Постанова № 35564044, 28.10.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

28.10.2013

справа № 765/5300/13-а

провадження № 2а/765/189/13

категорія №28

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2013 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі Сергєєвій О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом військової частини А4515 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих державі, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих державі. Вимоги позову мотивовані тим, що при проведенні перевірки стану автомобільної техніки виявлено нестачу автомобільного майна, а саме на автомобілі КамАЗ-43101 військовий номер 5071Н7 на загальну суму 10996,90 гривень. Для встановлення винних осіб було проведено службове розслідування у ході якого було встановлено, що при передачі автомобіля КамАЗ-43101 від матеріально відповідальної особи за збереження автомобільного майна командира взводу роти матеріального забезпечення військової частини А 4515 старшого прапорщика ОСОБА_3 до начальника складу групи підготовки та зберігання НАЗЧ військової частини А 4515 старшого прапорщика ОСОБА_4 було виявлено ряд недоліків щодо розукомплектування автомобіля, які були внесені до акту технічного стану Ф-12 від 12.04.2007 р. Відповідно до довідки розрахунку нестачі на автомобілі КамАЗ-43101 сума нестачі складає 10996,90 гривень. Відповідно до Постанови КМУ № 880 від 02.11.1995 р. сума що належить до стягнення з ОСОБА_3 складає 22481,31 гривень. Відповідно до наказу командиру військової частини А4515 від 27.04.2013 р. про результати службового розслідування та покарання винних за недбале виконання службових обов'язків, визначених ст.ст. 11,82,83,84 Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та згідно п. 11 наказу Міністерства оборони України від 14.08.1995 р. № 201 "Про оголошення постанови Верховної Ради України від 23.06.1995 р. № 243/95" вирішено притягнути винних ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до відповідальності та стягнути з ОСОБА_3 завдану шкоду у розмірі 22481,31 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності та заперечення на позов в яких просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, представлені докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно положень п. 28 Постанови Пленуму ВАСУ "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року № 8, спір з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Судом встановлено, що відповідач проходив військову службу у в/ч А 4515 на посаді командиру автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини.

Відповідно до наказу командира військової частини А 4515 ОСОБА_6 № 147 від 14.09.2009 р. ОСОБА_2 було звільнено у запас та надано дві доби для здачі справ.

Як вбачається з матеріалів справи 17.04.2007 р. при передачі автомобіля КамАЗ43101 військовий номер 5071Н7 від матеріально відповідальної особи за збереження автомобільного майна командира автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини А 4515 старшого прапорщика ОСОБА_3 до начальника складу групи підготовки та зберігання НАЗЧ військової частини А 4515 старшого прапорщика ОСОБА_4 було виявлено нестачу деталей автомобіля у зв'язку з чим було складено акт №17/192 від 17.04.2007 р. та вирішено провести службове розслідування по даному факту.

Відповідно до п. 17 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" затвердженою Постановою ВРУ № 243/95-ВР від 23.06.1995р. (далі-Положення), у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

В порушення наведених вимог закону розслідування було розпочато лише 22.03.2013 р. вже після того як ОСОБА_3 було звільнено в запас.

Зі змісту положень п.п. 3,5 "Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі" затвердженою Постановою ВРУ № 243/95-ВР від 23.06.1995р. (далі-Положення) військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач не надав до суду достатніх та допустимих доказів того, що завдана шкода на суму 20861,31 гривень, була спричинена з вини саме відповідача по даній справі.

Крім того, в порушення п.п. 22-24,29 постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» за №243/95-ВР від 23.06.1995 року проведене службове розслідування, за результатами якого був виданий наказ командира в/ч А4515 №322 від 27.05.2013 року не було доведено до відповідача, вина якого нібито була встановлена.

Також суд зазначає, що час, протягом якого винного військовослужбовця може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи та заявлені з пропуском встановленого законом строку, тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі відповідно до приписів ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233,234,237 КЗпП України, п.п. 3,5,7,9,22-24,29 постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» за №243/95-ВР від 23.06.1995 р., ст.ст. 2, 12, 70, 71, 76, 79, 94, 99, 100, 159-163 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову військової частини А4515 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих державі - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Адміністративного апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з моменту проголошення постанови.

Головуючий суддя:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду м. СевастополяА.С. Лемешко