Постанова № 35565677, 11.11.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6994/13-a

категорія 8.2

11 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А.,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Євротранс" товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2013 р. № 0001852202 та № 0004721702,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Євротранс" товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" (далі - ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" ) звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомленя-рішеня від 14.10.2013 р. № 0001852202, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання за платежем податку на прибуток в сумі 540468,00 грн. за основним платежем та 270234,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0004721702 від 14.10.2013 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податку на доходи фізичних осіб в сумі 433,80 грн. за основним платежем та 67798,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позову зазначає, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р., за результатами перевірки складено акт № 1022/22-01/31780974 від 25.09.2013 р., на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з зазначеними рішеннями, вважає їх необґрунтованими, непідтвердженими первинними бухгалтерськими документами та такими, що суперечать змісту нормативно-правових актів, що регламентують порядок здійснення господарської діяльності суб'єктами підприємницької діяльності.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі і просили їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на висновки акту перевірки. Зазначив, що нарахування податків, штрафних санкцій, здійснені законно та обґрунтовано, просив відмовити в позові за безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт № 1022/22-01/31780974 від 25.09.2013 р.

Перевіркою встановлено зокрема такі порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135, п.138.2, п. 138.8 та абзац "г" п.п.138.10.2 п.138 ст.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 540468,00 грн.; п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого встановлено заборгованість по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 113391,92 грн.; ст.164 та п.п. 165.1.22, п.165.1 ст.165 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 433,80 грн.

На підставі вказаного акту Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 14.10.2013 р. за № 0001852202 та за № 0004721702.

Суд не погоджується з висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.10.2013 р. за № 0001852202 стало порушення позивачем п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135, п.138.2, п.138.8 та абзац "г" п.п.138.10.2 п.138 ст.138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 540468,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 270234,00 грн.

Судом встановлено, що 01.05.2010 р. між позивачем та ПП «Юр Норма» укладено агентський договір б/н на пошук покупців на товари (послуги).

На виконання вимог вказаного договору ПП «Юр Норма» було укладено ряд договорів по наданню транспортних послуг, зокрема, ПрАТ «Бехівський спеціалізований кар'єр», ТОВ «Бехівський спеціалізований кар'єр», ВАТ «Коростенський щебзавод», ТОВ «Техрозробка».

У ході виконання зазначених договорів агенту, у відповідності до умов договору, згідно актів приймання-передачі вказаних послуг, була сплачена сума винагороди, яка була віднесена позивачем до складу валових витрат.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, надані до перевірки позивачем акти приймання-передачі не містять інформації, яка б доводила доцільність та економічну обґрунтованість використання платником агентських послуг у власній господарській діяльності, що не дає можливості підтвердити зв'язок вказаних витрат з фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Так, виконання договору про надання агентських послуг ПП «Юр Норма» підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 30.06.2012 р., від 30.09.2012 р. та від 31.12.2012 р. (а.с.60-62).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що витрати позивача, зумовлені відносинами з ПП «ЮР Норма», підлягали врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Також, між позивачем та ФОП ОСОБА_1 було укладено договори від 05.01.2011 р. №05/01-11 та від 05.01.2012 р. №05/01-12 про надання юридичних послуг.

Згідно вказаного договору позивачем отримано від виконавця та включено до витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2012 р. послуги на суму 468000,00 грн., які на думку податкового органу, не підтверджені належними первинними документами та не підтверджено їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Податковий орган вважає, що надані до перевірки акти прийому-передачі послуг не містять доказової інформації стосовно надання таких послуг за конкретний період, а носять загальний характер та фактично відтворюють умови договору про надання таких послуг.

Вказані твердження податкового органу також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи з огляду на наступне.

Згідно п.п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно п.п. «г» п.п.138.10.2 п.138.2 ст.138 ПК України до складу інших витрат включаються винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Виконання договорів укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1 підтверджується актами приймання-передачі виконаних послуг від 05.01.2012 р., від 31.05.2012 р., від 28.09.2012 р. та від 28.12.2012р. (а.с. 51-54).

Отже, позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати сплачені за отримані юридичні послуги від ФОП ОСОБА_1.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закону), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Надані позивачем акти приймання-передачі робіт (послуг) за своїм змістом та формою не суперечать вимогам ст.9 Закону, оскільки мають всі передбачені вказаним Законом реквізити та є первинним підтвердним документом у розумінні вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.

Досліджені договори носили реальний характер, належним чином виконувались сторонами, а господарські операції, що здійснювались за цими договорами підтверджуються відповідними первинними документами.

За таких обставин суд вважає, що понесені позивачем витрати підтверджені належним чином складеними первинними документами, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток прийняте з порушенням закону та підлягає скасуванню.

Також, податковим органом під час перевірки встановлено порушення позивачем п.п 168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого встановлено заборгованість по податку на доходи фізичних осіб. Згідно даного порушення відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 р. за № 0004721702, яким підприємству було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 433,80 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 67798,67 грн.

В розділі акту перевірки 3.4.4. зазначено, що підприємством несвоєчасно перераховувався податок на доходи фізичних осіб, чим порушено п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК та виведено залишок заборгованості станом на 30.06.2013 р. в сумі 113391,92 грн.

Судом встановлено, що за наслідками попередньої планової виїзної перевірки ДП "Євротранс" ТОВ "Євро" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2011 р., в результаті якої складено акт № 271/23-01/31780974 від 17.02.2012 р., в змісті висновку вказані порушення не відображені (а.с.41-44).

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2013 р. встановлено, що податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ № 0000281702 від 29.02.2012 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобовяз'ання за платежем прибутковий податок з робітників і службовців за штрафними санкціями 6979,42 грн., отримано посадовими особами підприємства 16.08.2012 р.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 50%, оскільки відповідно до п.127.1 ст.127 ПК України такий розмір санкції може бути застосовано лише у разі повторного порушення протягом 1095 днів.

Так як встановлено у ході судового розгляду дане порушення було вчинено позивачем вперше.

Відповідно до п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з п.п.168.1.5 ст.168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У відповідності до п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

За приписами п.119.2 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть накладення за собою накладення штрафу.

Пунктом 127.1 ст.127 ПК України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Крім того, на сторінці 25 акту перевірки зазначено, що в порушення вимог статті 164 та пп.165.1.22, п.165.1, ст.165 ПК України підприємством не оподатковувалась сума виплачених допомог на поховання в сумі 3000 грн. При цьому перевірячим не зазначено яким саме працівникам і в яких періодах видавалась зазначена сума.

Як встановлено судом в перевіряємому періоді підприємством було надано матеріальні допомоги в зв'язку з сімейними обставинами на загальну суму 5000 грн., в т.ч. ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.243-252).

Відповідно до пп.170.7.3 п.170.3 ст.170 ПК України не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року.

Сума перевищення допомоги над вказаним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України і підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставками, встановленими п.167.1 ст.167 ПК України.

Отже у позивача були відсутні підстави для утримання податку з доходів фізичних осіб на підставі пп.165.1.22 п.165.1 ст.165 ПК України (а.с.243-252).

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що позивачем були надані всі належним чином оформлені первинні документи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і задовольняє його позов в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, сплачений судовий збір в розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0001852202 від 14.10.2013 р. в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 538126 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25571,15 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області № 0004721702 від 14.10.2013 р. в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем на податок на доходи фізичних осіб в розмірі 433,8 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25571,15 грн.

Стягнути на користь дочірнього підприємства "Євротранс" товариства з обмеженою відповідальністю "Євро" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 2294,00 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Панкеєва