Постанова № 35558028, 23.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2013 р. Справа № 804/11719/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислове підприємство "ДНІПР БУД-СЕРВІС" до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Дніпроджержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління мін доходів у Дніпропетровській області №0002312205 від 20.08.13р., яким ТОВ «Приватному підприємству «Дніпр Буд-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 116643грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 29161грн.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління мін доходів у Дніпропетровській області №0002322205 від 20.08.13р., яким ТОВ «Приватному підприємству «Дніпр Буд-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 111089грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 27772грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішень, що оскаржено. Позивач зазначає, що якщо його контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Відповідач заперечень на адміністративний позов до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що з 26 березня 2013 року, на підставі наказу № 508 від 26.03.2013р. «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки», та з 02 квітня 2013 року по 03 квітня 2013 року, на підставі наказу № 536 від 01.04.2013р. «Про продовження терміну проведення позапланової документальної виїзної перевірки», представником Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області Плахотником О. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Примислове підприємство «Дніпр Буд-Сервіс» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з іншими підприємствами за період з 01 січня 2010р. по 31 січня 2013р.

27.08.2013р. позивачем отримано: податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0002312205 від 20.08.13р. за порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4., п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 116643грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 29161грн.; податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0002322205 від 20.08.13р. за порушення п.п.180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 111089грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 27772грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002312205 від 20.08.13р. за порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4., п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, та №0002322205 від 20.08.13р. за порушення п.п.180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України винесені та складені з грубим порушенням Податкового кодексу України та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, що призвело до необґрунтованого нарахування податкових зобов'язань, протиправного застосування штрафних санкцій.

Рішення прийняті на підставі акт перевірки від 08.04.2013р. № 2701/129/22.5-07/35410182.

Позапланову виїзну перевірку проведено у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України Борисенко В.М. та на підставі наказу Дніпродзержинської ОДПІ ТОВ «Примислове підприємство «Дніпр Буд-Сервіс» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Спецстанкострой» (код 36841879), ТОВ «Шоковіта» (код 33421689). ПП «АТМ» (код 24606641), ТОВ «ВК Віконні системи» (код 33972398), ТОВ «Галактика М» (код 31890900), ПП«Екоскан Сервіс» (код 33517827), ТОВ «Ліга» (код 24609852), ТОВ «Ангстрем Континенталь» (код 33906299), ТОВ «Дидактика» (код 34735238), ТОВ «Лігран» (код 34656476), ТОВ «ФеррітД» (код 364412060), ТОВ «Матадор» (код 31820299), ТОВ «Ривс» (код 34914473), ТОВ «Старт Д» (код 32694059), ТОВ «Супутник» (код 32228481), ПП «Транс-Атлантика Сервіс» (код 32694389), ПП «Мегіур» (код 33338822), ТОВ «Техніка» (код 19099225) за період з 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п. 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Тобто, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Між позивачем та підприємствами зазначеними у акті перевірки були господарські відносини на підставі договорів на виконання робіт. Роботи виконані, кожна сторона виконала умови договорів, на підтвердження чого надані відповідні видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт. Реальність зазначених вище угод підтверджується відповідною первинною документацією підприємства: договорами про виконання робіт, актами виконаних робіт та прийому-передачі, податковими накладними.

Перевірка товариства з посиланням на постанову старшого слідчого з особливо важливих справ ГСУ ДПС України Борисенко В.М. яким встановлено, що ПП «Транс-Атлантика Сервіс» є «транзитними» підприємством, яке надавало послуги по незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ для інших підприємств України, не мають правових наслідків для позивача. На момент здійснення господарських операцій ПП «Транс-Атлантика Сервіс» знаходилося в Єдиному державному реєстрі та було платником ПДВ. За таких обставин покупець не несе відповідальність як за несплату податків постачальником, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до ст.ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Таким чином, представником Дніпродзержинської ОДПІ необґрунтовано було зроблено висновок, про порушення ТОВ «ПП ДБ-С» норм Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим протиправно нараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

Укладені між ТОВ «ПП ДБ-С» та ПП «Транс-Атлантика Сервіс» договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними немає.

Факти здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджують: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Підприємства-контрагенти зареєстровані платниками ПДВ.

Первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Виконання позивачем договорів з контрагентом спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, що є визначальною ознакою господарської операції, та свідчить про правомірність дій підприємства щодо формування податкового кредиту за даним договором.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечень на адміністративний позов відповідач до суду не надав.

З огляду на викладене, рішення, що оскаржено є протиправними. Тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління мін доходів у Дніпропетровській області № 0002312205 від 20.08.13р., яким ТОВ «Приватному підприємству «Дніпр Буд-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 116 643 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 29 161 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління мін доходів у Дніпропетровській області № 0002322205 від 20.08.13р., яким ТОВ «Приватному підприємству «Дніпр Буд-Сервіс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 111 089 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 27 772 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватного підприємства «Дніпр Буд-Сервіс» судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський