Рішення № 35567014, 25.11.2013, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 572/2753/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2013 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді - Ведяніної Т.О.

при секретарі - Мартинюк І.С.

за участю прокурора - Москалюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобовязання не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, у сумі 1 000 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Пізніше позивач збільшила заявлені вимоги, просить визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 із матір`ю, ОСОБА_1

Відповідачем, ОСОБА_2, до початку розгляду справи по суті подано зустрічний позов, в якому він просить зобовязати ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні сина - ОСОБА_3, визначивши йому спосіб участі у вихованні та спілкуванні із сином - ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 поданий первісний позов підтримала в повному обсязі, пояснила, що звернення до суду із позовом про позбавлення батьківських прав обумовлено тим, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських прав відносно неповнолітнього сина, через що є необхідність документально підтвердити цей факт. Зі слів позивача відповідача, коштів на утримання дитини не вистачає, через що остання звернулась із позовом про стягнення аліментів. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнала в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 в суді позовні вимоги останньої підтримав повністю, проти зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 заперечив, пояснив, що вважає надані квитанції про надіслання останнім грошових коштів на утримання дитини недостовірними, оскільки на них немає усіх необхідних реквізитів, факт отримання грошових коштів позивачем відповідачем через відділення звязку заперечив.

Відповідач позивач ОСОБА_2 поданий до нього первісний позов визнав частково не заперечує проти визначення місця проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3, із ОСОБА_1, не заперечує проти стягнення з нього аліментів, однак, просить зменшити їх розмір, врахувавши, що він є непрацюючим. Проти вимоги щодо позбавлення його батьківських прав заперечив повністю, пояснив, що систематично по мірі можливості надавав ОСОБА_1 грошові кошти на утримання дитини, передавав продукти харчування. З дитиною спілкувався засобом телефонного зв`язку, однак, приблизно рік тому телефонний номер ОСОБА_3 перестав відповідати, а тому спілкування із дитиною припинилось. Відповідач-позивач власний позов підтримав в повному обсязі, пояснив, що з боку ОСОБА_1 чиняться перешкоди у спілкуванні ОСОБА_2 із дитиною, оскільки він не має змоги на власний розсуд проводити час із дитиною. Під час візитів відповідача позивача до дитини, їх побачення відбувались лише у квартирі ОСОБА_1 за обовязкової присутності останньої. В звязку із наведеним ОСОБА_2 просить визначити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні із сином.

Представник відповідача позивача в судовому засіданні підтримала зустрічний позов ОСОБА_2, визнавши частково первісний позов ОСОБА_1 Представник зазначила, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою, яка має застосовуватись у виключних випадках.

Представник служби у справах дітей Сарненської РДА в суді заявлений ОСОБА_1 позов підтримав, проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 заперечив, пояснивши, що питання доцільності позбавлення останнього батьківських прав та щодо визначення ОСОБА_2 участі у вихованні малолітнього сина виносились на розгляд засідання Районної комісії з питань захисту прав дитини Сарненської РДА Рівненської області, якою було вирішено за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина та визнано недоцільним визначення йому способу участі у вихованні дитини. Вказані висновки, зі слів представника третьої особи, зроблені на підставі дійсних зясованих обставин умов проживання дитини, а тому підтримуються представником.

Заслухавши пояснення сторін та інших учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини.

Із наданого службою у справах дітей Сарненської РДА висновку № 15/39-1182 від 26 вересня 2013 року вбачається, що вказаною службою визнано за доцільне позбавлення ОСОБА_2батьківських прав. При наданні рішення щодо доцільності позбавлення відповідача позивача батьківських прав враховувався одиничний факт невідвідування батьком своєї дитини під час приїзду у м.Сарни 10 вересня 2013 року. Крім цього, вказано про можливість, на думку членів комісії, з боку батька приймати участь у вихованні дитини за місцем навчання сина.

Однак, при вирішенні питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не враховувалась віддаленість місця проживання останнього від місця проживання дитини, що є суттєвим в даному випадку. Факт проживання ОСОБА_2 за межами Рівненської області доводиться копіями довідок № 727, № 728 від 6 серпня 2013 року, виданих Озадівською сільською радою Бердичівського району Житомирської області. Свідок ОСОБА_4, крім цього, в суді пояснила, що ОСОБА_2 тривалий час спілкувався з дитиною по телефону, окрім останнього року, після того, як у ОСОБА_3 змінився номер телефону.

Не можуть бути прийняті до уваги в обґрунтування вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, пояснення ОСОБА_1 щодо того, що у сім`ї є інший чоловік, якого дитина називає батьком, а тому відсутність у житті дитини біологічного батька буде сприяти комфортній атмосфері, що склалась у родині.

Так, відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав особи, яка не ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків є порушенням передбачених законодавством немайнових прав батька відносно дитини.

З огляду на наведене, враховуючи ті обставини, що суду не надано переконливих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання ним своїх обовязків по вихованню дитини - у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 слід відмовити.

Однією із позовних вимог ОСОБА_1, також, є визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3, яке вона просить залишити із нею.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обовязків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Із пояснень сторін встановлено, що дитина навчається у Сарненській ЗОШ № 2, мати ОСОБА_5 має житло, в якому і проживає разом із останнім, тобто, для проживання дитини створені відповідні умови, він звик до зазначеного оточення, а тому є недоцільним визначення іншого місця його проживання.

Під час розгляду питання органом опіки та піклування Сарненської РДА щодо встановлення місця проживання вказаної дитини, було зясовано, що дитина проживає в належних житлово-побутових та санітарно-гігієнічних умовах. ОСОБА_3 виявив бажання надалі проживати із матір`ю. Вказані обставини доводяться висновком Сарненської РДА про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 № 15/39-1183 від 26 вересня 2013 року.

Зважаючи на те, що дитина тривалий час проживає з матір`ю, батько перебуває за межами області, суд вважає за доцільне залишити дитину для проживання з позивачем - відповідачем, оскільки, також, сторони не заперечують проти цього.

У первісному позові позивач відповідач просить стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісяця.

Згідно із ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Правомірність вимог ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів на її користь з відповідача доводиться доказами, наявними в матеріалах справи.

Із свідоцтва про народження дитини, встановлено, що батьками ОСОБА_3 є сторони по справі (прізвище позивача відповідача змінено, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про шлюб та свідоцтва про розірвання попереднього шлюбу). В судовому засіданні достовірно встановлено, що дитина проживає із позивачем - відповідачем і знаходяться на її утриманні, що, також, доводиться довідкою про склад сім`ї, виданою 9 липня 2013 року КП «Житлосервіс» та копією будинкової книги по квартирі АДРЕСА_1. Суд дійшов висновку на підставі взаємної згоди сторін щодо визначення і у подальшому місця проживання дитини з матір`ю.

Таким чином, вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів є підставною.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В обґрунтування заявленої вимоги, що стосується стягнення аліментів ОСОБА_1 посилалась на те, що до моменту подачі позову до суду вона самотужки утримувала дитину, а тому не було необхідності стягнення аліментів.

Судом критично розцінюються покази позивача відповідача з огляду на надані відповідачем позивачем квитанції про направлення протягом 2008-2010 років грошових переказів на ім`я ОСОБА_1, які доводять факт періодичного надання матеріальної допомоги ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини. Судом не приймаються до уваги заперечення представника ОСОБА_1 щодо неналежності доказів - наданих квитанцій, так як відсутність підпису касира та інших аналогічних недоліків у даних квитанціях не можуть бути доказом невідправлення грошових коштів адресату.

Крім цього, оголошені в суді письмові заяви свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доводять факт надання ОСОБА_2 продуктів харчування ОСОБА_1

Із наданої ОСОБА_2 копії поштового повідомлення від 18 квітня 2013 року (оригінал якої надано для огляду в суді), встановлено, що цього числа із м.Сарни повернуто електронний переказ № 9/21. Допитана в суді свідок ОСОБА_4 показала, що на прохання ОСОБА_2, який є братом свідка, приносила у поточному році на день народження дитини ОСОБА_3, грошові кошти у сумі близько 1100 гривень, які були передані відповідачем позивачем у дарунок, однак, від отримання цих коштів ОСОБА_1 відмовилась.

З огляду на те, що ОСОБА_2 в суді доведено його участь в утриманні дитини, останній не працює, що доводиться копією трудової книжки відповідача позивача, враховуючи випадки відмови ОСОБА_1 від матеріальної допомоги з боку ОСОБА_2 - суму аліментів має бути зменшено, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення частково.

Суд вважає за доцільне визначити розмір стягуваних з відповідача - позивача аліментів відповідно до ст.184 СК України у твердій грошовій сумі, оскільки саме про такий порядок просить ОСОБА_1, ОСОБА_2 не заперечує проти цього.

ОСОБА_2 до суду подано зустрічний позов, в яком він просить зобовязати ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, визначивши відповідачу позивачу спосіб у вихованні та спілкуванні із сином.

Із змісту ст.157 СК України вбачається, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобовязаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

В суді ОСОБА_2 пояснив, що з боку ОСОБА_1 існують перешкоди у його спілкуванні з дитиною, які полягають в тому, що він позбавлений можливості проводити час із сином, а спілкування відбувається лише у квартирі ОСОБА_1 за обовязкової присутності останньої.

В суді відповідач-позивач не заперечував, що із відповідними заявами до служби у справах дітей Сарненської РДА не звертався.

Допитана в суді свідок ОСОБА_8 пояснила, що систематично навідується до ОСОБА_1 та спілкується із останньою, однак, жодного разу не була свідком перешкоджання ОСОБА_1 ОСОБА_2 у спілкуванні із дитиною.

Таким чином, ОСОБА_2 не надано доказів на доведення зазначеної вимоги.

Відповідно до ч.5 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розвязання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь в її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Службою у справах дітей Сарненської РДА суду надано висновок про можливість визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 № 15/05-1534 від 22 листопада 2013 року. У вказаному висновку зазначено про недоцільність визначення ОСОБА_2 способу участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 В обґрунтування прийняття такого рішення зазначено, що дитина проживає у належних матеріально-побутових умовах, біологічного батька зі слів дитини, останній не памятає, батьком називає вітчима. Крім цього, вказано, що ОСОБА_2 у разі наявності перешкод з боку ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною міг би приймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною за місцем навчання дитини.

Частиною 6 статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Обставини, зазначені у наведеному вище висновку частково спростовуються показами свідка ОСОБА_4, яка в суді підтвердила, що дитина батька ОСОБА_2 памятає і за ним сумує. Крім цього, в ході надання певного висновку не перевірялись доводи ОСОБА_2 щодо того, що під час перебування дитини у дошкільному закладі вихователі забороняли ОСОБА_2 у спілкуванні із дитиною, посилаючись на вимогу матері дитини. Таким чином, суд вважає наданий висновок служби у справах дітей упередженим та винесеним без з`ясування всіх необхідних обставин.

Однак, для визначення судом способу участі батька, ОСОБА_2, у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 необхідно перш за все керуватись інтересами дитини, врахувавши умови проживання дитини, графік його навчання, особисті уподобання. В звязку з тим, що у матеріалах справи відсутня необхідна інформація щодо наведених обставин, суд не може на власний розсуд визначити порядок та спосіб участі батька у вихованні дитини.

З огляду на те, що ОСОБА_2 всупереч ст.60 ЦПК України суду не надано доказів перешкоджання позивачем відповідачем спілкуванню та вихованню ОСОБА_2 їх спільної дитини, крім цього, на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд не може на власний розсуд визначити спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні із дитиною, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 164, 165, 180, 182, 161, 151, 157, 19 СК України, керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із матір`ю, ОСОБА_1 Любов`ю Леонідівною.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 500 гривень щомісяця, починаючи з 26 червня 2013 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 229 грн.40 копійок судового збору в дохід держави.

Рішення в частині стягнення аліментів в сумі платежів за один місяць звернути до негайного виконання.

У задоволенні позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно неповнолітньої дитини : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визначення йому способу в участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та щодо усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у спілкуванні ОСОБА_2 із неповнолітньою дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити повністю, за безпідставністю заявленої вимоги.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.

СУДДЯ підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області ОСОБА_9