Рішення № 35562818, 24.10.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/11958/13-ц

Провадження № 2/521/5639/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Коблової О.Д.,

при секретарі Литвиненко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Інгосстрах» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулось ПАТ «Страхова компанія» «Інгосстрах» із позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, зазначаючи, що 29.11.201 року о 07 годині 30 хвилин відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобілю ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю ВАЗ21043, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. Оскільки зазначена шкода особисто відповідачем не була відшкодована потерпілому, останній звернувся до ПАТ «Страхова компанія» «Інгосстрах» із заявою про виплату страхового відшкодування, в порядку статті 41 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На виконання своїх зобовязань за договором № OD42AU00000013, позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 4363 (чотири тисячі триста шістдесят три) гривні 35 копійок, у звязку з чим, позивач просить стягнути зазначену суму в порядку регресу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати повязані зі сплатою судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача суму відшкодування в розмірі 4363 (чотири тисячі триста шістдесят три) гривні 35 копійок, суму сплаченого судового збору в розмірі 214 гривень 60 копійок.

Представник позивача у судове засідання не зявився. Але від нього до суду була подана заява, згідно якої він позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідач у судове засідання зявився. З позовними вимогами позивача не згодний, посилаючись на те, що вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

У звязку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

З постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 26.12.2011 року вбачається, що 29.11.201 року о 07 годині 30 хвилин відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобілю ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю ВАЗ21043, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. Вказаною постановою ОСОБА_1 був визнаним винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України постанова по справі про адміністративне правопорушення обовязкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією з особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.

Згідно ст. 1166 ЦК України, шкода відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Оскільки джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, то відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, згідно чинного законодавства України, відповідач, як особа винна в нанесенні шкоди, зобовязаний був, відшкодувати матеріальні збитки, нанесенні власнику автомобіля ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП Страховик звернувся до експерта СПД «ОСОБА_3А.», Відповідно до Звіту № 215/11 від 15.12.2011 р. про оцінку автомобіля ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1, складає: 4283 (чотири тисячі двісті вісімдесят три) гривні 66 копійок..

На виконання своїх зобовязань за договором страхування № OD42AU00000013 від 01.03.2007 р., позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 4363 (чотири тисячі триста шістдесят три) гривні 35 копійок.

Страхове відшкодування сплачено 17.01.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 547 від 17.01.2012 р.

Позивач ПАТ «Страхова компанія» «Інгосстрах» зазнала збитки на загальну суму 4363 (чотири тисячі триста шістдесят три) гривні 35 копійок.

Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, то відповідно до ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, враховуючи вищевикладене, до Позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Ця ж позиція дістала своє відображення і у судовій практиці. Так, в абзаці 2 п.8 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року N 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди вказано, що з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, відповідно до чинного законодавства України, реалізація страховиком права регресної вимоги можлива лише тільки після виплати страхового відшкодування страхувальнику або потерпілому.

Виплата Позивача ПАТ «Страхова компанія» «Інгосстрах», страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 547 від 17.01.2012 р.

Наведене є доказом того, що позивач ПАТ «Страхова компанія» «Інгосстрах», страховик за Договором страхування наземного транспорту № OD42AU00000013 від 01.03.2007 р., в повному обсязі виконало свої зобовязання, та отримав право вимоги до відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 11, 60, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 1166, 1188, 1191 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Інгосстрах» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Інгосстрах» понесені витрати в розмірі 4363 (чотири тисячі триста шістдесят три) гривні 35 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» «Інгосстрах» суму сплаченого судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ О. Д. Коблова