Рішення № 35559443, 18.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19689/13 18.11.13За позовом Автобази управління справами апарату Верховної Ради України

до 1) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»

2) Державної організації медичного автотранспорту м. Києва

«Київмедавтотранс»

про стягнення 46230,90 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Приліпко О.Д. (представник за довіреністю);

від відповідачів: 1) не з'явився, 2) Білоус С.А. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Автобаза управління справами апарату Верховної Ради України (далі - Позивач) звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (далі - Відповідач-1) 15025,44 грн. страхового відшкодування, та про стягнення з Державної організації медичного автотранспорту м. Києва «Київмедавтотранс» (далі - Відповідач-2) 29303,54 грн. різниці між розміром шкоди та страховою виплатою, та 1901,92 грн. витрат на проведення автотоварознавчих досліджень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач-1, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не повністю відшкодував Позивачу матеріальну шкоди, завдану страхувальником Відповідача-1 внаслідок ДТП.

А в зв'язку з недостатністю страхової виплати (страхового відшкодування), Відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати Позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), виплаченим Відповідачем-1, а також понесені Позивачем витрати на оплату досліджень, замовлених Позивачем для встановлення суми спричиненого йому розміру матеріальної шкоди.

Відповідач-1 заявлені позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що вже сплатив Позивачу обґрунтований розмір шкоди в сумі 34974,56 грн. на підстав складеного на замовлення Відповідач-1 Аварійного сертифікату №1991/4 від 08.10.2012.

Відповідач-2 також відхиляє заявлені до нього позовні вимоги, оскільки вважає, що Соломін С.Ю. керував автомобілем Позивача «Тойота» на час скоєння ДТП не на законних підставах.

Відповідачем-2 18.11.2013 через відділ діловодства суду було подано шість клопотань про витребування у Позивача в порядку ст. 38 ГПК України зазначених у клопотаннях документів, необхідних на думку Відповідача-2 для встановлення правомірності керування Соломіним С.Ю. 27.06.2012 автомобілем «Тойота» д.р.н. АА0027КІ, а також про витребування у Позивача документів на підтвердження правомірності оформлення дорожнього листа № 1222242 від 27.06.2012.

Судом вказані клопотання Відповідача-2 залишаються без задоволення, оскільки всупереч п. 2 ч. 2 ст. 38 ГПК України ним не обґрунтовано обставин, які перешкоджали наданню цих доказів самим заявником, а посилання, що Відповідач-2 не міг їх подати через ненадання їх йому Позивачем, судом відхиляються, оскільки по-перше, Відповідачем-2 не доведено існування у Позивача обов'язку надання витребуваних документів в порядку досудового врегулювання спору, та по-друге не надано доказів, що Відповідач-2 звертався до Позивача про отримання відповідних документів і йому було відмовлено.

Вказані клопотання про витребування доказів також залишаються судом без задоволення, оскільки всупереч п. 4 ч. 2 ст. 38 ГПК України заявником не обґрунтовано суду, у відповідності до яких положень закону заявлені до витребування документи є належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, неправомірності керування Соломіним С.Ю. автомобілем «Тойота» д.р.н. АА0027КІ, на час скоєння ДТП, та що в межах даного судового спору і відповідно до положень чинного законодавства має довести неправомірність оформлення Позивачем дорожнього листа № 1222242 від 27.06.2012.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2012 в м. Києві на перехресті вул. Івашкевича та вул. Автозаводська була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «ГАЗ», д.р.н. 37572 КА, яким керував Богатирьов С.Г. та автомобіля «Тойота», д.р.н. АА0027КІ, яким керував Соломін С.Ю. Дана обставина підтверджується короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Тойота», д.р.н. АА0027КІ (далі - автомобіль «Тойота»), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Позивачу на праві власності.

Як вбачається з залучених до справи копій Наказу № 15-2/3-11/1 від 10.01.2012 та дорожнього листа від 27.06.2012 № 1222242, на час скоєння ДТП належний Позивачу автомобіль «Тойота» використовувався водієм Соломіним С.Ю. у службових цілях.

Посилання Відповідача-2, що автомобіль потрапив у ДТП за 10 хв. до закінчення наведеного у дорожньому листі часу та далеко від пункту повернення, а також посилання на неточності та помилки, допущені у вищенаведеному дорожньому листі жодним чином не доводить того, що Соломіним С.Ю. на час скоєння ДТП керував автомобілем «Тойота» не на законних підставах.

Щодо маршруту слідування автомобіля «Тойота», то в дорожньому листі від 27.06.2012 №1222242 частина маршруту зазначена як «по місту», відтак відхиляються заперечення Відповідача-2 щодо знаходження автомобіля на час скоєння ДТП поза межами маршруту, оскільки ДТП було скоєно в м. Києві.

Також Відповідачем-2 нормативно не обґрунтовано, яким чином перебування Соломіна С.Ю. на посаді начальника автоколони не дозволяло йому використовувати автомобіль «Тойота» у службових цілях Позивача, враховуючи закріплення цього автомобіля за Соломіним С.Ю. на підставі відповідного наказу.

Керування транспортними засобами особами, які не мають відповідних документів або не пред'явили їх для перевірки, є адміністративним правопорушенням на транспорті, передбаченим статтею 126 Глави 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення особою такого правопорушення підтверджується відповідними документами, а саме протоколом про вчинення адміністративного правопорушення та постановою по справі про адміністративне правопорушення (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.04.2012 у справі № 30/5009/2733/11).

Втім, матеріали справи не містять та Відповідачем-2 в порядку статей 32-34 ГПК України не подано належних та допустимих доказів вчинення Соломіним С.Ю. зазначеного правопорушення за статтею 126 Глави 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому відсутні належні та допустимі докази експлуатації автомобіля «Тойота» у момент настання ДТП без законних підстав.

Таким чином, доказів того, що Соломін С.Ю. перебував у автомобілі «Тойота» на момент скоєння спірної ДТП не на законних підставах матеріали справи не містять, і Відповідачем-1 не доведено суду зворотного належними та допустимими засобами доказування.

На замовлення Позивача суб'єктом оціночної діяльності ФОП Ханжин Олегом Олеговичем було проведено автотоварознавче дослідження та складено Звіт № 414 від 12.07.2012, відповідно до якого встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота» в зв'язку з його пошкодженням у ДТП, якою є ринкова вартість автомобіля на час ДТП, складає 122165,34 грн.

Необхідність виконання ремонтних робіт та використаних запчастин і матеріалів, які наведені у Звіті № 414 від 12.07.2012, відповідають завданим автомобілю «Тойота» пошкодженням, які зафіксовані в довідках ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, залучених до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «ГАЗ», д.р.н. 37572 КА, Богатирьовим С.Г. під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою від 19.09.2011 Оболонського районного суду м. Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Богатирьового С.Г. як особи, яка експлуатує автомобіль «ГАЗ», д.р.н. 37572 КА на законних підставах, була застрахована Відповідачем-1 на підставі договору (полісу) № АВ/3434438 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з Відповідачем-2.

Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн.

Отже, Відповідач-1 є особою, на яку полісом № АВ/3434438, в межах встановленого цим полісом ліміту в розмірі 50000 грн., покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «ГАЗ», д.р.н. 37572 КА на час спірної ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, оскільки встановлена Звітом № 414 від 12.07.2012 ринкова вартість автомобіля «Тойота» на час ДТП в розмірі 122165,34 грн. є меншою, за встановлену цим же звітом вартість відновлювального ремонту даного автомобіля в розмірі 234034,46 грн., то його ремонт є економічно необґрунтованим, а відтак даний транспортний засіб вважається фізично знищеним і до правовідносин даного спору мають застосовуватись положення ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» врегульовано порядок пред'явлення до страховика, тобто до Відповідача-1, заяви про виплату страхового відшкодування.

Так, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, передбаченого ст. 35 Закону змісту та комплектності додатків.

Стаття 36.1 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» визначає, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) (ст. 36.2 Закону).

Судом встановлено, що Позивач 03.07.2012 звернувся до Відповідача-1 з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі матеріальної шкоди, заподіяної йому внаслідок пошкодження автомобіля «Тойота» у ДТП, якою є ринкова вартість автомобіля на час ДТП, яке мало місце 27.06.2012, і дана заява за змістом та комплектністю додатків відповідає вимогам ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів».

Однак сторонами не було узгоджено у встановленому ст. 36.1 Закону порядку розмір страхового відшкодування (матеріальної шкоди), оскільки Відповідач-1 визнав заявлені вимоги в меншому розмірі, а саме на суму 34974,56 грн. та виплатив їх Позивачу, що підтверджується наданою Позивачем та залученою до матеріалів справи випискою з його рахунку. Розрахував вказану суму Відповідач-1 на підставі складеного на його замовлення ТОВ «ЕАК «Фаворит» Аварійного сертифікату №1991/4 від 08.10.2012.

Судом досліджено наданий Відповідачем-1 Аварійний сертифікат №1991/4 від 08.10.2012, та встановлено, що він не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 32-34 ГПК України розміру ринкової вартості автомобіля «Тойота» після ДТП, так як у вказаному сертифікаті вказано про «ймовірну» а не точну ринкову вартість, а також оскільки даний Аварійний сертифікат №1991/4 від 08.10.2012 складався без проведення фактичного огляду автомобіля «Тойота», і доказів протилежного Відповідачем-1 суду не надано.

При цьому Відповідачем-1 не спростовано належними засобами доказування встановленого у наданому Позивачем Звіті № 414 від 12.07.2012 розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота» в зв'язку з його пошкодженням у ДТП в розмірі 122165,34 грн.

Також, на замовлення Позивача було виконано ще одне дослідження, та зі складеного на його підставі КНДІСЕ висновку № 5566/13-54 від 23.08.2013 вбачається, що вартість залишків автомобіля «Тойота» після ДТП, складає 42861,80 грн., і даний висновок Відповідачем-1 також спростовано не було.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

А відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів», саме Позивач є особою, яка має право на отримання відшкодування завданих їй збитків від Відповідача-1 в зв'язку з пошкодженням у ДТП належного Позивачу автомобіля «Тойота».

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/3434438 та положення статей 12, 22, 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 9 Закону України «Про страхування», статей ст. 1166, 1187, 1188 та 1192 ЦК України, Відповідач-1 повинен відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, виходячи із розміру реально завданих збитків, та за мінусом встановленої франшизи, тобто у сумі 50000.

Оскільки до звернення Позивача до суду з даним позовом Відповідачем-1 вже було відшкодовано частину заявленої суми шкоди в сумі 34974,56 грн., то судом визнаються обґрунтованими та задовольняються вимоги Позивача про стягнення з Відповідача-1 решти суми шкоди в розмір 15025,44 грн. в межах ліміту відповідальності Відповідача-1 за полісом № АВ/3434438 (50000-34974,56=15025,44).

Крім того, відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, з огляду, що відповідно до Звіту № 414 від 12.07.2012 розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота» в зв'язку з його пошкодженням у ДТП складає 122165,34 грн., а поліс № АВ/3434438 покриває лише частину спричиненої Позивачу шкоди (50000грн.), то відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України Відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати Позивачу решту шкоди в розмірі 29303,54 грн., з розрахунку:

1) 122165,34 (матеріальний збиток за Звітом) - 42861,80 (вартість залишків) = 79303,54 грн.;

2) 79303,54 - 50000 (ліміт відповідальності Відповідача-1) = 29303,54 грн.

тому в цій частині позовні вимоги до Відповідача-2 підлягають задоволенню.

Щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача-2 1901,92 грн. оплати вартості проведених експертиз автомобіля «Тойота», то суд зазначає, що Законом України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу.

А передбачене положеннями статті 22 вказаного Закону «відшкодування… у встановленому цим Законом порядку оціненої шкоди» не забороняло Позивачу самостійно провести оцінку такої шкоди, керуючись чинними положеннями законодавства та відповідних методик про проведення оцінки, та жодним чином не зобов'язувало Позивача звертатися до професійного оцінщика та нести витрати у розмірі 1901,92 грн.

Також Позивачем не доведено суду, що витрати на оплату досліджень в розмірі 1901,92 грн. є понесеними ним збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Відтак, з огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з Відповідача-2 1901,92 грн. витрат на оплату проведених на замовлення Позивача досліджень.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (м. Київ, проспект Возз'єднання, 15, оф. 109; ідентифікаційний код 31201694) на користь Автобази управління справами апарату Верховної Ради України (м. Київ, вул. Щорса, 24; ідентифікаційний код 05907124) 15025 (п'ятнадцять тисяч двадцять п'ять) грн. 44 коп. відшкодування шкоди та 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 16 коп. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Державної організації медичного автотранспорту м. Києва «Київмедавтотранс» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 25; ідентифікаційний код 01993807) на користь Автобази управління справами апарату Верховної Ради України (м. Київ, вул. Щорса, 24; ідентифікаційний код 05907124) 29303 (двадцять дев'ять тисяч триста три) грн. 54 коп. відшкодування шкоди та 1090 (одну тисячу дев'яносто) грн. 62 коп. судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.2013

Суддя Сташків Р.Б.