Рішення № 35559017, 12.11.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 1019/1345/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потоцького В.В.,

при секретарі Олійник Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 просять визнати недійсними договори дарування житлового будинку №3 по вул. Оболонній в м. Переяслав-Хмельницький Київської області та земельної ділянки для обслуговування будинку, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчені державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори 12 квітня 2011 року, реєстр №830 та №833; визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку №3 по вул. Оболонній в м. Переяслав-Хмельницький та земельної ділянки для обслуговування будинку, укладені між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького нотаріального округу ОСОБА_5 27 жовтня 2011 року, реєстр №865 та №868; а також стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2950 гривень 69 копійок судових витрат, посилаючись на те, що ОСОБА_4, будучи дієздатною фізичною особою, вчинила правочин у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними у повній мірі, а будучи незрячою, не могла перевірити зміст документів, які підписала. При цьому, уклали між собою договори купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки фіктивно, без наміру створення правових наслідків, а лише для того, щоб не повертати зазначену нерухомість

Відповідачі та їх представник ОСОБА_6 позов не визнали, посилаючись на те, що умови оскаржуваних договорів дарування повністю відповідають вимогам глави 55 Цивільного кодексу України, і не суперечать їм, та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Оскільки, ОСОБА_4 за своїм психічним станом лише не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, то, відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, відсутні підстави для визнання договору дарування недійсним.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає повному задоволенню.

ОСОБА_4 на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міського народного суду Київської області від 11 листопада 1981 року та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Переяслав-Хмельницькою міською держнотконторою 07 жовтня 1996 року, зареєстрованих у КП КОП «Переяслав-Хмельницьке БТІ» за №4823 у книзі №24, набула право власності на житловий будинок №3 по вул. Оболонній в м. Переяслав-Хмельницький. 30 жовтня 2003 року на підставі рішення виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради від 27 грудня 2002 року №197-9 ОСОБА_4 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за вищевказаною адресою, площею 0,1000 га серії КВ №064885.

З 2009 року після отримання черепно-мозкової травми, ОСОБА_4 страждає на ряд хронічних захворювань: церебральний атеросклероз; хронічне порушення мозкового кровообігу; дисциркуляторна енцефелопатія; гостре порушення мозкового кровообігу та інші. В звязку з тяжким станом свого здоровя постійно лікувалася в стаціонарі та амбулаторно. 07 квітня 2011 року ОСОБА_4 в черговий раз потрапила на стаціонарне лікування у неврологічне відділення Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, де лікувалася по 22 квітня 2011 року.

В період лікування, ОСОБА_4 заявила ОСОБА_2 що вона передала б належне їй житло тому, хто доглянув би її та сина. Через декілька днів ОСОБА_2 сказала їй, що потрібно поїхати до нотаріуса. 12 квітня 2011 року державним нотаріусом Переяслав-Хмельницькою ДНК, були посвідчені два договори дарування належних ОСОБА_4 житлового будинку та земельної ділянки, які остання безоплатно передала у власність ОСОБА_2 Зазначені договори не відповідали волевиявленню ОСОБА_4, бо не передбачали ні догляду, ні утримання як її, так і її хворого сина з боку ОСОБА_2

Відповідно до ч. 2 ст. 717 ЦК України, договір, що встановлює обовязок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Усвідомивши те, що ОСОБА_4 та її син позбавлені права власності на житло і земельну ділянку та догляду, ОСОБА_4 стала вимагати від ОСОБА_2 розірвання зазначених договорів. 24 жовтня 2011 року вона звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсними зазначених договорів дарування. Незважаючи на існування судового спору, щодо вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, а саме 27 жовтня 2011 року, відповідач ОСОБА_2 переоформила спірні будинок та земельну ділянку із себе на свою дочку ОСОБА_3, згідно договорів купівлі-продажу посвідчених 27.10.2011 року приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстри №865 та №868.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

На момент вчинення правочинів, стосовно жилого будинку №3 по вул. Оболонній в м. Переяслав-Хмельницький та земельної ділянки для будівництва та обслуговування, зазначеного жилого будинку від 12.04.2011 року ОСОБА_4 знаходилася на лікуванні у неврологічному відділенні Переяслав-Хмельницької ЦРЛ із захворюваннями на церебральний атеросклероз, хронічне порушення мозкового кровообігу, дисциркуляторну енцефалопатію, гостре порушення мозкового кровообігу типу ішемії середньої мозкової артерії зправа з легким лівостороннім геміпарезом, ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним атеросклеротичним кардіосклерозом, мерехтливою аритмією та хронічною сердечною недостатністю.

Згідно акту посмертної комісійної судово-психіатричної експертизи №155ц від 02.10.2013 р. та виписок з історії хвороб, ОСОБА_4 під час підписання договору дарування, 12.04.2011 року страждала на психічний розлад у вигляді атеросклеротичної (постінсультної) деменції із емоційно-вольовими розладами. За своїм психічним станом ОСОБА_4 не могла 12.04.2011 р. у повній мірі розуміти значення своїх дій, не могла прогнозувати їх наслідки, не могла керувати своїми діями.

При таких обставинах, в момент вчинення даних правочинів ОСОБА_4 не могла у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Згідно ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи; а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може предявити її опікун. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобовязана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у звязку із вчиненням такого правочину.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знали про вказані обставини. Відомо їм було і те, що ОСОБА_4 в жовтні 2011 року звернулась до суду з позовом про визнання зазначених угод недійсними, а тому фіктивно без наміру створення правових наслідків, а лише для того, щоб не повертати зазначену нерухомість, уклали між собою договори купівлі-продажу зазначеного будинку та земельної ділянки.

Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивність угод між відповідачами від 27.10.2011 року підтверджується їх родинними стосунками, наявністю у кожного відповідача власного житла, в якому вони проживають, фактичним проживанням ОСОБА_4 та її сина у спірному будинку, непередачею ключів від будинку відповідачам.

На підставі ст.ст. 215; 225; 234; 717 ЦК України, керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 209; 213; 214; 215; 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними задовольнити.

Визнати недійсними договори дарування житлового будинку №3 по вул. Оболонній в м. Переяслав-Хмельницький Київської області та земельної ділянки для обслуговування будинку, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчені державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької міської державної нотаріальної контори 12 квітня 2011 року, реєстр №830 та №833;

Визнати недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку №3 по вул. Оболонній в м. Переяслав-Хмельницький та земельної ділянки для обслуговування будинку, укладені між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького нотаріального округу ОСОБА_5 27 жовтня 2011 року, реєстр №865 та №868.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2950 гривень 69 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_7