Постанова № 35572890, 11.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

">ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року

Справа № 808/7796/13-а

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі судового засідання Горбовій І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до приватного підприємства «Всесвіт КО»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році, в сумі 14 851 грн. 24 коп., оскільки відповідач не сплатив її у добровільному порядку.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про дату, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі вищевказаної норми, фіксування судового процесу не відбувалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875 –ХІІ (далі – Закон).

Відповідно до приписів ст. 19 зазначеного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що відповідачеві відповідно до ст. 19 Закону, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Як свідчать дані звіту відповідача ф. 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік, середньооблікова кількість працюючих у відповідача у 2012 році складала 153 особи. Таким чином, відповідно до ст. 19 Закону, норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача повинен складати 6 осіб.

Згідно із звітом у 2012 році у відповідача працювало 5 інваліда, що являється менше ніж встановлений норматив.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто обов’язковою передумовою виконання з боку суб’єктів господарювання усіх умов чинного законодавства щодо працевлаштування інвалідів є: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (в т.ч. спеціальні робочі місця); надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 № 70.

Згідно ст. 20 Закону встановлено, що підприємства, установи , організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Пунктом 4 Постанови КМУ від 31.01.07 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» зазначено, що порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Мінпраці.

На виконання зазначеного положення Постанови КМУ №70 Наказом Мінпраці від 15.05.07 №223 було затверджено «Порядок нарахування пені та її сплати».

Згідно п. 3.4 зазначеного Порядку нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати АГС (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). Пеня у поданій до суду позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів відділення Фонду відповідно до п. 3.7. Порядку розраховує суму пені на дату її подання.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб’єктом господарське правопорушення. У частині другої зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.

Враховуючи обставини справи, що підтверджується долученими до справи доказами суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення, а тому є правові підстави (склад господарського правопорушення) для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені є обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємства «Всесвіт і Ко» (ЄДРПОУ 34453618) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31213230700003, код ЄДРПОУ 38025440, банк ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015) суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 14 851 грн. 24 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят одна гривна двадцять чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака