Рішення № 35570045, 18.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16561/13

18.11.13

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Проторус»NT>

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мечелспецсталь»

про

стягнення попередньої оплати

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача:

не з’явилися;

від відповідача:

не з’явилися.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Проторус» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мечелспецсталь» про стягнення 14751,90 грн., з яких 14500,00 грн. – сума попередньої оплати, 209,00 грн. – неустойка та 42,90 грн. – 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №МЧ82 від 08.07.2013 здійснив передплату товару на суму 14500,00 грн., проте відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України звернувся з позовом про повернення попередньої оплати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 30.09.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.09.2013 справу № 910/16561/13 передано на розгляд судді Любченко М.О. у зв’язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.09.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16561/13 прийнято до провадження суддею Любченко М.О. та призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу № 910/16561/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв’язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/16561/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено розгляд справи.

Представник позивача в судове засідання 18.11.2013 не з’явився, проте 11.11.2013 надіслав на адресу суду клопотання №201 від 04.11.2013 про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача свого представника в судове засідання також не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.11.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

08.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мечелспецсталь» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Проторус» (покупець) укладено договір №МЧ82, відповідно до умов якого постачальник зобов’язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, товар асортимент, кількість та ціна якого вказані у специфікаціях.

Згідно п. 2.1 договору ціна на товар встановлюється за домовленістю між постачальником та покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.

Оплата всієї вартості товару вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 50% передплати, а поставка товару – протягом 10 (десяти) робочих днів після 50% передплати (п.п. 2.5, 3.2 договору).

За умовами п. п. 5.1.1, 4.1 договору постачальник зобов’язаний передати покупцю товар, погоджений сторонами у порядку та на умовах, передбачених даним договором і датою приймання товару вважається дата видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки №МЧ82 від 08.07.2013 перерахував відповідачу 50% передплати за балку 30К1 ст.09Г2С в сумі 14500,00 грн. згідно платіжного доручення №25 від 08.07.2013 на підставі рахунку відповідача №СФ-0016031 від 08.07.2013 на суму 28254,01 грн., тоді як відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, не здійснив поставку товару у визначений договором строк.

15.07.2013 позивач направив на адресу відповідача лист №137 з вимогою про повернення суми передплати у розмірі 14500,00 грн., у зв’язку з не поставкою товару.

08.08.2013 позивач повторно направив відповідачу вимогу №150 про повернення грошових коштів.

Втім, відповідач відповіді на вимоги позивача не надав та товар не поставив, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 14500,00 грн. суми попередньої оплати, 209,00 грн. – неустойки за не поставку товару та 42,90 – 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2 договору сторони погодити строк поставки – протягом 10 (десяти) робочих днів після 50% передплати.

Позивач 08.07.2013, на виконання умов договору поставки №МЧ82 від 08.07.2013, перерахував 50% передплати за товар в сумі 14500,00 грн. згідно з виставленим відповідачем рахунком, тоді як відповідач у встановлений договором строк поставку товару не здійснив.

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, оскільки попередню оплату поставки товару здійснено, а товар не поставлено, позивач в порядку вказаної статті, 08.08.2013, звернувся до відповідача з вимогою №150 повернути перераховані кошти в якості попередньої оплати в сумі 14500,00 грн., яку відповідач залишив без задоволення.

Тоді як, в силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач отримавши як попередню оплату по договору грошові кошти в сумі 14500,00 грн., не надав доказів належного виконання свого зобов’язання щодо відповідної поставки товару та в порушення норм ст. 693 ЦК України не виконав вимогу викладену позивачем в листі №150 від 08.08.2013 щодо повернення перерахованих коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 14500,00 грн. попередньої оплати за товар.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що у випадку порушення постачальником строків постачання товару, останній зобов’язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, який не поставлено вчасно.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.4 договору, позивачем нараховано за період з 19.07.2013 по 22.08.2013 та заявлено до стягнення неустойку в сумі 209,00 грн., яка нарахована на суму не поставленого товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, суд дійшов висновку, що він не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем під час здійснення розрахунку не було враховано, що облікова ставка НБУ з 10.06.2013 становила 7%, з 13.08.2013 – 6,5%, а не 7,5 % як враховував позивач та не враховано, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання свого зобов’язання по поставці товару з 24.07.2013 в силу приписів п. 3.2 договору. Однак це не вплинуло на суму неустойки, яка заявлена до стягнення, так як за розрахунком суду неустойка, з урахуванням викладеного, становить 317,37 грн., а відтак, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, то суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі №5011-42/13539-2012, яка в силу вимог ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов’язковою України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які, до того ж, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку повернути отриману попередню оплату.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з підстав викладених вище.

Витрати по сплаті судового збору в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України розподіляються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мечелспецсталь» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 143/2; ідентифікаційний код 38453606) на користь Публічного акціонерного товариства «Проторус» (73027, м. Херсон, вул. Філатова, 27, ідентифікаційний код 01350222) 14500 (чотирнадцять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. передплати, 209 (двісті дев’ять) грн. 00 коп. неустойки та 1715 (одна тисяча сімсот п’ятнадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013.

Суддя Т.В. Васильченко