Постанова № 35561865, 26.09.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

26 вересня 2013 року справа № 814/1711/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Єнтіної А.П., при секретарі судового засідання Западнюк К.А.,

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_4, від 30.06.99;

від відповідача: Сугацький О.М., довіреність №34/9/10-00, від 04.07.13;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв,54029

проскасування податкового повідомлення - рішення від 04.07.2012р. № 0002401702, В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 04.07.2012 р. №0002401702, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки відповідача при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та не ґрунтується на нормах законодавства України.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні.

Проаналізувавши діюче законодавство, матеріали справи, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, суд дійшов наступного.

ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ПП "Ферзь-Транс" (код ЄДРПОУ 36285433) за червень-липень 2011 року.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт №1091/17-2/НОМЕР_3 від 18.05.2012 р., згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1: п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі 30785,00 грн., у т.ч. за червень 2011 року у сумі 10800,00 грн., за липень 2011 року у сумі 19985,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем 04.07.2012 р. було винесено податкове повідомлення-рішення за №0002401702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35782,25 грн. (основний платіж - 30785,00 грн., штраф - 4997,25 грн.).

Висновки податкового органу обґрунтовані тим, що правочини, здійснені між ФОП ОСОБА_1 та ПП "Ферзь-Транс" мають ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що фактичною підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення стали висновки акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 10.11.2011 р. №1366/3-23-20-36285433 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Ферзь-Транс" щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р. Відповідно до даного акту ПП "Ферзь-Транс" відсутнє за місцезнаходженням, ПП подана декларація з податку на додану вартість за травень 2011 року, яка має статус "не дійсна", в ході досудового слідства по кримінальній справі порушеній 03.02.1012 року прокуратурою м. Києва відносно службових осіб ПАТ КБ "Інтербанк" за фактом умисного ухилення від сплати податків встановлено, що ПП "Ферзь-Транс" має ознаки фіктивності, відповідно до висновку експерта встановлено, що підписи директора ПП "Ферзь-Транс" виконані іншою особою. Також в акті зазначено, що порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення невстановленими особами ПП "Ферзь-Транс".

Суд дійшов висновку про незаконність прийнятого податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Стосовно відносин позивача з ПП "Ферзь-Транс" судом встановлено, що позивачем було укладено договір постачання №106 від 01.06.11 р. з ПП "Ферзь-Транс", відповідно до якого ПП постачає а ФОП ОСОБА_1 придбаває овочі фрукти, продовольчі товари в асортименті. На виконання умов договору ПП "Ферзь-Транс" на адресу позивача були виписані податкові та видаткові накладні. Оплата була здійснена в готівковій формі відповідно до квитанцій та прибуткових ордерів в повному обсязі.

Cуд дійшов висновку про неправомірність позиції відповідача щодо відсутності господарських операцій з ПП "Ферзь-Транс", оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочинів.

Основним видом підприємницької діяльності позивача є реалізація овочів, фруктів, продовольчих товарів. Як було встановлено ДПІ та судом угоди з вищезазначеним контрагентом стосувались безпосередньо діяльності позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у його контрагента, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

В силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Актом перевірки не встановлено факту не належного оформлення даних документів передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", а також Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 88.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід вказати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання сплати певних сум податку поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

А тому, якщо контрагент або його контрагенти по ланцюгу не виконали своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету або викликали сумнів у законності своєї діяльності чи мінімізували свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності факту реального вчинення господарської операції та у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Посилання відповідача на наявність порушених кримінальних справ стосовно контрагента позивача судом також не взято до уваги, так як відсутні вироки, що набрали законної сили по кримінальним справам, а це унеможливлює, при винесенні податкового повідомлення рішення, посилання на факти, що встановлені досудовим слідством, як такі, що доведені належно.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 04.07.2012 р. №0002401702.

3. Відшкодувати судові витрати в сумі 358,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3).

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення/отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя А. П. Єнтіна