Рішення № 35563016, 22.10.2013, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1332/13-ц

Провадження № 2/715/506/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 року Глибоцький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.,

секретаря судового засіданняЗатолошної Р.В.,

за участю представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: ОСОБА_10, третя особа на стороні відповідача відділ у справах дітей Глибоцької РДА, про виселення з житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги, що 10 липня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_10 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 1030, відповідно до якого третя особа ОСОБА_10 отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії розмірі 650 000 28 червня 2015 року.

Зазначав, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1030 з відповідачем ОСОБА_3 10 липня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно умов якого він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по вул.. Сокирянська № 10-Б в смт. Глибока Чернівецької області і належить йому на праві власності та земельну ділянку площею 0,1401 га цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку та споруд, яка розташована за вищесказаною адресою.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 1030 з відповідачкою ОСОБА_4 10 липня 2008 року укладено договір іпотеки, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по вул.. Сокирянська № 11 в смт. Глибока Чернівецької області і належить їй на праві власності.

Посилався на те, що позичальник порушив умови кредитного договору, у звязку з чим, рішеннями Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2009 року та 20 березня 2012 року стягнуто заборгованість та на виконання даних рішень відкрито виконавче провадження, проведено опис та арешт іпотечного майна і воно підлягає продажу на прилюдних торгах. Враховуючи те, що стягнення заборгованості здійснюється шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, просить виселити відповідачів із житлового будинку по вул.. Сокирянська № 10-Б в смт. Глибока Чернівецької області без надання іншого житлового будинку та стягнути із них судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав повністю та просив відмовити в його задоволенні посилаючись на те, звернення стягнення на іпотечне майно відбувається в рамках виконавчого провадження на примусове виконання рішень суду, а звернення на майно, яке є предметом іпотеки відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» позивач не ставить, а тому вважав, що позов про виселення відповідачів є безпідставним, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка дії в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, причину неявки в судове засідання не повідомили і не просили суд відкласти розгляд справи, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в їх відсутність.

Представник третьої особи на стороні відповідача відділ у справах дітей Глибоцької РДА в судове засідання не зявився, а тому суд вважає, що справу можна розглянути в його відсутність.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 572, 589 ЦК України у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст.33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ст.1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами нього боржника в порядку, встановленому цим законом.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного 10 липня 2008 року між ВАТ "Державний ощадний банк України" (правонаступником якого є - ПАТ "Державний ощадний банк України") та третьою особою ОСОБА_10 договору відновлювальної кредитної лінії № 1030, останній отримав кредит у розмірі 650 000 гривень, зі сплатою 20 % річних з кінцевим терміном повернення 28 червня 2015 року.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 1030 з відповідачем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького РНО 10 липня 2008 року та зареєстрований за № 4289 згідно умов якого він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями, який належить йому на праві власності та земельну ділянку площею 0,1401 га цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку та споруд, що знаходяться по вул.. Сокирянська № 10-Б в смт. Глибока Чернівецької області.

Також встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором № 1030 також з відповідачем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Глибоцького РНО 10 липня 2008 року та зареєстрований за № 4287, згідно умов якого вона надала в іпотеку нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований по вул.. Сокирянська № 11 в смт. Глибока Чернівецької області і належить їй на праві власності.

Рішеннями Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2009 року стягнуто в солідарному порядку із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 заборгованість за кредитним договором № 1030 від 10 липня 2008 року в сумі 703 954,31 гривень та рішенням від 20 березня 2012 року 332 901,22 гривень.

На виконання вказаних рішень суду про стягнення заборгованості державним виконавцем відділу ДВС Глибоцького РУЮ було відкрито виконавче провадження ВП № 31891930, ВП № 31891929 та ВП № 33114481, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження від 29 березня та 21 червня 2012 року.

24 квітня 2012 року державним виконавцем відділу ДВС Глибоцького РУЮ було складено акт опису та арешту майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки площею 0,1401 га цільове призначення будівництво та обслуговування житлового будинку та споруд, що знаходяться по вул.. Сокирянська № 10-Б в смт. Глибока Чернівецької області та житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований по вул.. Сокирянська № 11 в смт. Глибока Чернівецької області. На час розгляду справи в суді вказані житлові будинки не реалізовані з прилюдних торгів державною виконавчою службою, що підтверджується матеріалами справи та пояснення учасників процесу.

Згідно ч.ч.1,3 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч.ч.1,2 ст.40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз'яснено у п.9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із рішення Глибоцького районного суду від 18 грудня 2009 року, між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 10 липня 2008 року також було укладено договір поруки, за яким поручителі зобов'язувалися перед кредитором (АТ "Ощадбанк") відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником ОСОБА_10 зобов'язань за кредитним договором № 1030 від 10 липня 2008 року.

Заборгованість за кредитним договором № 1030 від 10 липня 2008 року, станом на момент розгляду справи в суді, як боржником третьою особою по даній справі ОСОБА_10 так і поручителями не погашена, що учасниками процесу не заперечується.

Згідно із роз'ясненнями, які містяться в п.43 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.ст.39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

У п.45 вищезгаданої постанови зазначено, що у разі якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то в порядку статті 373 ЦПК України суд не може змінити спосіб виконання такого рішення на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості відповідно до Закону України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" має виконуватись за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Положення Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають такої умови продажу арештованого майна (житла) належного боржнику, як його виселення та виселення інших осіб, які там проживають та зареєстровані за такою адресою.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Пунктом 6.3 договору іпотеки сторони обумовили, що звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено будь-яким способом не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в п. 6.6 цього Договору.

Відповідно до частини 1 статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пункт 6.6 іпотечних договорів, укладених між сторонами, містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку позасудового врегулювання, шляхом надання іпотекодержателю права на продаж від імені іпотекодавця предмета іпотеки та/або набуття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобовязань або на підставі цього договору, або укладеного Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя в порядку, встановленому чинним законодавством. Однак, в матеріалах справи відсутні докази про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку (витяг про реєстрацію предмета іпотеки за іпотекодержателем або укладений останнім договір купівлі-продажу предмета іпотеки).

А тому суд приходить до висновку, що позивачем не звернуто стягнення на предмет іпотеки ні в судовому, ні в позасудовому порядку. Отже, у нього на даний час відсутнє право вимоги про виселення мешканців квартири, яка передана в іпотеку.

Позивач обрав інший спосіб задоволення своїх вимог, що випливають з рішень Глибоцького районного суду Чернівецької області від 18 грудня 2009 року та 20 березня 2012 року, а саме - шляхом його примусового виконання органами ДВС України.

Після реалізації предмета іпотеки, саме як майна боржника, в межах процедури, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", у нового власника виникне право пред'явити до мешканців будинків вимогу про виселення.

А тому, суд вважає, що реалізація майна в процесі виконавчого провадження, що повністю узгоджується з приписами ч.1 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" та підтверджує про спосіб звернення стягнення на іпотечне майно в порядку, визначеному цим Законом, а не прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому Законом України "Про іпотеку", як помилково вважає позивач.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.60,131 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, ст.ст.572, 575, 589 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.54 Закону України "Про виконавче провадження"керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 31, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 224, 225, 228, 232 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк» - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Глибоцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: