Постанова № 35565858, 21.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2013 р.Справа № 815/1227/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Бітова А.І.,

- Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (яка є правонаступником ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення:

- №0000382250 від 08 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 750 грн. за порушення п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України;

- №0000392250 від 08 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 109 202 грн. за порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що спірні податкові повідомлення-рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин з ТОВ "Латифа" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", а висновки про нікчемність угод з контрагентами зроблені з перевищенням повноважень та не з повного дослідження господарських операцій.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли своє відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що податковою було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" за період квітень-липень 2011 року та ТОВ "Латифа" за період вересень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт №381/22-5/32432905 від 25 січня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 109 202 грн. та п.198.2, п.198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 94 958 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382250 від 08 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 958 грн. - за основним платежем, 7 792 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення №0000392250 від 08 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 109 202 грн.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відсутні документальні підтвердження фактичного одержання позивачем робіт згідно укладених із ТОВ "Латифа" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" договорів та додаткових угод до них та не доведено отримання зазначених робіт з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за спірний період у розмірі 94 958 грн., та безпідставно віднесено до валових витрат суми у загальному розмірі 109 202 грн., а донарахована контролюючим органом сума грошового зобов'язання і накладення штрафних санкцій є правомірною.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку(п.139.1 ст. 139).

Статтею 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Основною господарською діяльністю позивача, зокрема є інша професійна наукова та технічна діяльність.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" були укладені договори з контрагентами, які на момент укладення договорів були в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали діючі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а саме:

- договір про створення (передачу) науково-технічної продукції (документації) №0255 від 08 червня 2011 року з ТОВ "Латифа" та додаткові угоди №0255/1/15/08/11 від 15 серпня 2011 року, №0255/1/9/08/11 від 09 серпня 2011 року, №0255/1/27/07/11 від 27 липня 2011 року, №0255/1/8/06/11 від 08 червня 2011 року, фактичне виконання яких підтверджено належним чином, а саме актами прийому робіт та податковими накладними (1 том а.с.48-63);

- договір про створення (передачу) науково технічної продукції (документації) №ЛК-81 від 02 серпня 2010 року та договір підряду №ЛК-127 від 01 квітня 2011 року з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", фактичне виконання яких підтверджено податковими накладними, актами прийому робіт та платіжними дорученнями (1 том а.с. 64, 68, 71-76).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Разом з тим, 21 вересня 2011 року між ТОВ "Латіфа" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" було укладено договір №0270 про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Латіфа" відступає, а ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" набуває право вимоги належне у відповідності із договором про створення (передачу) науково-технічної продукції (документації) №0255 від 08 червня 2011 року, додатковими угодами №0255/1/8/06/11 від 08 червня 2011 року, №0255/1/27/07/11 від 27 липня 2011 року, №0255/1/15/08/11 від 15 серпня 2011 року, №0255/1/9/08/11 від 09 серпня 2011 року, укладених між ТОВ "Латіфа" та ТОВ "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" (2 том а.с.187).

Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що надані позивачем первинні документи не містять обов'язкові реквізити первинного документа, оскільки правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не були витребувані та не були досліджені усі первинні документи, які б підтверджували здійснення операції з контрагентами ТОВ "Латіфа" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", а отже його висновки щодо відсутності у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат підприємства є необґрунтованими.

Під час апеляційного розгляду справи, апелянтом були надані розділи науково-технічної документації на паперовому та електронному носії, а саме розділи №1-10 паспорту потенційно небезпечного об'єкту прирейкової бази Аккаржа ПАТ "ОКЗ", розділи №1-4 звіту про ідентифікацію об'єкта потенційно небезпечної виробничо-технічної бази ТОВ "Хай-Рейз Констракшнз", розділи №1-4 звіту ПОО універсамів "Сільпо", які знаходяться в м. Одеса по вул. Ак. Корольова, 44, Французький бульвар, 1, вул. Ак. Філатова, 1 та Дніпропетровській дорозі 93А ТОВ "Фоззі-Фуд", розділи №1-4 ПЛАС складу балонів з киснем та вуглекислотою, ПЛАС складу спирта та складу побутової хімії та миючих засобів ГП "ОМТП", які виготовляли ТОВ "Латіфа" та ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", що також спростовує висновки суду першої інстанції про відсутність доказів виконання робіт.

Колегія суддів вважає, що за умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання робіт та послуг, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище вимог Законів при формуванні податкового кредиту та валових витрат, останній не може бути позбавлений такого права.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту, не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальником товару та його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємств, здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит за порушення такими контрагентами правил ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі, коли вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними постачальником порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не підтверджено факт реальності спірних операцій з його контрагентами та правомірність формування податкового кредиту та валових витрат з податку на прибуток.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження податкової щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000382250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 750 грн. та №0000392250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 109 202 грн. не ґрунтуються на нормах закону, а тому підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів, керуючись п.3, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.3, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року скасувати, прийняти нову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-інноваційне консалтингове підприємство "Кріал" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000382250 від 08 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 750 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000392250 від 08 лютого 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 109 202 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: