Рішення № 35561611, 26.11.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/7668/13-ц

2/264/2889/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О. О., при секретарі Человань К.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідача було прийнято на роботу до ТОВ «СРЗ» на посаду слюсаря по складанню металоконструкцій на підставі наказу № 539 від 04 жовтня 2010 року. Відповідно до наказу ТОВ «СРЗ» № 280 від 08 квітня 2013 року відповідача з 11 березня 2013 року було звільнено з підприємства за прогули без поважної причини на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. Відповідач згідно наказу № 1174 від 18 грудня 2012 року знаходився у відпустці 28 днів, з яких 16 днів щорічної відпустки ним отримано в рахунок невідпрацьованого часу за період з 04 жовтня 2012 року по 04 жовтня 2013 року та виплачено 2439,03 грн. При звільненні борг відповідача перед позивачем склав 2439,03 грн. Позивачем було запропоновано відповідачу добровільно розрахуватися з заборгованістю. ОСОБА_1 надав розписку, в якій зобовязувався погасити заборгованість до 17 жовтня 2013 року, проте свої зобовязання так і не виконав. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 2439,03 грн. та судові витрати по справі у розмірі 229,40 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявилася, надала на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що визнає позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти стягнення з нього у рахунок відшкодування завданої підприємству матеріальної шкоди у розмірі 2439,03 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ТОВ «СРЗ» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу; зокрема - при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цьогоКодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням ст. 127 КЗпП, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Згідно ст. 22 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий згідно наказу «Про прийом на роботу» № 539 від 04 жовтня 2010 року з 04 жовтня 2010 року до ТОВ «СРЗ» на посаду слюсаря по складанню металоконструкцій.

На підставі наказу № 1174 від 18 грудня 2012 року відповідачу за період роботи з 04 жовтня 2012 року по 04 жовтня 2013 року було надано щорічну відпустку тривалістю 28 календарних днів та виплачено відпускні.

Відповідно до наказу ТОВ «СРЗ» № 280 від 08 квітня 2013 року відповідача з 11 березня 2013 року було звільнено з підприємства за прогули без поважної причини на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Таким чином, відповідачу було надано 16 календарних днів щорічної відпустки в рахунок невідпрацьованого часу за період роботи з 04 жовтня 2012 року по 04 жовтня 2013 року та виплачено відпускні за зазначений період у розмірі 2439,03 грн.

При звільненні відповідачу було добровільно запропоновано повернути вказану суму, про що останній 17 квітня 2013 року надав розписку, що зобовязується повернути борг протягом 6 місяців, тобто до 17 жовтня 2013 року.

Проте, на теперішній час відповідач свої зобовязання перед позивачем так і не виконав, суму заборгованості не повернув.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і з відповідача на користь ТОВ «СРЗ» підлягає стягненню сума у розмірі 2439,03 грн. за невідпрацьовані дні одержаної відпустки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Представником позивача надано документи, що підтверджують сплату судового збору.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213 - 215 ЦПК України, ст. 127 КЗпП України, ст. 1215 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про відпустки», п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Узбекистану, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» (87510, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 2, поточний рахунок № 26009962489635 у відділенні ПАТ «ПУМБ» у м. Донецьк, код ЄДРПОУ 32183383, МФО 334851) суму за невідпрацьовані дні одержаної відпустки у розмірі 2439,03 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 229,40 грн., а всього 2668,43 грн.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:О. О. Хараджа