме 17 грудня 2012 року вона зняла у банкоматі з батьківської кредитної картки 80 грн., що залишалися після його смерті на його картковому рахунку. Проте вважає, що оскільки до нотаріусу вона не зверталася, то спадщину після смерті батька не приймала. При цьому зазначила, що з заявою про відмову від прийняття спадщини у встановленому порядку вона також не зверталася, оскільки не знала, що це потрібно. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши доводи відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15 серпня 2008 року між ОСОБА_2 та АТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір №3423 про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою, за умовами якого Банк відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок і відновлювальну кредитну лінію, а ОСОБА_2 зобов'язався погашати кредит і відсотки за його користування.

1 березня 2012 року між АТ «Ощадбанк»» і ПАТ «Український Страховий дім» було укладено договір добровільного страхування кредитів КР-12 №0045-ГО-0204, предметом якого є майнові інтереси банка, як страхувальника, та пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням позичальниками Банку своїх зобов'язань за кредитними угодами - договорами про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його рахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою по програмі «Арсенал» та у рамках якого страховиком на страхування був прийнятий у тому числі ризик невиконання або неналежне виконання ОСОБА_2, як позичальником Банку, своїх договірних зобов'язань.

30 січня 2013 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до позивача ПАТ «Український Страховий дім», як страховика, із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитною угодою, а саме виникнення простроченої заборгованості за картковим рахунком ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю останнього.

Згідно з вимогами ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору страхування від 1 березня 2012 року страховим випадком є факт завдання Банку збитків внаслідок невиконання або часткового невиконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок неплатоспроможності позичальника. Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють невиконання позичальником умов кредитної угоди по своєчасній сплаті кредиту та/або процентів за користування кредитом понад 10 календарних днів з будь-яких причин.

На підставі викладеного, згідно з умовами договору страхування страховиком - позивачем у справі було визнано заявлену подію страховим випадком та здійснено виплату Банку страхового відшкодування в сумі 5403,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1428 від 19 квітня 2013 року.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з виписок по рахунку, наданих ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_2 мав заборгованість перед банком в сумі 5403,33 грн.

З повідомлення ПАТ «Державний ощадний банк України», надісланого на адресу ПрАТ «Український Страховий Дім» про настання страхового випадку від 30 січня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 порушено умови кредитного договору від 15 серпня 2008 року щодо виконання погашення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з відсутністю зарахування пенсії на січень 2013 року спеціалістом по роботі з БПК проведено телефонний дзвінок до ГУ ПФУ в АР Крим, за результатами якого стало відомо про смерть клієнта ОСОБА_2 Ліміт кредиту відповідно до договору складав 6200 грн., станом на 25 січня 2013 року зафіксована заборгованість по картковому рахунку ОСОБА_2 в сумі 5110,90 грн., загалом заборгованість по кредиту з врахуванням донарахованих відсотків згідно умов договору складає 5430,33 грн.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 8 грудня 2012 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

19 квітня 2013 року ПрАТ «Український Страховий Дім» провело ПАТ «Державний ощадний банк України» виплату страхового відшкодування в розмірі суми боргу ОСОБА_2 перед банком, а саме 5403,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1428.

Відповідно до вимог ст. ст. 1216, 1218, 1231 ЦК України спадкуванням є перехід прав, обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем.

У відповідності до положення ч.1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Згідно із роз'ясненнями пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

З огляду на зазначену норму закону та роз'яснення постанови ПВСС України, спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором в межах вартості майна, одержаного в спадщину.

Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_2 його донька ОСОБА_1 прийняла спадщину. Про відкриття спадщини кредитора спадкодавця, всупереч вимогам ч.1 ст. 1281 ЦК України, не повідомила. Про смерть спадкодавця позивачу стало відомо після отримання від банку документів, необхідних для виплати страхового відшкодування, а саме у лютому 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що виплата страхового відшкодування банку була здійснена позивачем 19 квітня 2013 року, після чого позивач набув статусу кредитора спадкодавця та отримав право вимоги до спадкоємців про відшкодування збитків і у встановлені ст. 1281 ЦК України строки звертався до спадкоємця із письмовими вимогами про відшкодування завданих спадкодавцем збитків, проте такі збитки позивачу в позасудовому порядку відшкодовані не були.

З огляду на вищевикладене, обов'язки спадкодавця за кредитною угодою не належать до зобов'язань, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця (боржника), тобто не припиняються смертю спадкодавця (боржника), у зв'язку з цим, вимоги позивача (кредитора спадкодавця) про відшкодування завданих спадкодавцем збитків (суми сплаченого страхового відшкодування) підлягають виконанню відповідачем, як спадкоємцем, що прийняв спадщину.

Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо невизнання позовних вимог, оскільки ніякої спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 не залишилося та ніяку спадщину вона не приймала, суд вважає необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Так, відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 та єдиною спадкоємицею після його смерті, за життя спадкодавця проживала та була зареєстрована разом з ним за адресою: АДРЕСА_1, а у встановлені законом строки з заявою про відмову від прийняття спадщини у визначеному порядку не зверталася. Вказані обставини зазначені позивачем у позовній заяві та відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні були визнані та не спростовувалися, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають. Крім того, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 особисто зазначила, що за життя останніми роками її батько придбав у кредит холодильник, телевізор та різні предмети побуту, які залишилися у кімнаті за місцем проживання батька, у якій на цей час продовжує проживати вона - відповідач та користується ними. Також зазначила, що після смерті батька, а саме 17 грудня 2012 року вона зняла у банкоматі з батьківської кредитної картки 80 грн., що залишалися після його смерті на його картковому рахунку.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги по закону після смерті свого батька ОСОБА_2 та прийняла спадщину після його смерті, у зв'язку з чим вимоги позивача (кредитора спадкодавця) про відшкодування завданих спадкодавцем збитків (суми сплаченого страхового відшкодування) підлягають виконанню відповідачем ОСОБА_1, як спадкоємицею, що прийняла спадщину.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ «Український Страховий Дім» в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

На підставі ст. ст. 3, 15, 16, 993, 1216, 1218, 1231, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України, ст. ст. 20, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» заборгованість за договором в сумі 5403,33 грн. та судові витрати в сумі 229,40 грн., загалом в сумі 5632 (п'ять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 73 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець