Постанова № 35567886, 31.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 р. Справа № 820/3977/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Житлобуд-1" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 820/3977/13-а

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Житлобуд-1"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулося до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Житлобуд-1", адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в розмірі 16255 грн. та пеню в розмірі 35,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №820/3977/13-а вимоги позивача були задоволені. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Житлобуд-1" адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в розмірі 16255 грн. 75 коп.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №820/3977/13-а відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196, п.2 ч. 1 ст. 97 КАС України.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-XII від 21.03.1991 року (далі -Закон).

Статтею 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно статті 20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Частиною 3 статті 20 Закону визначено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно статті 18 Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" встановлена форма звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції від 20.11.2012 року Закону №5492-VI) подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2012 році становила 20 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 0 осіб, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа. (а.с. 5).

Відповідно до листа Харківського міського центру зайнятості за вих. № ХМЦЗ-03-9145-22/13 від 17.05.2013 року, встановлено, що протягом 2012 року на підприємство не направлено та не працевлаштовано осіб з обмеженими фізичними можливостями. (а.с. 16, 17).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Житлобуд-1" протягом 2012 року до Харківського міського центру зайнятості надавало звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів лише 03.01.2012 року, 31.10.2012 року та 13.12.2012 року. (а.с. 26-28).

Таким чином, всупереч вимогам законодавства, відповідач не виконав обов'язок щодо своєчасного щомісячного інформування державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Згідно з частиною 1 статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції посилався на ч.4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" № 803-ХІІ від 01.03.1991р. де зазначається, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому судом першої інстанції не було враховано, що нарахування адміністративно-господарських санкцій передбачене за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а норма застосована в обґрунтування неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Однак, як свідчать матеріали справи, робоче місце для працевлаштування інваліда було створене, про що свідчать звіти, які подавались до Центру зайнятості у 2012 році.(05.01.2012р.;01.11.2012р.;17.12. 2012р.)

Згідно вимогами законодавства, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інваліда не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Як вбачається в матеріалах справи, відповідачем на виконання ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-УІ від 05.07.2012р. наказом від 03.01.2011 № 1-кш було створено робоче місце спортивного інструктора для працевлаштування інваліда та було надано до державної служби зайнятості протягом 2012 року звіти форми № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій". Але направлень з центру зайнятості на працевлаштування інваліда не надійшло.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції однією з підстав задоволення позову визначив те, що відповідач протягом 2012р. до Харківського міського центру зайнятості надавав звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів лише 03.01.2012 року, 31.10.2012року та 13.12.2012року. Проте порушення у вигляді несвоєчасної інформації Харківського міського центру зайнятості не є тотожнім не створенню робочих місць для працевлаштування інваліда (що було виконано) або відмові у працевлаштуванні інваліда.

На підставі викладеного колегія суддів вважає що, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі №820/3977/13-а прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Житлобуд-1" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.06.2013р. по справі № 820/3977/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Житлобуд-1" про стягнення суми -відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.