Постанова № 35559591, 25.11.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2013 р. Справа № 924/886/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Бригинець Л.М. ,

суддя Демидюк О.О.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.09.2013 року у справі № 924/886/13 (суддя Танасюк О.Є.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

про стягнення 7583742,47 грн., з них 6511410,37 грн. основний борг, 789041,04 пеня, 68513,70 штраф 7%, 56969,15 грн. інфляційні, 157808,21 грн. 3% річних

за участю представників сторін:

позивача - Данилевський О.М., за довіреністю

відповідача - Стороженко Ю.В., за довіреністю

Постанова приймається 25.11.2013 року, оскільки в засіданні від 12.11.2013 року оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 25.11.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.09.2013 року у справі № 924/886/13 частково задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" про стягнення 7583742,47 грн. Стягнуто з МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 6511410,37 грн. основного боргу, 394520,52 грн. пені, 34256,85 грн. 7% штрафу, 157808,21 грн. 3% річних, 26085,26 грн. інфляційних втрат, 68653,51 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 30.09.2013 року у справі № 924/886/13 в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Як на підставу для скасування судового рішення у справі, позивач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

До Рівненського апеляційного господарського суду також звернулось МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" із апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій відповідач просить скасувати судове рішення у справі в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 26085,26 грн. за грудень 2012 року.

МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого останнє просить залишити апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" без задоволення, а судове рішення у справі в частині оскарження позивачем залишити без змін.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення викладені ними в апеляційних скаргах.

Крім того, від МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" надійшло доповнення до апеляційної скарги, відповідно до якого відповідач не погоджується також і з сумою основного боргу, яка підлягає стягненню згідно оскаржуваного рішення. В обґрунтування вказаного доповнення відповідач надає докази часткової сплати суми основної заборгованості, а саме платіжне доручення № 7223 від 23.05.2013 року на суму 16423,91 грн., акт звіряння розрахунків від 30.09.2013 року скріплений підписами та печатками уповноважених представників сторін, платіжне доручення № 9415 від 01.11.2013 року на суму 24574,98 грн.

Приписами п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 (із змінами та доповненнями) передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку ст. 38 ГПК України. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Подаючи вказане доповнення до апеляційної скарги та обґрунтовуючи його, відповідач жодним чином не зазначив та не обґрунтував неможливість подання вищезазначених доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, більше того в матеріалах справи відсутні будь-які клопотання сторін щодо надання чи витребування вказаних доказів, як не містяться і рішення суду, оформлені у процесуальній формі щодо відмови в задоволенні чи витребуванні певних доказів з ініціативи суду.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції встановила неможливість зазначених доказів встановлювати фактичні обставини справи, внаслідок порушення правила про належність та допустимість доказів та у зв'язку із порушенням процесуального порядку їх подання.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2011 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" (покупець) був укладений договір № 14/2320/11 на купівлю-продаж природного газу. Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (далі - газ) для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі 113300 тис.куб.м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (п.п. 2.1., 2.1.1. договору). Відповідно до п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Згідно з пунктом 5.2. договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20 грн. Відповідно до п. 5.5. договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу. Зі змісту п. 6.1. договору вбачається, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу (п. 7.2. договору). Цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 року до 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (п. 11.1. договору). Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою № 1 від 11.10.2011 року сторони внесли зміни в п. 5.2. договору "Ціна газу", та погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

В подальшому Додатковою угодою № 2 від 01.08.2012 року сторони погодили кількість газу, що постачається позивачем.

Додатковою угодою № 3 від 10.12.2012 року сторони виклали п. 7.2. ст. 7 договору "Відповідальність сторін" у наступній редакції: "У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору продавець має право здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу".

На виконання умов договору протягом вересня-грудня 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" прийняло природний газ в загальному обсязі 25247,384 тис.куб.м. на загальну суму 33053875,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 року (за вересень 2012 року), від 30.11.2012 року (за жовтень 2012 року), від 30.11.2012 року (за листопад 2012 року), від 31.12.2012 року (за грудень 2012 року), які підписані представниками сторін без зауважень.

В порушення умов договору, відповідач несвоєчасно здійснював оплату за поставлений газ, що підтверджується оборотною відомістю (операції по підприємству ПАТ "Хмельницькгаз") за період з 01.01.2011 року по 31.03.2013 року, а саме відповідачем сплачено за природний газ лише 21360124,37 грн. Вказаний факт та зміст оборотної відомості не заперечується самим відповідачем.

Так, заборгованість відповідача станом на день подачі позову складала 11693750,75 грн. Під час розгляду справи відповідачем було частково сплачено основний борг в сумі 5182340,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 318 від 29.07.2013 року в зв'язку з чим, місцевим господарським судом правомірно та підставно в цій частині припинено провадження у справі ухвалою суду від 16.09.2013 року на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, на момент прийняття рішення місцевим господарським судом, основний борг відповідача перед позивачем становив 6511410,37 грн.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Відповідно до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідач допустив порушення умов договору № 14/2320/11 від 30.09.2011 року на купівлю-продаж природного газу в частині своєчасної оплати вартості природного газу, тому на момент прийняття оскаржуваного рішення, основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 14/2320/11 на купівлю-продаж природного газу становить 6511410,37 грн. При цьому місцевим господарським судом правильно враховано часткову оплату відповідачем боргу під час розгляду справи в сумі 5182340,38 грн.

За таких обставин, господарський суду Хмельницької області дійшов вірного висновку щодо правомірності задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 6511410,37 грн.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивачем на підставі п. 7.2. договору нараховано пеню в розмірі 789041,04 грн. та 7% штраф в сумі 68513,70 грн.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Колегія суддів, перевіривши правильність розрахунку пені, дійшла висновку, що місцевий господарський суд, з урахуванням приписів ст.ст. 230, 232 ГК України правомірно задоволив позов в частині стягнення пені.

Як зазначалося, позивачем заявлено до стягнення 7% штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 68513,70 грн. з врахуванням заборгованості в сумі 978767,09 грн. Вказана заборгованість виникла за зобов'язаннями вересня 2012 року, зокрема в період з 14.10.2012 року (кінцевий строк оплати) по 07.12.2012 року (здійснення часткової оплати).

Згідно з п. 7.2. договору відповідач у разі прострочення зобов'язань по оплаті природного газу понад 30 днів зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Таким чином, відповідно до п. 7.2 договору штраф у розмірі 7% вартості неоплаченого товару в сумі 68513,70 грн. є також правомірно нарахованим.

Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є: справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Також, в п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції", із змінами і доповненнями, зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційний господарський суд погоджується з твердженнями відповідача щодо наявності правових підстав для застосування зазначених норм права щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Тому, задовольняючи позов в частині стягнення штрафних санкцій, господарський суд першої інстанції скористався правом наданим на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 83 ГПК України, зменшив розмір неустойки (штрафу, пені) та задоволив позов в частині стягнення пені в сумі 394520,52 грн., 7% штрафу в розмірі 34256,85 грн., а в частині на яку зменшено відповідні штрафні санкції в позові відмовив.

Щодо доводів позивача, які стосуються застосування місцевим господарським судом п. 3 ст. 83 ГПК України, то колегія суддів зазначає наступне. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Враховуючи те, що починаючи з 2010 року відповідач є збитковим у зв'язку з чим не має можливості вчасно розраховуватися зі своїми кредиторами за спожиті енергоносії, вносити обов'язкові платежі до бюджету, через невідповідність тарифів на централізоване теплопостачання економічно обґрунтованим витратам на їх виробництво, господарський суд Хмельницької області вірно встановив винятковість даного випадку. Відтак, доводи апеляційної скарги позивача не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, а апеляційна скарга позивача залишається судом без задоволення.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем за позовом було нараховано до стягнення з відповідача 56969, 15 грн. інфляційних втрат, 157808,21 грн. 3 % річних.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань інфляційних та 3% річних за період прострочення, з врахуванням графіку розрахунку, узгодженого договором, та здійсненої відповідачем часткової оплати, виходячи з наступного.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період з 14.10.2012 року по 16.05.2013 року в розмірі 157808,21 грн. Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період. Отже, проаналізувавши поданий позивачем розрахунок, господарський суд Хмельницької області дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правомірно нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 157808,21 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд встановив, що згідно поданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування інфляційних втрат здійснено ним за наступні періоди: за зобов'язаннями жовтня 2012 року: з 16.10.2012 року по 15.11.2012 року із суми простроченого платежу 6069305,88 грн.; з 16.11.2012 року по 15.12.2012 року та з 16.12.2012 року по 15.01.2013 року із суми простроченого платежу 5431818,00 грн. сума інфляційних втрат розрахованих позивачем становить 10863,64 грн.; за зобов'язаннями листопада 2012 року: за період з 16.11.2012 року по 15.12.2012 року та з 16.12.2012 року по 15.01.2013 року із суми простроченого платежу 10010126,17 грн. сума інфляційних втрат становить 20020,25 грн.; за зобов'язаннями грудня 2012 року за період: з 16.12.2012 року по 15.01.2013 року із суми простроченого платежу 13042630,60 грн. сума інфляційних втрат становить 26085,26 грн.

Згідно листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 року № 62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, враховуючи строки проведення часткових розрахунків відповідачем, правомірним є висновок суду, що станом на 14.02.2013 року не погашеною залишилася сума 13042630,60 грн., яка підлягає індексації з урахуванням індексу за січень 2013 року (100,2), оскільки більший період прострочки цієї заборгованості (більше 15 днів) проіснував саме у січні 2013 року. Отже, інфляційні нарахування за цей період становлять 26085,26 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Вищенаведеним спростовуються також доводи відповідача щодо неможливості нарахування інфляційних втрат в сумі 26085,26 грн. за грудень 2012 року.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 30.09.2013 року у справі № 924/886/13 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.