Постанова № 35565729, 18.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 жовтня 2013 року 13:30 № 826/13400/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Анзійчук А.І.,

представника відповідача - Ярошинський І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Т» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-Т» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003402220 та № 0003412220 від 06.06.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи прийняті ним оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм діючого податкового законодавства, за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На підставі направлень від 12.04.2013 р. №796, №797, №798, №799, № 800, № 801, згідно з пп.20.1.4. п.20.1. ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, абз.2 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 02.04.2013 р. № 732, відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 17.05.2013 р. № 1556/22-221/30973210, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.135.5.4. з урахуванням п.14.1.11. ст.14.1. ст.14, п.138.2. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139, пп.159.1.2. п.159.1. ст.159 Податкового кодексу України, п.2 ст.9 Закону Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 919 962,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 116 204,00 грн., за 2011 рік у сумі 413 114,00 грн., за півріччя 2012 року в сумі 148 109,00 грн., за три квартали 2012 року в сумі 148 109,00 грн., за 2012 рік в сумі 506 848,00 грн.;

п.198.1., п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового Кодексу України, п.2 ст.9 Закону Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 623 393,00 грн., у тому числі: за липень 2011 року в сумі 26 018,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 1 200,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 160 600,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 97 583,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 45 850,00 грн., за травень 2012 року в сумі 95 207,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 196 935,00 грн.;

п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з зазначеними у акті перевірки постачальниками ТОВ «Ратуш», ТОВ «ТК «Акцепт», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «Баргузін 88», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Пікк-Інтернешнл».

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 17.05.2013 р. № 1556/22-221/30973210, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 06.06.2013 р. № 0003402220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 919 962,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 126 712,00 грн.;

від 06.06.2013 р. № 0003412220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів(робіт, послуг) у розмірі 623 393,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 155 848,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатами якого залишені без змін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у перевіряємий період, мав взаємовідносини з рядом контрагентів - ТОВ «Ратуш», ТОВ «ТК «Акцепт», ТОВ «Асіті Трейд», ТОВ «Баргузін 88», ТОВ «Річ Альянс», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «Пікк-Інтернешнл», які ґрунтувалися на договірних відносинах, в тому числі шляхом обміну первинними документами, на підтвердження реальності яких, включення позивачем витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за товари (роботи, послуги), зазначеними контрагентами виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), акти виконаних робіт, видаткові накладні та податкові накладні.

В той же час, як зазначено в акті перевірки позивача, в ході перевірки відповідачем використана інформація інших податкових та слідчих органів про порушення контрагентами позивача вимог податкового та іншого законодавства, а саме:

згідно постанови про призначення позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ратуш» від 25.03.2013 р. щодо порушень вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ «Ратуш» за весь період діяльності та складання акту щодо нереальності здійснення господарської діяльності, старшим слідчим слідчого відділення розслідування економічних злочинів Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві, майором міліції Бобровським І.В., розглянувши матеріали кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012000030000036 від 20.11.2012 р. встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив створення суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, при наступних обставинах: 28.08.2012 року протоколом № 1 Загальних зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальність «Ратуш» створено вказане підприємство і призначено директором ОСОБА_4, який за грошову винагороду в розмірі 960 доларів США, отримані ним через братів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 від громадянина ОСОБА_7, погодився підписати реєстраційні документи ТОВ «Ратуш» і відкрити розрахунковий рахунок ПАТ «ССБ», не маючи на меті зайняття підприємницькою діяльністю, з метою прикриття незаконної діяльності.

актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 05.10.2012 р. № 4163/22-4/37813837 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Акцепт» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 28.07.2011 р. по 31.08.2012 р., яким зафіксовано, СВ УСБ України у м. Києві порушена кримінальна справа №1828 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб до яких має відношення ТОВ «ТК «Акцепт» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, тобто за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України.

Крім того, на адресу ГВ ПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено запит №12064/7/22-411 від 30.08.2012 р. та ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя направлено запит №12027/7/22-411 від 29.08.2012 р. про вжиття заходів щодо встановлення місцезнаходження ТОВ «ТК «Акцепт». Згідно отриманої відповіді від 04.09.2012 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя встановлено, що відділом податкової міліції проведено заходи по встановленню місцезнаходження ТОВ «ТК «Акцепт» та складено довідку про відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням.

Враховуючи наведене, правочини між ТОВ «ТК «Акцепт» та контрагентами-покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків, отже, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 01.03.2013 № 617/22-90/37318569 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асіті Трейд» контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.11.2011 р. по 31.01.2013 р. зафіксовано, що службовою запискою ГВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.02.2013 р. №775/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Асіті Трейд», яким встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність директора до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та копію експертного дослідження зразків підпису директора товариства ОСОБА_8 Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 22.02.2013 р. № 153 СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУ МВС України в Київській області, під час порівняльного дослідження підпису, виконаного від імені ОСОБА_8 у наданих на дослідження документах із вільними зразками підпису, виконаних гр. ОСОБА_8, встановлено розбіжності по загальним (будовою, ступенем виробленості, координацією рухів, переважаючою формою рухів при виконанні основних елементів, нахилом, розміром літер) та окремим ознакам. Отже, підписи, які виконані від імені гр.ОСОБА_8, виконані в графі «директор» ймовірно виконані не гр. ОСОБА_8, а іншою особою».

Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ «Асіті Трейд» не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Також, довідкою ДПІ у м. Чернігові від 08.11.2011 р. № 823/23/37299007 про результати зустрічної звірки ТОВ «Баргузін 88» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Века груп» за серпень 2011 р. зафіксовано, що у товариства відсутні основні засоби; чисельність працюючих склала 1 особа. Також звіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Века груп».

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 27.11.2012 року № 1092/22-08/37450227 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Річ Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.10.2012 р. зафіксовано, що в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично у ТОВ «Річ Альянс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, в провадженні ГСУ ДПС України перебуває кримінальна справа №669-116 порушена за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами вчиненого повторно шляхам створення ряду підприємств, за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ст.27, ч.3 ст.28, ч.2 ст. 205, ч.3 ст. 2012 КК України. Досудовим слідством встановлено, що будучи засновником та директором ТОВ «Річ Альянс» гр. ОСОБА_10, розповів, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства не має, печатку підприємства не отримував, ніяких товарів, робіт (послуг) від імені ТОВ «Річ Альянс» нікому не поставляв та не надавав та, в той же час, за грошову винагороду підписав документи про своє призначення на цю посаду. Таким чином, правочини укладені ТОВ «Річ Альянс» є нікчемними, а діяльність цього підприємства за період 2011-2012 років є фіктивною.

Актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 01.03.2013 р. №610/2240/37569664 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ланіс Менеджмент» з питань взаємовідносин з контрагентами, якими за рахунок ТОВ «Ланіс Менеджмент» сформовано податковий кредит за період листопад 2011 - січень 2013 років зафіксовано, що згідно з базами даних «Інформаційно-пошукова система» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС станом на дату складання акту перевірки стан платника ТОВ «Ланіс Менеджмент»- 3 - «припинення за рішенням власників». Також, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 27.02.2013 р. № 781/ДПІ/0710/3 згідно якої виявлено відсутність платника та посадових осіб за адресою місцезнаходження. В ході перевірки ТОВ «Ланіс Менеджмент» встановлено відсутність майна та інших матеріальній ресурсів, економічно необхідна для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, згідно висновку експерта СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУ МВС України в Київській області капітана міліції Рубан Наталії Василівни від 22.02.2013 р. № 161 за результатом проведеної почеркознавчої експертизи, підписи, які виконані від імені гр. ОСОБА_12, виконані в графі «директор» від ТОВ «Ланіс Менеджмент», виконані не гр. ОСОБА_12, а іншою особою.

Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.2013 року №1380/22.8/37139653 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПІКК-Інтернешнл» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2012 р. по 28.02.2013 р. зафіксовано, що товариство відсутнє за місцезнаходженням. В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкової звітності, поданої до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» відсутня. Фактично у ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Крім того, відповідно до висновку спеціаліста начальника сектору фототехнічних, портретних, технічних досліджень документів та почерку відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці капітана міліції Лебідь С.О. № 14 від 12.04.2013 р. встановлено, що підпис від імені директора ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» гр. ОСОБА_9 на свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість від 03.08.2012 р. виконаний іншою особою. Таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ «ПІКК-Інтернешнл» з метою прикриття незаконної діяльності.

Надавши оцінку викладеному відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється ними поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про небуття ними належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є нікчемними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними між ними правочинами, а складені ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентами належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

За результатом системного аналізу викладеного та обставин справи, суд погоджується в висновками податкового органу, що господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені такими контрагентами угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі первинні документи на підтвердження податкового кредиту та валових витрат, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 р. № 0003402220 та № 0003412220 .

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-Т» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко