Постанова № 35568554, 03.10.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року о 11 год. 30 хв.Справа № 2а-0870/5913/11 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

при секретарі судового засідання Білоусі А.О.

за участю представників

позивача - Мудрака Д.В. (довіреність від 30.05.12 №20/12-юр)

відповідача - Ратієва Д.С. (довіреність від 27.06.13 №7/10)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників", м.

Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих

платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Завод напівпровідників", звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить визнати недійсними (нечинними) податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011 №0001020808 та №0001030808.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що відповідачем неправомірно прийняті вищезазначені рішення, оскільки перевіряючими зроблені невірні висновки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентами та неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум з ПДВ. Також зазначають, що в червні 2011 року ПрАТ «Завод напівпровідників» до Запорізького окружного адміністративного суду було подано позовну заяву про визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі Акту перевірки № 125/08-08/31792555 від 30.05.2011р., а отже до моменту прийняття рішення з приводу зазначеної вище позовної заяви, висновки, зроблені відповідачем в Акті № 125/08-08/31792555 не є узгодженими, а тому посилатись на них як на підставу зменшення суми бюджетного відшкодування є неправомірним та не законним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях до них, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечення щодо зменшення розміру від'ємного значення ПДВ на 4 073 716 грн. зазначають, що перевіркою встановлено завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за березень 2011 року на суму 3130 529 грн. та був завищений залишок від'ємного значення з ПДВ на 943 187грн. Зазначені порушення відбулись у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 року податкової накладної на суму ПДВ 1 195 847,53 грн. по ВАТ «Запоріжжяобленерго» не зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є порушенням абз.8 п.201.10 ст.201 ПК України. Також зазначили, що позивачем сформовано податковий кредит за рахунок правочинів укладених без мети реального настання наслідків.

Вислухавши пояснення представників сторін, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в квітні, червні-листопаді 2010 року та січні - лютому 2011 року, за результатами якої складено акт від 24.06.2011 № 157/08-08/31792555.

Актом перевірки встановлено порушення ПАТ "Завод напівпровідників":

- п.п. 198.3, 198.6, ст.198, п.200.4а, ст.200, абз. 8 п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року у розмірі 2 809 586 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2011 року у розмірі 3 130 529 грн.

- 200.4б ст.200 ПК України, позивачем завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість (рядок 24 Декларації за березень 2011 року) на загальну суму 943 187 грн. (а.с.46-61 т.1).

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.07.2011року №0001020808, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 2 809 586 грн. та №0001030808, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 073, 716 грн. (а.с.44-45 т.1).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування в повному обсязі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Як слідує із змісту самого акту перевірки, а саме зроблених висновків відповідача щодо порушення ПАТ "Завод напівпровідників" п.п. 198.3, 198.6, ст.198, п.200.4а, ст.200, абз. 8 п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за березень 2011 року на загальну суму 2 809 586 грн., судом встановлено, що зазначена сума складається з 2 788 692,9 грн. податкового кредиту лютого 2011 року сформованого за рахунок господарських операцій з ТОВ «ПАВЛОГРАДХІММАШ», ТОВ «ЕЛЕКТРОБУДСЕРВІС», ТОВ «ЕН ЕС АЙ БУД», ТОВ «СІ ІНВЕСТ», ПП «МЕГА-БУД», ТОВ «ІНФОКОМ ЛТД», ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ», ТОВ «БАКС», які на думку перевіряючих мають ознаки нікчемності.

Суд не погоджується із такими висновками податкового органу та зазначає наступне.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення "першої події" та наявність податкової накладної.

Крім того, Податковим кодексом України встановлено перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, тому позивач цілком правомірно включив суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується належним доказом.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо контрагентів позивача, суд зазначає, що вищевказані контрагенти позивача зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ. Жодні відомості про анулювання свідоцтв цих платників податку на додану вартість чи їх ліквідацію на момент здійснення операцій з позивачем податковим органом не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV), яким встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону №996-ХІV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки податковим органом жодним чином не спростовано достовірність первинних документів, які складались позивачем з його контрагентом під час здійснення господарських операцій.

Викладені обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство України не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. Суми податку на додану вартість, які включені в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Також слід зауважити, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо викладеного в тексті акту перевірки твердження перевіряючих про нікчемність укладених правочинів, суд зазначає, що відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем помилково зроблені висновки щодо нікчемності укладених правочинів, в результаті чого не правомірно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 788 692,9 грн. за винесеним відповідачем податковим повідомленням - рішенням від 13.07.2011року №0001020808, а отже зазначене податкове повідомлення - рішення в цій сумі має бути скасованим.

Що стосується зазначеного податкового рішення в частині суми 20 893,18 грн., а саме завищення бюджетного відшкодування у зв'язку із встановленою під час перевірки відсутністю сум фактичної сплати, суд погоджується із викладеними з цього приводу в акті перевірки обґрунтуваннями та зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Як було встановлено в судовому засіданні та не спростовувалось представником позивача, що у лютому 2011 році у ПАТ "Завод напівпровідників" були відсутні фактичні сплати за податковими накладними: по ТОВ «Центр-Вест-Груп» №119 від 29.10.10, №133 від 30.11.10, по ТОВ «Лінде Газ Україна» №128957 від 08.11.10, по ТОВ «Дезко» №1275 від 30.12.10, по ТОВ «Техенергохім» №355 від 18.11.10 та по ПП «Мальт» №133 від 30.11.10, а отже в силу п.200.4 ст.200 ПК України позбавляє права позивача на формування бюджетного відшкодування у березні 2011 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в цій частині суми оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем законно та правомірно, а отже не може бути скасованим.

Частково скасовуючи податкове повідомлення - рішення від 13.07.2011 року №0001030808, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині суми 1 195 847,53 грн., суд дійшов висновку щодо його законності та правомірності, з огляду на таке.

Як було встановлено судом, позивачем, Приватним акціонерним товариством "Завод напівпровідників", до складу податкового кредиту за березень 2011 року включена податкова накладна від 31.03.2011 року за №92844/410 на суму ПДВ 1 195 847,53 грн. (продавець ВАТ «Запоріжжяобленерго»), яка згідно наданого представником СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів витягу з Єдиного реєстру податкових накладних не була до нього включена (а.с.203-205 т.4).

Відповідно до абзацу 8 п. 201.10 ст.201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що ПАТ "Завод напівпровідників", мало право скористатись своїм правом на податковий кредит у разі подання разом із податковою декларацією за відповідний звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника (продавець ВАТ «Запоріжжяобленерго») та надання такої заяви є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, проте як було встановлено в судовому засіданні позивач до податкового органу з відповідною скаргою на ВАТ «Запоріжжяобленерго» не звертався.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно збільшено податковий кредит березня 2011 року на підставі податкової накладної на загальну суму ПДВ 1 195 847,53 грн., яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а отже податкове повідомлення - рішення в цій частині суми винесене відповідачем законно, обґрунтовано та з дотриманням вимог податкового законодавства.

Що стосується оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 13.07.2011 року №0001030808 в частині суми 2 877 868,50 грн., суд дійшов висновку щодо його протиправності, а отже скасуванню з підстав зазначених вище, оскільки податковим органом ставиться під сумнів сам факт здійснення господарської операції між позивачем, ПАТ "Завод напівпровідників" та його контрагентами, що свою чергу спростовується наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 161-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та частково скасувати винесений Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби податкове повідомлення - рішення від 13.07.2011 року №0001020808 в сумі 2 788 692,9 грн. (два мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто дві грн. дев'яносто коп.).

Визнати протиправним та частково скасувати винесений Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби податкове повідомлення - рішення від 13.07.2011 року №0001030808 в сумі 2 877 868,50 грн. (два мільйони вісімсот сімдесят сім тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. п'ятдесят коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників"судовий збір у розмірі 2 грн. 55 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Шара